Навіщо Саакашвілі вимагає від Порошенка те, чого сам не зробив у Грузії

Команда Саакашвілі категорично виступає проти запропонованого президентом Петром Порошенком законопроекту, який передбачає введення норми про скасування недоторканності депутатів з 2020 року, тобто вже для нових скликань парламенту. Але парадокс у тому, що Саакашвілі у бутність президента Грузії протягом майже десяти років (з 2004 по 2013 рік) чомусь так і не спромігся позбавити депутатський корпус парламенту Грузії недоторканності.

Так, згідно з статтею 52 Конституції Грузії, "арешт або затримання народного депутата, пошук місця його проживання, транспортного засобу, робочого місця або будь-який особистий обшук дозволяється лише за згодою парламенту… Парламент повинен дати дозвіл, або заарештований і підозрюваний депутат буде звільнений негайно". Окрім того, депутатів в Грузії не можна переслідувати за власні переконання, їм гарантують безперешкодну діяльність, а депутат має право не свідчити про факти, розкриті ним як депутатом. Фактично ці норми і є те, що ми називаємо "депутатську недоторканність".

Тепер Саакашвілі, який у Грузії мав купу можливостей і абсолютно підконтрольний собі парламент, займається брехнею та маніпуляціями, вимагаючи від Порошенка те, що він сам не зробив.

Утім, питання зняття депутатської недоторканності далеко не єдина кардинальна різниця між Порошенком і Саакашвілі. На відміну від Міхо-президента у Петра Порошенка тюрми не забиті опозиціонерами.

Нагадаємо один цікавий документ, який був опублікований ще часів президентства Саакашвілі, але незаслужено проігнорований пресою. Йдеться про висновок робочої групи ООН з питань незаконного затримання за підсумками місії в Грузії, оголошений у червні 2011 року.

"У Грузії один з найвищих в світі показників чисельності громадян, що перебувають у в'язницях. За нашими даними, рівень виправдувальних вироків в Грузії становить приблизно 0,1%: це означає, що 99,9% підзахисних визнаються винними в тих злочинах, в яких їх звинувачують. Крім того, терміни позбавлення волі виглядають суворими в порівнянні до тяжкості скоєних злочинів", - йдеться в документі.

За словами керівника неурядової організації "Колишні політв'язні - за права людини" Нани Какабадзе, яка була політв'язнем при СРСР, Грузія за часів Саакашвілі стала першою в Європі по кількості ув'язнених. "Якщо до 2003 року у нас було 4700 в'язнів, то до моменту відходу від влади Саакашвілі їх налічувалося вже 27 тис.", - зазначила вона.

А ось ще одна показова цитата грузинської правозахисниці, яка свідчить про політичні підстави арештів: "Пам'ятаю, як я намагалася допомогти вчителям, яких просто вигнали з роботи тільки за те, що одна жінка пішла на акцію протесту, а в іншої син був в якійсь опозиційній партії. І подібне траплялося щодня. До мене приходили батьки учнів і просили допомогти повернути вчительку, яку всі в школі любили", - розповідала Какабадзе.

У нас вистачає тих, хто мріє про жорстку руку, яка пересадить без суду і слідства "корупціонерів" і "ворогів народу". Але ці мрійники не жили при режимах, подібних до саакашвілівського. А ті, хто при ньому жив у Грузії, на виборах висловили недовіру цьому міксу популізму з тоталітаризмом.