Чи стане Нацгвардія преторіанцями Порошенка

Зміни до закону про Нацгвардію підвищують вплив президента на цю силову структуру та залишають ризики перетворення її на корупційний Колондайк

Чи стане Нацгвардія преторіанцями Пороше…

Минулої ночі Верховна Рада України врешті прийняла зміни до закону про Національну гвардію, поклавши край ситуації, коли командувача цього військового підрозділу не могли призначити більше року.

Як відомо, Нацгвардія була створена одразу після Революції Гідності на базі Внутрішніх військ МВС України. Тоді її командувачем став нинішній міністр оборони Степан Полторак, але з жовтня минулого року, після того, як Полторак очолив Міністерство оборони, крісло залишалося вакантним, і обов'язки командувача виконували заступники.

Причина такої тривалої обезголовленості Нацгвардії доволі проста. Справа в тому, що за законом "військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України здійснює міністр внутрішніх справ України", в той же час безпосереднє керівництво за командувачем Нацгвардії, який мала обирати Верховна Рада за поданням президента України. Цілком зрозуміло, що міністр Арсену Авакову не дуже був потрібен президентський командувач, в той же час призначити президентську кандидатуру без голосів "Народного фронту" також було проблематично. Не варто скидати з рахунків і "дрібночленів", які теж могли попсувати справу. В результаті ситуація зависла і потрібно було шукати якійсь компроміс.

Компроміс було знайдено шляхом переписування закону. В проголосованій вчора редакції командувача Нацгвардії призначає президент за поданням міністра внутрішніх справ. Це значно спрощує справу, адже міністру і президенту домовитися значно простіше, ніж назбирати потрібну кількість голосів та провести кандидатуру через парламент.

В той же час варто констатувати, що битву за Нацгвардію Аваков програв, оскільки його вплив на структуру буде, якщо не лише церемоніальним, то не надто великим. Адже погоджену з міністром кандидатуру командувача президент може звільнити будь-якої миті без погоджень ані з Радою, ані з міністром. Раніше звільнити командувача могла тільки Верховна Рада. Крім того, президент зберіг за собою право одноосібно призначати та звільнювати першого заступника та чотирьох заступників командувача Нацгвардії. Отже, в разі якщо командувач Нацгвардії раптом вирішить піти проти президента, глава держави його просто звільнить, а його обов'язки автоматично будуть покладені на першого заступника, який апріорі є відданою президентові людиною. Таким чином 60-тисяч нацгвардійців стануть мало не преторіанцями президента. Звісно, якщо відчуватимуть належне "піклування" (у вигляді зарплат, та інших варіантів забезпечення) від свого командування.

Окремо варто зазначити, що в умовах війни, яка де-факто триває вже другий рік, Нацгвардія стає потенційним "колондайком" для її керівників. У військо наразі вливається значно більше бюджетних грошей, а як легко "списуються" за таких умов обмундирування, техніка, зброя та інші товарно-матеріальні цінності зайвий раз нагадувати не треба. А ситуація, коли майже усе командування підзвітне лише одному центру, здатна вивести і без того страшну корупцію в війську на астрономічні висоти.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme