Чим запам'ятається Ярема

Трохи більше півроку провів на посаді Генпрокурора Віталій Ярема. Оцінюючи його «труди» на цій посаді, доводиться визнати, що Віталій Григорович повторив долю свого «попередники» Олега Махніцького: в той час, коли суспільство вимагало зламу корупційної системи в ГПУ, там «ганяли ваньку». Просидівши півроку в своєму кріслі абсолютно вхолосту, Ярема потрапив у ряд скандалів, відмовившись міняти наскрізь прогнилий механізм, збудований Віктором Пшонкою в будівлі на вулиці Різницькій.

В принципі, навіть це йому могли б пробачити, якби він домігся реальних результатів з розстрілу «Небесної Сотні» і мільярдних корупційних діяннях Віктора Януковича і Ко. Однак і тут Ярема зазнав повного фіаско. Якби матеріали по Майдану або корупції «Сім'ї» Януковича хоча б дійшли до суду ... Але ні - за цілий рік ГПУ так і не спромоглася розпочати судове слухання по жодній справі.

Якщо говорити про розслідування подій на Майдані, то доводиться констатувати, що інертність ГПУ призвела до втечі з-під домашнього арешту одного з головних підозрюваних у розстрілі мітингувальників на Майдані Дмитра Садовника. Про що можна говорити, якщо тільки в січні стало відомо про відсутність запиту в РФ на екстрадицію Януковича і співучасників злочинів?

По іншим резонансним справам - теж кінь не валявся. Варто згадати про несподіване припинення кримінальної справи ГПУ щодо екс-глави НАК «Нафтогаз» Євгена Бакуліна, який підозрювався у завданні збитків компанії у розмірі 1,948 млрд грн. Після цього одіозний член команди Януковича швиденько обзавівся депутатським мандатом, після чого став недосяжним для нашої правоохоронної системи.

Аналогічна історія трапилася з розслідуванням зловживань і розкрадань за легендарними «вежам Бойка», де досі навіть немає підозрюваних. Канув у Лету «лижний інструктор» з Владиславом Каськівим, «Лівела» з Андрієм Клюєвим ... Список можна продовжувати, але навіщо? Яку справу не візьмеш, ГПУ ніде не просунулася ні на крок.

Основоположною причиною такої «ефективної» роботи було повне небажання Генпрокурора займатися реальною кадровою політикою. Всі експерти наполягали на необхідності здійснити перезавантаження системи прокуратури. Однак якщо той же Арсен Аваков хоч щось почав робити в цьому напрямку, потихеньку реформуючи систему МВС, то буквально відразу після призначення Яреми стало зрозуміло, ні на які чистки він йти і не планував. В результаті, дана система лише була злегка розбавлена людьми, близькими йому особисто. Так, і то - на самій верхівці.

Показовим став вересневий виступ Генпрокурора, під час якого той публічно розкритикував закон про люстрацію, заявивши, що він «у багатьох пунктах не відповідає Конституції України і не відповідає вимогам міжнародного законодавства», а також «порушує принципи індивідуальної відповідальності». Воно й зрозуміло: Ярема залишив у прокуратурі колишніх заступників обласних прокурорів, які працювали при Пшонці, а також до кінця грудня тримав у себе першим замом Миколу Герасимюка, який по повній програмі підпадає під закон про люстрацію. При Януковичі Герасимюк більше року обіймав посаду заступника голови Державної виконавчої служби, а до цього керував виконавчою службою Криму при тамтешньому прем'єрі Василі Джарті. Лише постійне нагнітання даної теми в ЗМІ змусило Ярему зняти цю одіозну особистість із займаної посади.

Кого призначав Ярема? «Родзинкою програми» стало призначення заступником Генпрокурора Анатолія Даниленка, який, за чутками, є Віталію Григоровичу кумом.

Буквально відразу після призначення Даниленко потрапив у гучний скандал, викликаний причетністю його родини до 140 га водоймів у Київській області. Площа володінь виявилася більшою, ніж Межигір'я втікача Януковича. Послідували публічні заяви Яреми на захист свого зама: мовляв, це все інсинуації і політичне замовлення. Пізніше, щоправда, Генпрокурор все-таки пішов на відсторонення Даниленка від обов'язків. Що, втім, зовсім не завадило куму і далі працювати в ГПУ.

При Яремі також почалося бурхливе зростання «мажорів» по кар'єрних сходах. Так, новоспечений в.о. Генпрокурора Віктор Шокін тепер може пишатися своєю донькою - Тетяною Горностаєвою, яка стала зампрокурора Одеської області, а також своїм свекром - Миколою Горностаєвим, який займає посаду заступника прокурора Дніпропетровської області. Ще один заступник Генпрокурора Олексій Баганець непогано влаштував обох синів - молодший син Віталій перейшов з місця замначальника відділу загального нагляду прокуратури Києва на посаду начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури. А ось старший син - Олександр Баганець, який займав посаду заступника начальника слідчого відділу прокуратури столиці, - раптом очолив прокуратуру Оболонського району Києва.

При цьому 26-річний син Яреми, який прийшов в апарат Укрдержреєстру у червні 2014 року, у вересні вже раптом виріс до начальника цілого департаменту.

Всю цю картинку обрамляла повна закритість Генпрокурора для ЗМІ, що після Майдану виглядало надзвичайно дико. Єдиний випадок, коли Ярема зважився на спілкування з пресою - і то лише з одним виданням, стався перед самим виступом у Верховній Раді, коли депутати наполегливо вимагали його відставки. Журналісти влаштували Яремі «теплу ванну», давши йому сказати все, що він хотів. В результаті, виступ Генпрокурора «під куполом» перетворився на короткий переказ інтерв'ю. Всі інші спроби журналістів вийти на зв'язок буквально блокувалися.

Блокувалася і офіційна інформація. Наприклад, у січні на сайті Генпрокуратури припинив відкриватися розділ «Призначення», з якого черпали інформацію журналісти. Втім, враховуючи які прізвища і чиї родичі «спливали» в цьому розділі, не дивно, що його заховали від сторонніх очей від гріха подалі. Щоправда, Ярему це не врятувало. Як не врятує і його наступника, якщо він вирішить і далі зберігати «ГПУ ім. Пшонки», що в нинішні архіскладні часи є злочином проти всієї держави.