Чому пробачили "сепаратистського" віце-мера Горлівки

Днями інтернет облетіла новина про щасливу долю сепаратистського заступника мера окупованої Горлівки Анатолія Копилова. Найгуманніший український суд повністю звільнив його від кримінальної відповідальності за сепаратизм, задовільнивши відповідне клопотання органів прокуратури.

Аби суспільство не поспішало волати "Зрада!" в прокуратурі пояснили. Мовляв, так Копилов займав посаду в терористичній організації "ДНР", був наділений "організаційно-розпорядчими та адміністративними функціями", на виконання керівництва так званої "ДНР" розпоряджався житловими фондами та майном, але провину свою повністю визнав, щиро розкаявся у скоєному, добровільно надав слідству корисну інформацію і через це цілком заслуговує аби його зрозуміли та пробачили. Що, власне суд і зробив, от тільки виникає питання, а чи не занадто це було милосердно.

З одного боку про амністію для сепаратистів, які не скоїли тяжких злочинів, в Україні говорять доволі давно і ні в кого це особливих заперечень не викликає. Але така постановка питання стосується переважно рядових "ополченців", а у випадку з Копиловим ми маємо справу з людиною, що обіймала доволі вагому посаду в злочинній системі – заступника "мера" 250-тисячного міста. Тут одразу згадується доля колишнього мера Слов'янська пані Нелі Штепи, яка хоч і займала на одну сходинку вищій щабель, ніж Копилов, проте майже одразу була замінена терористами на "народного мера" В'ячеслава Пономарьова. Як відомо, зараз Штепою займається харківський суд, і колишньому меру загрожує довічне ув'язнення. Тут, правда, варто наголосити, що на відміну від Копилова, Штепа ні в чому не розкаюється і своєї вини не визнає.

Отже ситуація з прощенням Копилова виглядає досить неоднозначною. Все виглядає так, що за його душею і справді немає злочинів проти особи, тобто він персонально нікого не вбивав і не катував, і його публічне звільнення від відповідальності може мати позитивний ефект в пропагандистському аспекті. Доля пана Копилова стане непоганим прикладом для незаплямованих кров'ю інших поціновувачів "ДНР", аби ті здалися українській владі та розкаялися. Але для цього "справа сепаратистського віце-мера Горлівки" має "піти в маси", тобто отримати максимально широке висвітлення через українські та навіть європейські ЗМІ. Копилова як циркову потвору мають возити по радіостанціях, телевізійних ток-шоу, прифронтових містах з повчальними "лекціями" про те, як він дурний повівся на російську пропаганду, але швидко побачив справжню суть "русскава міра", осягнув масштаби своєї помилки та закликає усіх не повторювати її, а тих хто уже повторив здаватися та каятися. Мовляв, і вас пробачать, як пробачили мене. Але, як бачимо, ніхто "сепаратиста Копилова" в якості живої ілюстрації згубності "русскава міра" використовувати не поспішає.

Але і це ще не все. Можливо, екс-віце-мер Горлівки і справді своїм розкаянням заслужив не сидіти роками на нарах, але повне звільнення від покарання – це, все ж таки занадто. Він, врешті-решт, не пересічний заблудлий шахтар, і хоча особисто ні в кого не стріляв, має усвідомлювати - велика частина провини за весь кривавий жах, що от уже два роки коїться на Донбасі, нехай і не прямо, але лежить на ньому. То ж вдається цілком правильним, аби він таки поніс покарання не пов'язане з ув'язненням. Варіантів тут доволі багато – це і суттєвий грошовий штраф, і громадські роботи, і заборона обіймати посади у державній службі, або усе перелічене разом узяте.

З точки зору справедливості цілком слушним виглядає і покарання у вигляді обмеження громадянських прав на певний відрізок часу. Наприклад, позбавлення права голосувати на виборах усіх рівнів та балотуватися в органи влади протягом п'яти років. Правда, в нинішньому Кримінальному кодексі України таких статей немає, натомість у Верховній Раді зареєстрований схожий законопроект (про покарання припиненням громадянства), але він вступає у конфлікт внесення змін до 25 статті Конституції, яка прямо забороняє позбавляти людей громадянства. А редагування Конституції, як показали українські реалії – справа довга і з не завжди результативна.

Як би там не було, але зараз все виглядає так, що пан Копилов надто легко відбувся, чим може бути цілком задоволений. А всім нам залишається сподіватися, що решти з тих, хто кликав в Україну Путіна з війною отримає по заслугах.