Брак компонентів та ризик зараження гепатитом: Що змінить новий закон про кров

Depo.ua розповідає, що зміниться через новий закон про донорську кров.

Для початку варто розібратись, як зараз працює система донорства крові в Україні. Ситуацію докладно описує авторка законопроекту Ольга Стефанишина у своїй колонці для "УП Життя": законодавство старе, крові в лікарнях бракує, немає жодних правил та відповідальності щодо безпеки крові. 

"Ніхто не знає, скільки крові є, а скільки потрібно – така статистика просто не ведеться. Величезна проблема – дізнатись, де шукати донорів і як ними стати. Крові в країні втричі менше, ніж рекомендує ВООЗ, а кількість донацій щороку зменшується на 20 тисяч. Запаси усіх груп крові, наприклад, у Київському міському центрі крові критично малі. 70% донорів у країні – разові або родинні донори. Це родичі, знайомі, друзі людини, якій потрібна кров. Саме через разове донорство і неефективну систему перевірки 2500 пацієнтів на рік в Україні потенційно інфікуються ВІЛ чи гепатитами, свідчить статистика. У світі ж надзвичайною вважається ситуація, коли виникає п’ять випадків зараження", – пише Стефанишина.

Загалом в Україні з крові збирають еритроцити, тромбоцити та плазму. Тобто одна доза крові, розділена на компоненти, може врятувати три життя. У одного донора зазвичай за один раз беруть 450-470 мл крові, процедура триває близько 10 хвилин. Після донації, тобто пожертвування крові донором, її розділяють на компоненти, які зберігають окремо. Еритроцити можуть зберігатись протягом 42 днів, плазма – до 1 року, а тромбоцити можуть зберігатись тільки при кімнатній температурі і не більше 5 днів.

Найбільше донорської крові потребують вагітні, онкохворі, пацієнти при операціях та постраждалі у катастрофах. Окремо можна виділити військових, адже в Україні вже сьомий рік триває війна з Росією.

Через те, що крові може бракувати, а потрібна вона, зазвичай, терміново – донорів шукають у соцмережах, батьки чи родичі онкохворих передають контакти знайомих донорів з рук в руки, часто навіть пропонують їм гроші за кров чи її компоненти.

Після здачі крові донор отримує вихідний на роботі чи у ВНЗ у день здачі і один додатковий вихідний, який він зможе використати, коли захоче. Донори, які здали кров 40 разів, або плазму 60 разів – отримують посвідчення почесного донора України. Донори, які здали кров чи компоненти 100 і більше разів – стають заслуженими донорами.

Згідно з даними проекту "ДонорUA", на сьогодні посвідчення "Почесний донор України" мають майже 100 тис. донорів, звання "Заслужений донор України" – 60 осіб. Для обох категорій у законодавстві передбачені певні пільги, бонуси та доплата до пенсій.

Втім, попри, здавалось би, велику кількість почесних донорів, крові в Україні все одно бракує, особливо у порівнянні з більш розвиненими країнами. Так, за даними "ДонорUA", в Україні з тисячі жителів на рік здійснюють 11,28 донацій крові, у розвинутих країнах нормою вважається 33 донації.

Окрім браку крові, проблемою є її якість, адже переливання крові може не тільки врятувати життя, а і заразити пацієнта ВІЛ-інфекцією, сифілісом, малярією, гепатитом В чи гепатитом С. Особливістю вірусів є так званий "сірий період", тобто перші декілька місяців після зараження вірус вже може бути у крові, але аналіз його не виявить. Для цього донорів просять не здавати кров, якщо вони нещодавно відвідували стоматолога, робили тату чи пірсинг.

Медики намагаються боротися з вірусами одноразовими тест-системами, спеціальними апаратами, а плазму, після збору, відправляють на спеціальний карантин, після якого повторно перевіряють на інфекції та віруси. Втім, в Україні періодично трапляються випадки зараження, найчастіше у зоні ризику опиняються онкохворі, які можуть за курс лікування отримувати донорську кров десятки разів. Окрім державних установ в Україні вже сьомий рік працює волонтерський проект "ДонорUA", який має власну базу донорів та реципієнтів.

Але повернемось до законопроекту, який покликаний вирішити дві основні проблеми донорства крові в Україні: кількість крові та її якість.

Відтак, в Україні за прикладом європейських країн створять уповноважений орган, який відповідатиме за ліцензування та контроль у системі крові. Всі установи, що діють у системі крові, відповідатимуть стандартам: від моменту заготівлі крові до моменту її передачі для переробки. 

Також з’явиться можливість відстеження усього шляху крові – від донора до кінцевого пункту призначення, фіксуватимуться всі несприятливі реакції під час донорства, переливання чи переробки крові. На місцях кров контролюватимуть незалежні кваліфіковані фахівці, зокрема перед кожною операцією з переливання крові чи її компонентів.

В Україні також створять Національний реєстр донорів крові та компонентів крові – це полегшить пошуки донора та буде містити інформацію про протипоказання.

Ще одним важливим нововведенням є те, що донори зможуть здавати кров не за місцем прописки, як є зараз.

Зазначимо, що зміна цього законодавства є однією з вимог ЄС у рамках Угоди про асоціацію.