"Червона" Західна Україна і "помаранчевий" Київ : Як місцеві вибори впливають на карантин

Потрапляння населеного пункту в "червону" чи "помаранчеву" зону коронавірусу може значно вплинути на результат місцевих виборів і це добре розміють як на Банковій, так і на місцях

"Червона" Західна Україна і "помаранчеви…

На вістрі непокори центральній владі опинилися мери західноукраїнських міст, де темпи поширення Covid-19 є безпрецедентно високими. Міський голова Тернополя Сергій Надал та очільник Івано-Франківська Руслан Марцинків заявили, що внесення їхніх міст у так звану червону зону з відповідними заборонами на роботу закладів освіти, громадського транспорту, ряду підприємств та організацій, є як мінімум невиправданим. Вони відмовились виконати вказівки центральної влади і подали позови до уряду з вимогою скасувати незаконні, на їхню думку, карантинні обмеження.

Марцинків і Надал є не єдиними "саботажниками" боротьби з коронавірусом. До списку доєдналася також Чернівецька міськрада, де зараз немає повноцінного мера, яка також звернулася до суду. А от мери Одеси, Харкова та Києва, де ситуація з кількістю захворювань також вражає, не розмінюються на судові дебати. Вони тихо "працюють" зі статистикою і підтримують нормальний ритм життя у своїх містах, адже від цього багато в чому залежить їхній успіх на виборах в жовтні.

Коронавірусний бунт мерів

Загалом, зв'язок коронавірусу і політики в Україні набув демонічної форми, адже боротьба з поширенням хвороби зводиться не стільки до налагодження лікарняної інфраструктури, скільки до здобуття електоральних зисків від цієї боротьби.

Центральна влада, якій дуже кортить оголосити загальний локдаун за прикладом весняного карантину, побоюється це зробити, оскільки не має впевненості, що зможе втримати ситуацію під контролем. А втрата покірності з боку громадян може викликати ланцюгову реакцію і виставити всю вертикаль у абсолютно невигідному світлі повної неспроможності. Після такого ані з президентом, ані з урядом, ані з будь-ким з чиновників вже всерйоз ніхто не рахуватиметься.

Тому влада пробує вирішувати ситуацію методом локального карантину. З 7 вересня у "червоній зоні" опинились міста Тернопіль, Бережани, Чортків і 7 районів Тернопільської області; міста Івано-Франківськ, Коломия, Калуш і 2 райони Івано-Франківської області; міста Біляївка, Ізмаїл та Болградський район Одеської області; місто Дубно та Костопільський район Рівненської області; Великобурлуцький район Харківської області; місто Чернівці й 6 районів Чернівецької області; Бобровицький район Чернігівської області. Тут мають бути задіяні найжорсткіші обмеження: заборона на роботу громадського транспорту, торговельно-розважальних закладів, закладів громадського харчування (окрім доставки), зупиняється очна робота садочків, шкіл та вишів.

Весняна навчальна тривога, яка була своєрічним тренуванням, завдала господарствам та економікам міст суттєвих збитків: бюджети недорахувалися надходжень, зросло безробіття, а бізнес втратив у вазі та кількості.

Вочевидь, мери більшості цих міст і тих, які за статистикою впритул наблизилися до потрапляння в "червоний пояс", добре відчувають, якими для них особисто будуть наслідки локдауну. І зваживши всі за і проти вирішили не вводити надзвичайних обмежень. 

"Вони там в Києві сидять і всяку фігню пишуть. Хай вони там що хочуть приймають, ми з 1 вересня повинні піти до шкіл та садочків, повертатись до життя. Бо ми дійдемо до того, що люди без копійки лишаться в кишені. Ми є органи місцевого самоврядування, нас обирали люди. Що за поділ, Україна – це не зона! Пішли вони лісом зі своїми рекомендаціями", – заявив ще у серпні міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. І хоч він поки що не насмілився ослухатись і відкрити двері шкіл, його колега з Тернополя таки розпочав навчальний процес та відмовився зупиняти транспорт.

Згодом непокора мерів оформилася у судовий позов проти Кабінету міністрів з вимогою переглянути віднесення їхніх міст до червоної зони. 

А мер Тернополя Надал навіть вдався до риторики на межі фолу: "Мені видається, що в уряді з’явилися нові "постишеві" та "кагановичі". Вони хочуть загнати у блокаду Західну Україну, бо та відстоює українську мову, висловлює протест проти злочинного здорожчання газу, електрики. Вони діють тими ж методами, що і продзагони під час Голодомору 33 року, коли комуністи оточували села, забираючи останні хлібні крихти, відбираючи засоби виробництва і зрештою голодомором вбили мільйони українців лише тому, що ті хотіли залишатися українцями".

