Розміняли "Голос": Що робитиме у Верховній Раді партія Вакарчука

Сила лідера гурту "Океан Ельзи", яка потрапила у парламент, не спромоглася пред'явити суспільству бодай скільки-небудь помітну ініціативу

Розміняли "Голос": Що робитиме у Верховн…

З порожньої стрічки офіційних новин партії "Голос" стає зрозумілим, що партійці Святослава Вакарчука, які у складі 23 депутатів увійшли до складу нової Верховної Ради, вирішили перебути ключовий політичний період десь на сонячних берегах. І "успіхи" так розставлених пріоритетів очевидні: "Голосу" вдалося з практично єдиного ймовірного партнера правлячої партії перетворитись на купку маргіналізованих політиків, спроможних лише на беззубі декларації і констатації очевидних фактів.

Протягом серпня, який виявився найгарячішим місяцем цього політичного сезону з огляду на формування управлінських органів Ради, тьорки навколо майбутнього Кабміну, війну за Київ та інші визначальні політичні події, "Голос" спромігся на три новини. Про наміри захищати ветеранів, про пропозицію своїх послуг у керівництві парламентськими комітетами та про відмову від зазіхань на посаду віце-спікера.

Прискіпливий спостерігач міг би зауважити, що, можливо, основні бойові дії партія веде на невидимому фронті, домовляючись про своє майбутнє так, як це намагалась зробити Юлія Тимошенко? Але з огляду на результати такої роботи єдиним очевидним висновком є той, що лідер і всі гравці команди, які теоретично є здатними на якусь комбінацію, провели останній місяць у спробах осягнути всі принади турецького all-inclusive.

Аж ось, коли всі розклади фактично вирішено, засмаглі Вакарчук та ще кілька нардепів з'явилися на публічному брифінгу з "вкрай актуальною" пропозицією про необхідність реформування українського парламентаризму і внесення змін у Конституцію.

Вакарчук озвучив, зоврема, вимогу до Зеленського внести проект закону про скасування депутатської недоторканості, зменшення кількісного складу Ради з 450 до 300 депутатів, обмеження можливості бути депутатом двома термінами ті впровадження відповідальності за прогули і неперсональне голосування.

"Ми вважаємо, якщо депутати не відвідують більше половини засідань на одній сесії, то їх потрібно позбавляти депутатського мандату. Те саме стосується кнопкодавства. Якщо депутат проголосує за когось іншого – це має бути підставою для позбавлення мандату", - пояснив свою позицію Вакарчук.

Той факт, що "Голос" звертається з такими пропозиціями до президента, а не ініціює такі зміни самостійно, Вакарчук пояснив так: "Логічним було б внесення такого законопроєкту саме президентом, тому що він це може зробити одноосібно, а нам доведеться збирати 150 підписів, що для нашої невеликої фракції було б проблемно".

На фоні всіх попередніх промахів визнання Голосом власної несуттєвості і малозначимості викликає просте питання: так може фракція "Голосу" просто складе свої мандати і позбавить українське суспільство необхідності утримувати 23-х обранців, чия участь у парламентській діяльності є безглуздою? Тим більше, що підняті сьогодні Вакарчуком питання (окрім зменшення парламенту до 300 депутатів, що автоматично тягне за собою нікому непотрібні нові вибори), у Зеленського й так збираються вирішувати. І підштовхування з боку кволого "Голосу" просто ризикує загубитись на фоні тотально зеленого парламенту.

Тож, на жаль, партія, на яку покладали великі сподівання багато мислячих виборців, розпочала новий сезон з абсолютним нулем у своємі активі.

Тоді як у перелік невдач вже можна занести провал з намаганням вскочити у коаліцію і взяти участь у формуванні виконавчої влади, неучасть у розподілі керівництва у комітетах та втрату можливості спрямувати свого представника у президію Верховної Ради.

Можна було б очікувати, що відмовившись від віце-спікерства, Голос набуде статусу конструктивної опозиції, яка принаймні спробує тримати у тонусі правлячу монобільшість, піднімаючи на щит провали Слуги народу і так залишаючись на плаву.

Але пафосна декларативність, проголошена на післявідпускному брифінгу, відсутність політичної ініціативи і визнання неспроможностімдиктувати умови колегам з більшості, наштовхують на думку, що акціонери Голосу, які орієнтуються на думку американських демократів і Джорджа Сороса, просто "розміняли" партію успішного співака, перетворивши її на малозначний придаток монобільшості - без можливості для маневру і вираних перспектив.

Звісно, тримачі акцій, серед яких в першу чергу згадують українського олігарха Віктора Пінчука, якісь преференції у торгах з владою Зеленського, отримають. А от всі надії тих самих мислячих виборців на те, що Голос реалізовуватиме самостійну політику виявляться, на жаль, марними.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook