Три сценарії Зеленського: Чому Росія відмовилась від нового припинення вогню

Від вчорашнього засідання мінської ТКГ на рівні глав делегацій ніхто не чекав дипломатичного прориву. І в цьому сенсі зустріч виправдала сподівання. Оскільки у жодному із обговорених питань – хоч про відновлення "повного і всеосяжного режиму припинення вогню", хоч про відкриття КПВВ, хоч про забезпечення вільного доступу спецмоніторингової місії ОБСЄ до всієї території України – прогресу досягнути не вдалося.

Більше того, день роботи ТКГ сепаратисти відсвяткували своєрідним "салютом", збивши безпілотник ОБСЄ.

Втім, ключовим питанням все-таки був саме "повний і всеосяжний режим", який впродовж багатьох місяців був предметом гордості чинного президента України. І останні залишки якого, фактично, розсипалися під фатальним для чотирьох українських бійців мінометним обстрілом в районі Шумів.

Намагаючись реанімувати цей знаковий для Банкової, і безперечно корисний для розв'язання конфлікту на Донбасі проект, очільник української делегації Леонід Кравчук запропонував відновити  припинення вогню з 00.00 1 квітня. У чому його енергійно підтримали спецпредставниця глави ОБСЄ пані Гайді Ґрау та координатор підгрупи з безпеки СММ ОБСЄ Яштар Халіт Чевік. Останній запропонував прийняти спільну узгоджену заяву ТКГ, в якій "підтвердити прагнення сторін посилити режим припинення вогню та врятувати життя цивільних осіб та військового персоналу".

Втім, російська сторона не розділила ентузіазм Кравчука і представників ОБСЄ. Зустріч завершилася без спільної заяви, а реальність – без чергової спроби бодай тимчасово припинити вогонь.

Українська делегація офіційно не уточнювала, чому представники Кремля відмовились від ідеї перемир'я. Але, знаючи позицію російських переговорників, про це нескладно здогадатися.

Як російські спікери, так і їх "репродуктори" з "Л-ДНР" вимагали від української сторони забрати право у військових командирів на місцях реагувати на обстріли противника – навіть у випадку створення загрози життю українських військовослужбовців.

Наказ на відкриття вогню, на їхню думку, українським бійцям повинно давати виключно керівництво ЗСУ. І то виключно у випадку, якщо спроби припинити ворожий обстріл шляхом звернення до Спільного центру з контролю і координації припинення вогню не дали результатів.

Формально аналогічний наказ у "Л-ДНР" діє. На практиці сепаратисти відкривають вогонь по українських військах, не переймаючись "координаційним механізмом СЦКК".

Для чого Кремль висуває цю вимогу? Відповідь, вочевидь, проста. Для того, щоби мати можливість влаштовувати безкарні повокації з одного боку, і розхитувати ситуацію в Україні за допомогою меседжу про "зраду Зеленського" – з іншого. І ця стратегія настільки проста та примітивна, що на неї вже не звертають уваги навіть на Банковій.

Але на той факт, що перемир'я більше немає, Зеленському доведеться якось реагувати. Стратегій, вочевидь, є три. Перша із них, якої дотримується влада зараз – це висловлення обурення по дипломатичних каналах і невдалі спроби відновити перемир'я. Інша передбачає згоду на російські умови. Що навряд чи припинить обстріли – і однозначно призведе до проблем у чинної української влади. Натомість третій сценарій подій передбачає збільшення ціни провокацій для ворога – шляхом забезпечення масштабної, але лімітованої у часі вогневої відповіді. Без зайвої оглядки на досягнуті домовленості про розведення сил і засобів, які вже давно порушуються сепаратистами та російськими найманцями. Такий підхід викличе певні проблеми з ОБСЄ – але цілком може помітно зменшити кількість провокацій. Вибір в цій ситуації – виключно за чинним президентом України. Як і відповідальність за наслідки такого вибору.