Кадрова політика Банкової: Що за "сірий кардинал" обирає людей для Зеленського

Як відбувається підбір керівних кадрів за "зеленої" влади – питання доволі цікаве і відповідь на нього знайти не так легко. Відомо, що у Зе-команді працює проект "Ліфт", завдяки якому знаходять управлінців на різні посади. Курує цей процес Сергій Трофімов – перший заступник очільника президентського Офісу. Проте люди, яких виносить соціальним ліфтом на гору, схоже, ризикують відразу ж стати жертвами інших "мисливців за посадами", які стоять у черзі. Принаймні, такою жертвою виглядає Михайло Бно-Айріян, який всидів у своєму кріслі три місяці. Зараз замість нього Київщиною керуватиме харків’янин Олексій Чернишов, про якого сайт Depo.ua вже писав. Інший відставник – Віталій Комарницький – побув на посаді на кілька днів довше за Бно-Айріяна. Про якісь досягнення за такий короткий термін казати, мабуть, не варто. 

Важливо розуміти, що Бно-Айріяна в крісло голови Київської ОДА лобіювали одразу декілька людей. Він досить близький зі спікером ВР Дмитром Разумковим. Також на стороні Бно-Айріяна начебто грав Ілля Павлюк. Його називали одним із головних фінансових стовпів "Слуги народу", "рішалою на митниці", оскільки він раніше працював помічником Калетника, котрий митницю очолював. І є насправді, за даними ЗМІ, його людиною. Після приходу Чернишова, коли Зеленський таки видасть необхідний указ, можна буде говорити про перемогу Коломойського. Оскільки Чернишов досить близький з нардепом від ОПЗЖ Фельдманом, із яким зараз так само має непогані стосунки олігарх Коломойський. 

Сергій Гайдай, який замінив Комарницького, нагадаємо, претендував на посаду голови Кіровоградської ОДА, але опинився не у Кропивницькому, а на Луганщині – надскладному регіоні. За президентства Петра Порошенка Луганською ОДА, а потім ВЦА встигли покерувати 6 осіб, двоє з них в ролі в.о. За півроку президентства Зеленського - вже другий керівник регіону. Раніше Гайдай працював на Закарпатті, був головою Мукачівської РДА, куди прийшов у команді Геннадія Москаля. Який, у свою чергу, керував Луганською ВЦА з 18 вересня 2014-го по 15 липня 2015-го. Потім між Москалем і Гайдаєм пробігла чорна кішка і останнього з посади звільнили. Він звинуватив свого безпосереднього начальника у порушенні закону і пішов до суду. Але без успіху. 

А влітку цього року Гайдай став радником Ігоря Бондаренка, новопризначеного керівника Закарпаття, на початку вересня з посади радника його звільнили, після чого стало відомо що він може стати заступником голови ОДА. У зв’язку з цим закарпатські депутати звернулися до Зеленського з проханням не призначати на цю посаду Гайдая. Як бачимо, президент їх почув. І цьому панові знайшли інше крісло. Далеко від Закарпаття.

Джерела Depo.ua стверджують, що нові люди на чолі відразу 5 регіонів з’явилися не в "ліфті", а з іншої причини. Джерела навіть назвали її імена. Перше – це майже всесильний голова Офісу президента Андрій Богдан, який не байдужий до питань керівництва регіонами та силовим блоком, друге – Олег Рафальський. Останній фактично є правою рукою Богдана. Про його появу в ОП в якості консультанта Богдана з кадрових питань у кулуарах подейкували ще влітку.  

Про Олега Олексійовича Рафальського за останні 5 років встигли забути. Він потрапив під дію закону про очищення влади і від грудня 2014-го очолює Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені Кураса. Цей заклад відомий не лише науково-дослідницькою діяльністю, а й участю його працівників у передвиборчих кампаніях різного рівня. Сам же Рафальський має величезний досвід у сфері держуправління:  2003–2005 рр. – керівник Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації президента Леоніда Кучми в часи керівництва АП Віктора Медведчука; 2006–2007 рр. – заступник керівника Апарату прем’єр-міністра  Віктора Януковича; 2008 – початок 2010 рр. – перший заступник завідувача секретаріату Апарату Верховної  Ради України; 2010 – кінець 2014 р. – заступник глави Адміністрації Януковича і кілька місяців - Порошенка. За часів роботи Рафальського-старшого в АП, його брат Ігор Рафальський очолював Обухівську РДА, що на Київщині. А до цього тривалий час працював на керівних посадах на рідній для Рафальських Житомирщині.

Не менш цікава за чиновницьку й політична біографія неформального радника Богдана (якщо джерела праві). Двадцять років тому він очолив прокучмівську партію "Демократичний союз", після приходу до влади Віктора Ющенка Олег Олексійович став заступником голови Республіканської партії Юрія Бойка і балотувався у 2006 році до парламенту від Опозиційного блоку "НЕ ТАК!" під 26-м номером. Ця політсила до ВР не пройшла, однак досі в українській політиці збереглися (і непогано себе почувають) такі "нетаківці" як Медведчук, Бойко, Іоффе, Григорій Суркіс, Шуфрич. І, схоже, серед них Рафальський, який надає перевагу непублічному впливу.

Пропрацювавши в АП Януковича з моменту його приходу до влади, Олег Олексійович нікуди не тікав після Майдану, а тимчасово виконував повноваження голови Адміністрації, коли ж її повноцінним керівником став Сергій Пашинський (нині, нагадаємо, він знаходиться під арештом), Рафальський лишився в АП. Там він був і при Ложкіну, і якби не люстрація, то, не виключено, працював би офіційно і досі.

Коли правда, що такий досвідчений управлінець радить керівництву Банкової кого і на яку посаду призначати, тоді виникає питання: чому деякі з цих призначень виглядають, м’яко кажучи, слабкими. Тут може бути дві відповіді. Перша – застосовується метод проб і помилок, і вже призначені керівники можуть вилетіти з крісел так само швидко, як Комарницький та Бно-Айріян (хоча останнього лобіювали інші люди). Тобто, до того часу, коли завершиться децентралізація й "очами Києва" в регіонах стануть префекти, ці "очі" підбиратимуть дуже уважно.

Друга відповідь – хтось має "гріти" місця для досвідчених кадрів. Хто вони? Варіантів може бути два: або згодом скасують чи переглянуть закон про люстрацію і під лозунгом "нам потрібні професіонали" повертатимуть діячів режиму Януковича, або, коли стане остаточно зрозуміло, хто друг Зеленському, а хто ворог, на посади в регіони призначатимуть людей за квотами місцевих феодалів. А ті, у свою чергу, забезпечуватимуть повну лояльність влади на місцях до влади центральної.

Не беремося стверджувати, ці чи інші поради Богдану може давати пан Рафальський. Утім десь в такому руслі в Україні велася кадрова політика у попередні роки: людей ставили головами ОДА або ж за особисту вірність президенту, або за домовленістю з олігархами. При цьому їхня фаховість, управлінські якості та інші чесности були далеко не основними при виборі їхніх кандидадатур.