У свою чергу центральна влада почала погрожувати санкціями у вигляді штрафів і навіть кримінального переслідування. Адже за законом порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам карається за статтею 325 Кримінального кодексу не лише фінансовими стягненнями, а й, у разі загибелі людей, до восьми років в'язниці. І якщо про реальні терміни поки не повідомлялося, грошові санкції є доволі болючими: для посадових осіб вони становлять 34-170 тисяч гривень.

Минулого тижня у протистояння публічно включився і президент Зеленський, який під час перебування у Хмельницькому пов'язав бунт мерів з наближенням місцевих виборів. "Я ні з ким не воюю... Вони хочуть подобатися, все відкривати, закривати очі і не бачити, що в цих містах 200 дітей захворіли. У нас просто не вистачить ліжок для хворих. Наприклад, Івано-Франківська область, якщо там кількість хворих така, то я не розумію, чому область має потім бути схожою на Італію, ми бачимо, що там відбувається, просто немає ліжок ", - заявив голова держави.

Витяг на світло Зеленський і своє невдоволення мерами Одеси та Харкова, з якими в нього є певне напруження стосунків. В тому числі і через їхню весняну та літню непокору карантинним заходам, адже Кернес свого часу всупереч вимозі Банкової відмовився зупинити метро у місті. А Труханов особливо не заперечував проти нашумілих тусовок в нічних клубах під час курортного сезону.

Зрозуміло, що Зеленський на даному етапі не наважиться відкрито йти проти Кернеса, Труханова та, очевидно, того ж Кличка. Адже він розуміє, що цим протистоянням може сам себе загнати у безвихідь і напередодні виборів помножити на нуль і без того пікіруючі рейтинги своєї політсили.

Саме цим пояснюється, що особливо критичний в плані поширення коронавірусу Київ опинився не у червоній, а у помаранчевій зоні. Але якщо Одеса та Харків перебувають не на піку суспільної уваги і там поширення хвороби вдається не сильно афішувати, то Київ зі своїм помаранчевим статусом виглядає досить непереконливо - ніби влада закриває очі на відверто катастрофічний стан.

Чому Київ досі не в "червоній" зоні

Епідеміологи вже називають столицю особливо критичним регіоном. Так, керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю, епідеміолог Андрій Александрін вважає причиною того, що Київ перебуває на передовій охоплення Covid-19, але не потрапляє у червону зону високу політизованість, коли на догоду політичній доцільності навіть відбуваються маніпуляції зі статистикою по захворюваності.

Александрін констатує, що ситуація з поширенням епідемії розгортається значно швидше, аніж прогнозувалося раніше. І в Києві це просто приховують. "Ми очікували, що система охорони здоров'я ляже в листопаді. Але побачили, що вона вже лягла. В Київській області вже не приймають хворих з підозрою на Covid-19, адже закінчилися вільні ліжка у відведених для цієї категорії пацієнтів в лікарнях. Одеські лікарняні заклади, відведені для прийому хворих на Covid-19 - заповнені практично на 100%. Найнебезпечніший регіон - Київ. Адже він дуже сильно політизований і тут будуть приховуватись реальні дані про захворюваність", - заявив епідеміолог в недавньому ефірі ТРК "Україна".

Тим часом мер Віталій Кличко і Офіс президента, складається враження, намагаються тягнути час і якось "допетляти" до 25 жовтня тихою сапою. Кличко оголосив, що з понеділка, 14 вересня Київ і справді дещо посилить обмеження. Але всі вони поки що не є аж надто критичними і скоріш за все виявляться не надто відчутними для функціонування багатамільйонного міста. Продовжать працювати метро і наземний транспорт, садочки та школи, з обмеженням, але прийматимуть відвідувачів ресторани та кафе. Втім, зупиняться планові медичні госпіталізації (окрім ведення вагітних), скасуються великі концерти та шоу, припинять набір дитячі табори та санаторії, а фітнес-центрам поставлять обмеження по кількості людей у спортивних зонах.

Всі ці заходи навряд чи призведуть до бодай якогось сповільнення розповсюдження хвороби. Проте очевидно, що таки завдадуть удар по певним сферам підприємницької діяльності, коли ті ж перевізники та власники невеликих фітнес-клубів, виконуючи обмеження з кількості пасажирів і клієнтів, зазнають зниження доходів.

Все це виглядає як певний компроміс між Банковою та Кличком, коли меру дозволяють зберегти рейтинги і успішно пройти виборчу кампанію. А він, навзаєм, не включиться у наростаючий мерський бунт. Адже в офісі Зеленського усвідомлюють, що перехід Кличка у табір мерів-бунтівників сильно змістить існуючий баланс. І може викликати ланцюгову реакцію, коли все більше мерів оголошуватимуть, що не вважають законними вимоги Банкової. 

За таких умов ситуація Кличка є доволі зручною і вигідною. Він може вимагати за свою лояльнясть чи, принамні, нейтралітет, значних бонусів. Найперший з яких - залишення після виборів на посаді голови КМДА

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"