Обшуки в Бірюкова: Як народом прикриють "зелену" диктатуру

ДБР-івці показали постанову Бориспільського міськрайонного суду на обшук у рамках кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 Карного кодексу щодо зловживання владою і службовим становищем. Цікавилися грошима й тендерною документацією. Вилучили флешку і дві чернетки довідок Міністерства оборони.

Нагадаємо, Юрій Бірюков до травня цього року обіймав посаду радника президента Порошенка. Також працював помічником міністра оборони з питань речового забезпечення Збройних Сил України із жовтня 2014 року. Зараз Бірюков балотується до Верховної Ради як №32 виборчого списку партії Порошенка "Європейська солідарність".

На своїй сторінці у Фейсбук він написав: "…почався реванш. І він почався біля армії". "Обшуки йдуть у "піратів" Дмитра Марченка, обшуки йдуть в офіцерів, які 4 роки ламали схеми, розкривали поставки лайна в армію, знаходили крадіжки палива і писали ТУ... які тепер шукають слідчі. Далі, як я розумію, займуться продовольчим забезпеченням і пайками - "старожили" поставок ненавидять нову систему харчування, а слідчі ДБР у нас ... дивні. Дивні і не знають підслідності", - додав Бірюков.

Він припустив, що метою слідчих дій було залякати його. І назвав причетного, на його думку, до скандалу – одного з чільних юристів Віктора Януковича, заступник глави його адміністрації Андрія Портнова, який після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах повернувся до України. Вчора у своєму Телеграм-каналі Портнов передав "привіт" колишньому президенту Порошенку: "Це не реванш. Це Вам, Петре Олексійовичу, від мене привіт. Фабула кримінальної справи проста – ви крали бюджетні гроші і заробляли на постачання бронежилетів, з корисливих мотивів забезпечуючи українських солдатів неякісними засобами захисту".

З одного боку, слід визнати, ЗМІ не раз писали про сумнівні схеми матеріально-технічного забезпечення армії. Називалося і прізвище Бірюкова. Та все ж ця історія відчутно тхне політикою. Сам факт обшуку у кандидата в нардепи, помножений на заяву Портнова, можна витлумачити як дзвіночок, який свідчить про підготовку до більш жорстких форм кримінального переслідування опонентів нової влади. І початися це "полювання на відьом" може невдовзі після парламентських виборів.

21 липня буде обрана Рада дев’ятого скликання, "нові обличчя" складуть присягу, далі відбудеться короткий чи тривалий (залежатиме від результатів виборів і кількості голосів, які отримають партія "Слуга народу" та інші лідери перегонів) процес формування парламентської коаліції. І якщо новий президент і ті, хто довкола нього, відчують, що влада в їхніх руках надійно і надовго, - можна буде починати переслідування опонентів. 

Тоді маємо шанс стати очевидцями не просто обшуків, а параду гучних затримань, посадок, судових процесів проти представників влади часів Порошенка. Сама логіка політичної еволюції Зеленського і його оточення штовхає їх до цього сценарію, який реалізовуватиметься під гаслом "Бо люди хочуть" - гримуча суміш соціального популізму, бажання політичного реваншу і банальної помсти. Адже наш народ прагне справедливості, незрозуміло, якої і щодо чого – але справедливості.

Правоохоронцям у нас не звикати виконувати волю влади, а судова система, реформу якої так і не вдалося завершити за п’ять років, поза сумнівом, ухвалить потрібні рішення. І далі тих політиків і чиновників, яким не вдасться сховатися за депутатською недоторканістю (стосовно її скасування є значні сумніви), почнуть "наздоганяти" портнови та інші представники владних еліт часів Януковича. Якими, у свою чергу, рухає бажання помсти за п’ятирічку "поневірянь" і вимушеної еміграції.

Між іншим, цей шлях є характерним для початкових етапів становлення диктатур. Саме з цього вони починають: із переслідування опонентів за мотивами "відновлення справедливості", зі звуження свобод у своїх країнах, на що радо погодяться багато жителів, якщо їм пообіцяють "справедливість".

Сам Зеленський рухів у площині переслідування оточення вчорашнього опонента на президентських виборах поки не робитиме. На цьому етапі для нього більш важливо сформувати власну більшість у парламенті. Тут бажано не розлякати потенційних політичних партнерів із умовно демократичного табору – ту ж партію Святослава Вакарчука "Голос", які можуть обурюватися через занадто явний реванш екс-"регіоналів".

Також небажано напередодні виборів здіймати хвилі обурення в суспільстві. Хіба що запускати пробні шари, як в історії з призначенням Портнова професором Київського нацуніверситету імені Шевченка і протестами студентів з цього приводу. Мовляв, не пройшло тут і зараз – спробуємо в іншому місці. Повернемо низці київських вулиць старі назви. Дочекаємось реакції активних громадян. Їхня реакція покаже, як діяти далі.

Тому глава держави поки просто відмовчується з важливих питань. Тим часом працюють суди. За останні тижні недореформованою Фемідою ухвалено стільки сумнівних рішень, що час заводити рубрику "хроніки реваншу".

Та це лише прелюдія. Найбільш цікаве почнеться після виборів. Десь до моменту встановлення їхніх результатів, як очікується, Конституційний Суд може скасувати весь чи окремі норми закону про очищення влади (в просторіччі – закон про люстрацію). І вже ніщо не заважатиме високопосадовцям старої влади повертатися на посади. Ніщо – в юридичній площині. Завадити можуть масові вуличні протести. Але можливість їх організації, результативність і реакція нинішньої влади залежать від багатьох обставин. Про це раніше вже писав сайт Depo.ua. За місяць з чимось, що минув відтоді, ситуація загострилася.

Але є у команди нового президента одна хмарка на обрії. Судячи з останніх рейтингів, рівень підтримки виборцями "Слуги народу" перестав зростати, більше того – перейшов до зниження. Тож проект "монопартія" в новій Раді може не реалізуватися. І це однозначно добре для країни. Учасникам коаліції, куди увійдуть більше партій, ніж одна, не оминути політичних торгів з приводу питань парламентського порядку денного. Ці торги, назвемо їх дискусіями, зменшують загрозу монополізації влади і нівелюють спокусу авторитаризму.

Та станом на тепер загроза спроби встановлення диктатури в Україні зберігається. У цей бік владу штовхають як колишні "регіонали", такі  рішення одіозних судів, того ж Окружного адмінсуду Києва, які ще з квітня штампуються пачками. Одна з ознак цієї потенційної диктатури – спроби замаскувати "виконанням волі народу" тиск на опонентів і їх зачистку з політичного поля через кримінальні переслідування.