Рік президента: Про що не сказав Зеленський

З запізненням на один день Офіс президента все ж видав у ефір кіно, присвячене річниці президентства Володимира Зеленського. Тим самим спростувавши вчорашній прогноз Depo.ua про те, що справжнє святкування першої суттєвої віхи каденції діючого президента влаштують у річницю з дня інаугурації - 20 травня. Втім, у тому, що кіно буде постановочно-ігровим, але аж ніяк не інтерактивним - ОП виправдала всі сподівання.

Фільм реалізовано у форматі програмного інтерв'ю у поєднанні з нарізкою різноманітних відео за участі президента та перебивками з новинних випусків різних телеканалів. 

За своєю суттю він мало чим відрізняється від інтерв'ю, яким було відзначено перші 100 днів президентства, коли Зеленський розповідав своєму цеховому товаришу актору Стасу Боклану про перші досягнення і плани на майбутнє (його, нагадаємо, продемонстрували публіці в останній день минулого літа).

Але якщо тоді продукт було названо "інтерв'ю", то тепер, ймовірно, завдяки більш глибокій сценарній та режисерській думці, годинне відео було названо "фільмом".

Також ми бачимо, що формат представлення Зеленського публіці змінюється - від неформального, рухливого і жартівливого до більш академічного, коли все інтерв'ю відбувається в одних і тих самих декораціях офіційної установи. Напевне тим самим автори фільму намагаються підкреслити трансформацію Зеленського від президента-шоумена у президента-президента.

Помітною є і певна емоційна різниця між першим і другим звітами. Минулого літа це був оптимістичний і енергійний президент, для якого політика була ще такою собі іграшкою, а на носі висіли рожеві окуляри. Тепер же президент все більше говорить про втому від політики і звертається до гіпотетичного "а що, якби я не пішов тоді на той стадіон?"

Конкретні меседжі Зеленського мало чим відрізняються від того, що очікувалось: голова держави робить очевидні акценти на своїх досягненнях, цілком справедливо відносячи до їхнього переліку власну непідкупність, перезавантаження влади, скасування недоторканності, велике будівництво, діджиталізацію, поступову реанімацію медицини, просування у бік миру на Сході і, звісно, звільнення українських заручників і полонених.

Не уникає Зеленський і чутливих тем щодо нереалізованих посадок чиновників, кадрових провалів, економічних негараздів і гальмування того ж таки мінського процесу.

Але акценти досить філігранно розставляються у фільмі таким чином, що глядач ніби занурюється у мрію президента, де країна майбутнього - радісний і яскравий плід його управлінського генія. І це дещо дисонує із тими настроями, які нині переживає суспільство та змушує констатувати певну відірваність від реальності кінобіографів Зеленського. 

Цей фільм ніби створений для інших часів. Часів, які закінчилися сорок днів тому оголошенням карантину і стрімким руйнуванням ілюзорного, як виявилося, добробуту. Сьогодні ж подібне кіно виглядає більше як банкет під час чуми. Тоді як суспільство очікує відкритої і чесної розмови про реальне завтра, а не окозамилювання слайдами з "прекрасного далека".

Виходить так, що сценаристи просто не встигають за розвитком подій. Адже світ і справді за останній місяць перекинувся догори дригом. Напевне тому на Банковій й не стали чекати ще місяць до річниці інавгурації, а нашвидкуруч видали в ефір кіно саме зараз - адже через місяць воно ще більше було б схоже на оперетковий фарс.

Читайте також: Зеленський про трьох головних силовиків і звільнення міністрів: Головні цитати з фільму президента 

Вчорашня демонстрація фільму аж ніяк не знімає найбільш актуальних питань і не дає відповідей на виклики: ми й досі позбавлені можливості побачити справжнього Зеленського, почути від нього про співпрацю з Ахметовим, реальні домовленості з Порошенком, договірняки з Кличком і навіть феєричну реінкарнацію Саакашвілі.

Але головне: ми досі не маємо жодного уявлення про систему його координат і про реальний план президента на шляху до світлого майбутнього. Зеленський для більшості народу досі - темна конячка, що лише змінює маски. І, схоже, не збирається відходити від амплуа лицедія і ставати най і суперечливим, але зрозумілим лідером країни.