Санкції США проти Коломойського: Як Держдеп розв'язав руки Зеленському

Сьогоднішня заява Державного департаменту США про внесення до санкційного списку олігарха Ігоря Коломойського через "причетність до значної корупції" справила в українському політикумі вибуховий ефект. Бо одна річ – якісь там безкінечні розслідування у США, які грузнуть в юридичних редутах імперії Коломойського, чи удари по діячах калібру Дубінського. І зовсім інша – місце в "чорному списку" Держдепу для самого Ігоря Валерійовича.

При тому санкції проти Коломойського наразі мають трохи декоративний характер, адже передбачають тільки заборону в'їзду до США для самого олігарха та членів його родини. Які, наскільки відомо, і так останнім часом не надто часто перетинали Атлантику. Про блокування якихось активів, заборону на співпрацю з бізнесовими структурами Коломойського, чи  інші подібні радикальні речі мова не йде. Прийняті санкції мають радше демонстративний, аніж руйнівний для бізнесу Коломойського характер. Що викликає закономірне питання: для чого ж їх тоді приймали? Адже ситуація з Зеленським – це не справа, наприклад, Навального, де все "прогресивне людство" чекає на санкції, тут без них могли й обійтися.

Для розуміння, схоже, слід звернутися до української політики. Напевно, всі, хто за нею стежив, помітили, що впродовж останніх кількох місяців стосунки між президентом України та дніпропетровським олігархом були далекими від ідеальних.

Ефектна посадка – в прямому і переносному значенні слова – першого заступника голови правління Приватбанку 2016 року Володимира Яценка стала кульмінацією конфлікту. Але і без неї інцидентів трапилося достатньо. Починаючи від напівзабутого вже "антиколомойського закону" і завершуючи заміною менеджменту в "Центренерго", котра трапилася тиждень тому.

Подібна активність Банкової навряд чи подобалась Ігорю Валерійовичу. І продовжувати її, ймовірно, президент України відверто остерігався. Просто тому, що Коломойський, вивівши свою групу у Верховній Раді зі складу президентської більшості, міг, в принципі, зробити з тієї більшості меншість.

За подібної ситуації м'які санкції Держдепу проти Коломойського розв'язують Банковій руки в "хрестовому поході" проти даного конкретного олігарха.

По-перше, просто тому, що у випадку надміру жорсткої відповіді Коломойського на дії Зеленського, чи на спробу якось "розхитати" ситуацію в парламенті чи країні, до заборони на в'їзд до США у олігарха можуть додатись набагато серйозніші проблеми. На кшталт блокування активів та заборони на співпрацю з його компаніями.

Обмеження стануть натяком і для "слуг народу" в парламенті – стосовно того, що надмірна чутливість до побажань Коломойського може довести до біди, і не тільки Дубінського.

Натомість президент України, вибудовуючи комунікацію з Коломойським, може спиратися на той очевидний і доконаний факт, що Захід вимагає від нього "крові" бізнесмена задля підтримки України, і йому доводиться безперервно обирати між національними інтересами і підтримкою колишнього союзника.

Сьогоднішні санкції – це сигнал нової вашингтонської адміністрації про те, що наважуючись на бодай якусь протидію олігархам, Зеленський може розраховувати на потужну політичну та організаційну підтримку з боку США. І, напевно, не тільки у протистоянні з Коломойським.