Революція плебсу: Чи завершиться монополія "слуг" в парламенті диктатурою Зеленського

"Слуга народу" наразі орієнтовно завела в Раду за списками 122 депутатів, і ще 119 мажоритарників. Станом на сьогодні партія має однопартійну більшість. А це означає, що вона може обійтися без коаліції навіть з партією Святослава Вакарчука. Хоча, скоріше за все, візьме його до себе в якості бідного родича. Голосів більше та й в разі виходу з коаліції гірше буде не "Слузі", а саме "Голосу". Що ж до "Батьківщини", то потреба у Юлії Тимошенко та її партії для Зеленського відпала. І дуже скоро ми спостерігатимемо за різкою зміною риторики спікерів цієї політсили з лояльної до Зе-команди на критичну.

Ми вже писали, що в новому парламенті буде дві опозиції – "ЄС" та "Опоплатформа" Юрія Бойка і Віктора Медведчука. А от з прогнозом стосовно окремих депутатських груп ми помилилися – доля "опоблоківців", які пройшли по мажоритарці, - сидіти у позафракційному болоті. Як і самовисуванців, які не приєднаються ні до "ЄС", ні до "ОП-ЗЖ", ні до "Батьківщини". І доти, доки у середовищі монобільшості або коаліції "Слуги" і "Голосу" не почнуться внутрішні чвари, у послугах позафракційних влада зацікавлена не буде. Простіше кажучи, найближчим часом їх мандати не конвертуються.

Чому так сталося, що українці вдруге поспіль віддали таку шалену підтримку політикам, та яким там політикам – учора ці люди були ще ніхто – а не відомим і досвідченим діячам, господарникам, фахівцям? Хтось називає це революцією плебсу, хтось типовим прикладом охлократії, ми спробуємо пояснити масове позеленіння країни дещо інакше. У філософії історії існує дихотомія "Хронос і Кайрос" - це дві форми сприйняття часу людиною, названі іменами грецьких богів. Хронос – повсякденний рутинний час, де щось відбувається, але зміни мало помітні. А Кайрос – це мить, шанс на швидкі зміни. У такі часи з’являлися і пророки, і криваві диктатори. Того, хто цим шансом скористається, історія підносить нагору, всі інші приречені бути або у внутрішній опозиції до швидких змін, або шукати собі щастя деінде. Філософи переважно дотримуються тієї думки, що суспільні зсуви, які відбуваються в час Кайросу, можуть мати вкрай негативні наслідки для майбутнього, адже, по-перше, їх зупинити неможливо, це схоже до того, коли стадо бізонів добровільно кидається з кручі додолу, а, по-друге, якими б ці зміни не були, вони у кінцевому випадку все одно суттєво оновлюють і свідомість народів, і їх політичну систему. Інакше кажучи, розумні народи виносять з цих подій науку, дурні приречені постійно повторювати помилки.

Щоб було зрозуміліше, то в політиці часами Кайросу були прихід більшовиків, які скористалися шансом захопити владу у роздертій війною і постійними внутрішніми конфліктами Росії, прихід до влади італійських фашистів, і слідом за цим віялове поширення фашистської ідеології світом, що сприяло поставі німецького Кайросу у вигляді Гітлера, який також підібрав владу, яка валялася під його ногами. Були такі періоди і в нашій історії. Спочатку шансом не скористалися Грушевський, Винниченко і так далі, а вже в ХХІ столітті Ющенко і Порошенко. Натомість ним дуже успішно скористався Зеленський. Тому що швидко підібрав ключик до душі українців. Виявляється, вони всі ці роки хотіли не європейських цінностей, не ефективних державних інституцій, а президента, який особисто роздаватиме "звіздюлєй" чиновникам. Ота історія з Годунком у Борисполі, схоже, зробила для учорашнього голосування на виборах дуже багато.

Виявляється українці хочуть собі Путіна-лайт, чи Лукашенка, хочуть монопартійну систему, як КПРС в Радянському Союзі, щоб за все відповідав хтось один, а не купа партій боролися за владу. Ні, диктатури у чистому вигляді вони також не хочуть, та Зеленський її поки і не пропонує, їм просто хочеться, щоб був хтось, хто приїде і скаже: даю тобі часу до кінця року добудувати моста, не добудуєш – на вихід з речами. Це таке собі поєднання менеджменту з шоу. Саме за це учора голосували українці, відправивши у Верховну Раду цілу армію "Слуг народу", серед яких значна кількість людей, котрі ні дня не працювали на державній службі, не можуть похвалитися значними успіхами в бізнесі, але їх обрав Зеленський. Якщо він "строїв" Годунка, "построїть" і цих. Пам’ятаєте, всі сміялися з безграмотного кандидата від "Слуги" на Закарпатті Олександра Пекаря? А він склав серйозну конкуренцію на окрузі представнику угорської партії Йосипу Борто. А "зелені", про яких раніше ніхто й не чув, "винесли" іменитих київських мажоритатників. Тобто, до Києва учора також завітав Кайрос. Причому вже втретє – двічі, коли вони обрали мером Леоніда Черновецького та його молоду команду. 

Зараз притомних громадян цікавить, чи не закінчиться монополія "СН" у Верховній Раді диктатурою. Відповіді на це питання немає. От, наприклад, на питання, чи будуть дочасні вибори у Києві, і чи переможе на них висуванець Зеленського, відповідь є – будуть, переможе. Навіть якщо цей висуванець за життя прочитав лише казку про Колобка.

Читайте також: Київ під "Слугою народу": Як Зеленський ламатиме Кличка

А от чи закінчиться черговий український Кайрос чимось драматичнішим, аніж втратою Кличком влади у столиці… Проблема розуміння таких моментів в історії в тому, що їхнє завершення в усіх випадках різне. Фашизм Муссоліні проіснував в Італії майже 20 років, самого дуче, нагадаємо, повісили, нацизм у Німеччині тримався майже 11 років, Гітлер за офіційною версією покінчив життя самогубством, комуністи в СРСР були при владі майже 74 роки, аж поки не прийшов новий Кайрос, який розвалив Радянський Союз. Правда, своїм шансом на зміни росіяни не скористалися, з 2000 року живучи в період путінського Хроносу. Лукашенко ж, нагадаємо, прийшов до влади на критиці бюрократів і казнокрадів, і керує Білоруссю з 20 липня 1994 року. Маючи при цьому слухняний парламент і витиснувши з країни опозицію. Будь-яку, не лише національно-патріотичну. Це, так би мовити, на замітку Тимошенко. Щось схоже може бути і у нас.  Ну, якщо знову не завітає Кайрос, але цього разу в однострої і при зброї.