Чи погодиться Порошенко на "капітуляцію Мореля"

"Тимчасовий закон про місцеві вибори в деяких районах Донецької та Луганської областей", більше відомий публіці як "План Мореля", який таки побачив світ завдяки підступним журналістам. При тому він виявився навіть гіршим, ніж можна було підозрювати, поки всі згадки про "вибори за спеціальним законом" обмежувалось туманними натяками на "обговорення в тристоронній групі".

Цей план чудесний у всіх деталях - починаючи від можливості обиратися на посади голів місцевих рад особам, які не прожили на Донбасі навіть п'яти років, продовжуючи можливістю представників донбаських "тервиборчкомів" акредитувати (або не акредитувати) українські національні ЗМІ, які захочуть насолодитись процесом демократичного волевиявлення. Ну й самі тервиборчкоми, сформовані місцевою "владою" - це, безумовно, саме той рупор, який дозволить нам всім ще раз "почути Донбас". Якщо хтось чогось не дочув дотепер.

Про те, що якась імітація роззброєння чи передачі контролю за кордоном відбудуться вже після "виборів" і під контролем очільників бандформувань, легітимізованих Києвом в якості місцевої влади, говорити якби й немає сенсу. Читайте Мінські домовленості.

"План", який потрапив в публічний простір, довелося прокоментувати президенту. Не те, щоб ці коментарі вийшли надто змістовними чи надто переконливими, але тональність ставлення українського керівництва, безумовно, показали.

Президент України заявив, що розцінює план координатора робочої групи з політичних питань тристоронньої робочої групи П'єра Мореля щодо проведення виборів на Донбасі, як особисту думку останнього. Що, вочевидь, має свідчити про готовність Банкової рішуче торгуватись стосовно зміни хоча б найодіозніших моментів плану, паралельно переконуючи зацікавлених громадян що "все буде добре".

При тому чіткої заяви про те, що вибори на Донбасі будуть проводитись саме за чинним на даний момент загальноукраїнським законодавством, президент не зробив. Ба більше - він і сам настояв на потребі прийняти спеціальний закон, щоправда, мотивуючи це не бажанням Мореля чи сепаратистів, а "особливостями", викликаними від'їздом з Донбасу проукраїнськи налаштованих громадян.

"Маємо врахувати особливості - а вони є. Бо ті тимчасово переміщені особи - проукраїнські, але які зараз не на Донбасі - їм треба забезпечити можливість голосування. А це зараз не враховується в українському законі, маємо передбачити ці особливості. Бо якщо ми "виведемо" ці голоси, волевиявлення громадян на українському Донбасі буде викривлено", - заявив Порошенко. Окреслюючи, в такий спосіб, поле для майбутнього дипломатичного торгу 2 жовтня в Парижі. Якихось згадок про такі дрібниці, як суперечності плану Мореля, приміром, з українською Конституцією, від президента не прозвучало.

Таким чином, українська влада опиняється в цікавій ситуації. З одного боку, план, який абсолютно неприйнятний як для Банкової, так і для України (той рідкісний випадок, коли інтереси співпадають), ймовірно, стане основою для розмови у мінському форматі. І судячи з того що документ розроблений французьким дипломатом (хай і з великим досвідом роботи в Росії), є причини підозрювати, що на його прийнятті будуть наполягати як мінімум дві сторони з чотирьох. Не зважаючи на заяви нашого гаранта про те, що "на Україну ніхто не тисне".

З іншого боку, прийняття "особистої думки пана Мореля" в якості дорожньої карти для проведення виборів на Донбасі може, в сухому залишку, мати непередбачувані залишки. Починаючи від передчасної (на думку Порошенка) політичної кончини українського президента, і закінчуючи новими загостреннями на Донбасі, зумовленими непродуманою схемою реінтеграції регіону.

Натомість категорична відмова Порошенка від плану Мореля винесе на політичну авансцену той сумний і беззаперечний факт, що в Києва немає розробленої альтернативи ідеям французького дипломата. Що автоматично поставить Україну на роль "неконструктивного критика, що гальмує мирний процес". Чому на Банковій не склали план - бодай якийсь - мирного врегулювання на Донбасі на вигідних для Києва умовах, не кажучи вже про те, що подібний план мав бути пролобійований - питання, на яке відповіді немає і навряд чи буде.

І врятувати Порошенка зараз може дві речі. Перша - титанічні переговорні зусилля в Парижі, яким, по доброму, має передувати належна підготовка в процесі зустрічі "номандської четвірки" в форматі керівників МЗС під час сесій Генасамблеї та ймовірного тет-а-тет українського президента та Ангели Меркель на тому ж заході. Титанічні зусилля, завдяки яким "план Мореля" вдасться перетворити на щось, хоч віддалено схоже на компроміс, а не на капітуляцію ще не програної війни.

Іншим фактором, який би дозволив би Києву красиво "зістрибнути" з "плану Мореля", може стати надмірне бажання Росії натиснути на процес переговорів "незалежними сепаратистськими виборами" 16 жовтня. Але всі ці "ніби вибори" - з ймовірністю на 99 відсотків всього лиш черговий козир Кремля на переговорах 2 жовтня. Від них Путін легко відмовиться - але в обмін на поступки Києва стосовно плану Мореля.

Тому надіятись на послугу з боку сепаратистів та Росії Петру Олексійовичу не варто. Єдиним виходом, схоже, залишаються саме "титанічні дипломатичні зусилля", здійснити які потрібно впродовж дуже короткого часу. В іншому разі вибір між капітуляцією і втратою союзників Україні майже забезпечений.