ЄС дав безвізовий режим. Порошенко потрапив в капкан

В історії, яка протривала сім з гаком років. Крапку бажану і омріяну, але не остаточну. Бо п’ять вимог, які зобов’язалась виконати українська влада, нікуди не поділись.

Повноцінний початок роботи Антикорупційного бюро та Антикорупційної прокуратури, зміна закону про прокуратуру, запуск Нацагентства з запобігання корупції, зміна законодавства у сфері арешту і спецконфіскації і фінансування цих заходів – все це мусить бути реалізованим до кінця першого кварталу наступного року.

І це не якісь нові вимоги – все вже мало бути здійсненим до сьогодні. Звичайно, Єврокомісія погодилася запустити процес скасування віз, не очікуючи, коли Україна завершить виконання цих пунктів. Базуючись виключно на обіцянці української влади завершити цю роботу.

І в української влади може з'явитись хибна ілюзія, що ці "рекомендації" – не більше, ніж власне рекомендації. Про які цілком можна й забути.

Хоча ціна виконання цих вимог для влади – насправді критично висока. Бо безвізовий режим – не клятва на вірність. Його можна не тільки дати, але й забрати. При тому з відповідними коментарями – і відповідною ганьбою. Про наслідки такого думати якось не хочеться.

Бо, для прикладу, угода про асоціацію з ЄС, демонстративна відмова від якої стала приводом до Революції Гідності – це була декларативна штука, вигоду від якої український обиватель отримуватиме нескоро, не надто велику і дуже опосередковану. Якщо отримає взагалі. Її цінність була радше у здійсненні цивілізаційного вибору, а не в практичних благах.

Натомість безвізовий режим – це не тільки цивілізаційний вибір, але й річ проста, практична, і здатна вплинути на життя кожного. Це можливість прийняти рішення, купити квиток, і поїхати "на закупи", на відпочинок – чи на пошук роботи в "перший світ". Швидко, недорого і абсолютно легально, без довгих черг і принизливих процедур.

Звичайно, кремлетролі та "ляшкоподібні" вже зараз здіймають галас на тему того, "та хто ж має гроші їхати в ту Європу?" Звичайно, не всі. Але й ті, хто взагалі ні на що особливо не має грошей, може все-таки зібрати на квиток, з'їздити й тверезо оцінити свій шанс на європейські заробітки. Благо що автобусний квиток до Польщі в більшості регіонів країни вже зараз дешевший, ніж автобусний квиток, приміром, до Донецька.

При тому, за великим рахунком, безвізовий режим, в разі прийняття, рано чи пізно спричинить зміну влади, більше того – зміну еліт в Україні. Якщо помітна частина українських громадян наочно пізнає різницю між життям "тут" і "там" – Україна вже ніколи не буде такою, як раніше. І "звіти про надої, урожайність та інші успіхи народного господарства", популярні в Росії і широко використовувані й нашою владою, вже не матимуть жодного шансу на існування. Рівно як і спроби замаскувати "війною" чи "патріотизмом" власну некомпетентність і корумпованість. Як не матиме такого шансу й сьогоднішня українська соціальна еліта. Чи, принаймні, більша її частина.

Але відмова від безвізового режиму, особливо після формального його прийняття, спричинить зміну еліт негайну і болісну, чого не можуть не розуміти ні в АП, ні в ВР. Чи наважиться влада на спробу переконати українців, що безвізовий режим – це неважливо? Чи запише його в список своїх звершень, і виконає все-таки європейські рекомендації? Це покажуть найближчі тижні. Від цього залежатиме соціальний прогрес нашої країни. Непростий, нешвидкий, але неуникний.