Рейтинг Бойка як страшилка: Про які тривожні тенденції свідчать останні соцопитування

Depo.ua детально розбирав, як відповіді респондентів на хитро сформульовані питання у соцдослідженні, презентованому днями Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), будуть використовуватися для політичних маніпуляцій. Проте оприлюднені вчора дані соціологічного опитування Центру Разумкова наштовхують на думку, що на нинішньому етапі політичного життя результати соцопитувань грають роль інструменту для мобілізації електорату.

Отже, що продемонструвало опитування Центру Разумкова. Перше – його дані підтвердили тренд падіння рівня довіри до президента Володимира Зеленського та його "слуг". Цей тренд встановився приблизно із січня і з кожним місяцем електорат "зелених" випаровується все активніше. За даними "разумковців", Зеленському у червні повністю довіряє лише 12,5% опитаних, скоріше довіряють 28,5%, у той же час зовсім не довіряють 26,9% і скоріше не довіряють – 24%. Баланс довіри-недовіри у президента – 9,9%. Це найменший показник з усіх політиків, чиї прізвища є в опитувальнику. Крім того, Зеленський, попри те, що його показники пішли в мінус, продовжує бути найрейтинговішим політиком країни.

Схожа ситуація і з його партією: серед тих, хто визначився зі своїм вибором і має намір взяти участь у голосуванні, "слуг" підтримує 30,3%. Це найвищий показник серед усіх українських партій, хоча він щомісяця і знижується. Далі вже традиційно йде "ОПЗЖ" з 21,8%, третя - "Європейська солідарність" з 15,7%, четверта - "Батьківщина" з 8,5%. Інші партії поки що не мають такої підтримки населення, аби здолати 5% прохідний бар’єр.

Другий важливий момент в опитуванні Центру Разумкова – зростання розчарування населення діями влади й політичного класу взагалі. 61,3% опитаних вважають, що події в державі розвиваються в неправильному напрямку, 18,8% - що все розвивається правильно. При цьому лише 17,5% респондентів є оптимістами (вважають, що існуючі проблеми Україна здатна подолати протягом найближчих кількох років), 43,5% вважають, що проблеми будуть подолані у більш віддаленій перспективі, а 16,9% переконані, що Україна не здатна подолати свої проблеми. Цікаво, що 22% взагалі не змогли відповісти на це питання.

Результатом розчарування є і мінусовий баланс довіри-недовіри до діючих політиків. Це дуже симптоматичний показник, який свідчить про наростання соціальної апатії як політичного тренду. Така ситуація на старті кампанії з виборів до місцевих органів влади може призвести до цілої низки негативних наслідків – вкрай низької явки; підтримки містечкових політпроектів і відмови у підтримці загальнонаціональних партій на чолі з "мінусовими" лідерами, що у підсумку сприятиме розбалансованості у відносинах центру і регіонів, або навіть може призвести до регіонального сепаратизму.

І, третій момент – вихід на друге місце в разі президентських виборів одного з лідерів "Опозиційної платформи – За життя" Юрія Бойка. За даними Центру Разумкова у нього зараз 20%, а у Петра Порошенка, який досі був другим – 16,1%. Першим із 34,6% залишається Зеленський. Вихід на друге місце Бойка – це мобілізуючий фактор і для виборців "зелених", і для виборців "Євросолідарності". Для влади зростання підтримки "ОПЗЖ" та одного з її лідерів означає, що Зеленський і "слуги" втрачають підтримку так званого "ватного" виборця, якого вони змогли переманити на свій бік під час двох минулорічних виборів. Для націонал-патріотичного виборця поява Бойка на другій сходинці серед потенційних кандидатів – це ще одне підтвердження посилення сил реваншу.

Простіше кажучи, Бойко на другому місці - страшилка як для влади, так і для партій прозахідного спрямування. Така тенденція в ідеалі мала б об’єднати перших і других проти "ОПЗЖ", та, схоже, у владних коридорах поки що не вважають посилення позицій проросійських сил проблемою для себе. У той же час згадане вище опитування КМІС, питання і відповіді на яке виглядають дуже вигідно для "ОПЗЖ", може свідчити про наміри партії Бойка-Медведчука закріпити у суспільній свідомості тренд невідворотності зростання підтримки цієї партії та її лідерів.

Отже, маємо три речі, про які слід пам’ятати з огляду на майбутню передвиборчу кампанію, яка стане ідеологічною боротьбою, а не змаганням кандидатів за краще знання проблем з каналізацією. Перша річ: зростання Бойка є "опудалом" для націонал-патріотичного виборця, для нього альфою і омегою має стати провина Зе-команди за посилення підтримки проросійських сил. Друга річ: якщо зростання довіри до Бойка на тлі падіння довіри до Зеленського стане тенденцією, це вимагатиме від політтехнологів влади переорієнтації з війни з Порошенком на війну з "ОПЗЖ". Але поки нема якихось підтверджень, що на Банковій розуміють необхідність такої переорієнтації. Третя річ: "ОПЗЖ" використає увесь свій ресурс, у тому числі - інструмент соцопитувань, аби не лише застовпити за собою друге місце в рейтингу, а й поступово наближатися до показників "слуг" і Зеленського. Створюючи у такий спосіб ілюзію єдиної альтернативи "зеленим". Або єдиних союзників.