Без конкурсів і зарплат: Як Зеленський звів шахтарів і ЄС по один бік антипрезидентських барикад

Вчора український президент "зробив це вдруге". Мова йде про повторне ветування закону з довгою назвою, який стосується проведення конкурсів на посади державної служби.

Цього закону з однаковим нетерпінням чекали в Україні різні політичні сили та соціальні прошарки.

Бо, з одного боку, закон мав припинити практику "ковідного авралу", за якого керівники держустанов мали право призначати підлеглих посадовців практично одноосібними рішеннями, без проведення відповідних конкурсів. Така практика не тільки множила на нуль багато реформ у сфері державного управління і відверто відгонила Радянським Союзом. Вона ще й викликала сильне роздратування з боку ЄС, де справедливо вважали безконкурсне призначення посадовців поживним субстратом для корупції. І прозоро натякали, що це вплине на взаємодію з Україною.

З іншого боку, на закон чекали і українські шахтарі. Проблема яких полягала в тому, що без даного закону перманентний виконувач міністра енергетики Юрій Вітренко, якого парламент увесь час відмовляється призначати на посаду міністра, не може видати розпорядження, необхідні для легального оформлення виплат заробітної платні працівникам енергетичної галузі.

Втім, все це не завадило Володимиру Зеленському учора ветувати ухвалений 16 лютого законопроект, і повернути його на доопрацювання до парламенту. Попередній аналогічний законопроект було ветовано минулого літа. Офіційною причиною було названо бажання Зеленського вилучити із закону "норми щодо обмеження виконання повноважень заступниками міністра, якщо посада міністра є вакантною". Простіше кажучи, в офісі президента прагнуть надати всю повноту повноважень міністра енергетики виконувачу цих обов'язків Юрію Вітренку. А в парламенті – ні.

Можливо, ці зауваження і справді стали результатом непорозумінь і недостатнього узгодження позицій між представниками партії влади на Банковій та на Грушевського, хтозна. Втім, більш вірогідним видається, що рішення Зеленського було такою собі "помстою" Верховній Раді за небажання призначати Вітренка на посаду міністра енергетики – попри чисельні публічні й непублічні заклики президента.

До речі, спікер Верховної Ради Разумков окремо наголошував на тому, що прийнятий закон дозволить здійснити виплати шахтарям, адже надає право виконувачу обов’язків міністра підписувати фінансові документи. Вочевидь, передчуваючи конфлікт, він в такий спосіб натякав, що ветування закону стане президентським кроком проти інтересів "трудяшого люду".

Втім, якою б не була істинна причина вчорашнього рішення президента – для історії це не так вже й важливо. Суть в тому, що це вето стане черговим каменем спотикання в стосунках України з ЄС. Це вето буде використане для антиукраїнської пропаганди, в якості аргументу на користь "провалу реформ" і "нездатності Києва забезпечити прозоре функціонування держуправління". Це вето, врешті-решт, стане додатковим потужним аргументом на користь подальшого затримання макрофінансової допомоги ЄС на суму 600 млн євро.

З іншого боку, це ж вето дозволить атакувати позиції президента як політичним суперникам "Слуги народу", так і внутрішньопартійній опозиції.