Заміна Рябошапки: Чи віддасть Зеленський Генпрокуратуру Баканову

Олексій Гончарук, Артем Ситник і Руслан Рябошапка. Ці три високопосадовця найчастіше згадуються серед можливих відставників після позачергового засідання парламенту, яке на заклик президента Володимира Зеленського має зібратися цієї середи. Якщо відставка Гончарука разом зі всім складом Кабінету міністрів у соцмережах й ЗМІ вже сприймається як доконаний факт, то з Ситником і Рябошапкою справа складніша. Звільнити обох у законний спосіб складно. Директор НАБУ прикритий не лише вимогою закону щодо проведення аудиту очолюваного ним відомства, але й позицією західних партнерів, з якими доведеться домовлятися. Вони розуміють, що внесення Ситника в реєстр корупціонерів підриває довіру до Антикорупційного бюро, однак бояться втратити свій вплив на цей орган в разі заміни його очільника. Можливо, щось зміниться після зустрічі Зеленського з послами "Великої сімки". За даними джерел, така зустріч відбудеться завтра.

Читайте також: Торги за Кабмін: Чи дозволить Захід звільнити Гончарука, Ситника і Рябошапку

Що ж до Рябошапки, то зараз у Верховній Раді поновили збір підписів за його звільнення. Збором автографів колег займається Антон Поляков, виключений зі складу фракції "слуг". Сам Генпрокурор відреагував на бажання відібрати у нього посаду лаконічно: "Це в черговий раз, я вже до цього починаю звикати. Нічого нового, і нічого не відбудеться". Тобто, в успішне голосування за свою відставку Генпрокурор не вірить. Та все може змінитися, якщо на Банковій приймуть рішення поставити на чолі ГПУ справді "свого" керівника. Рябошапка хоча і зблизився із Зе-командою, але він не "кварталівець", більш того, його кар’єрне зростання при новій владі пов’язували з Андрієм Богданом, який впав у немилість президента і пішов з посади голови президентської канцелярії.

У ЗМІ вже називають й можливих наступників Рябошапки – нинішнього голову СБУ, давнього друга і однокласника Зеленського Івана Баканова, та Сергія Іонушаса, народного депутата з фракції "Слуга народу", заступника голови комітету з питань правоохоронної діяльності. Його вважають близьким до Баканова. Іонушас - адвокат, керівник юридичної фірми "Гелон", працював з командою "95 кварталу", де займався оформленням авторських прав. Тобто, його можна віднести до групи "кварталівців". Себто, "своїх" для президента.

Та все ж більшість експертів схиляється до того, що коли Рябошапку і мінятимуть, то на Баканова. Тому що Зеленському на чолі Генпрокуратури потрібна не лише своя людина, але й така, яка не боятиметься звинувачень у політичній умотивованості справ проти попеердників і буде готова йти до кінця. Нинішньому Генеральному його критики закидають гальмування справ, які стосуються Петра Порошенка та інших діячів минулої влади. Утім, у цій критиці більше популізму, аніж правди, адже прокуратура представляє сторону звинувачення в суді і йти в суд без доказів або із сумнівними доказами – гарантія програшу. З подальшими наслідками у вигляді визнання політичних мотивів таких справ в ЄСПЛ.

Однак призначення Баканова – також ризик. По-перше, це пряма аналогія з екс-генпрокурором Юрієм Луценком, якого вважали кумом екс-президента Петра Порошенка. По-друге, аналогія з Віктором Пшонкою та Віктором Януковичем. Його також називали кумом тодішнього президента. Цей факт він спростовував. Як, власне, спростовували кумівські стосунки і Луценко з Порошенком. Однак у суспільній свідомості і досі побутує думка, що президенти дуже люблять ставити на чолі Генпрокуратури своїх кумів.

Та крім іміджевих втрат від закріплення у головах громадян думки, що Зеленський, призначаючи друзів на високі посади, нічим не відрізняється від своїх попередників – до такої думки українці вже звикають – є ще одна аналогія, яку обов’язково проводитимуть опоненти "зелених". Коли Янукович став президентом, Генеральним прокурором був Олександр Медведько. Він лишився на посаді, хоча призначали його ще за президентства Віктора Ющенка. Попри свої зв’язки з "донецькими" (Медведько до приходу в ГПУ працював на Донбасі), він намагався уникати втягування Генпрокуратури в політично вмотивовані справи. В результаті таки позбувся крісла, в яке 4 листопада 2010-го сів Віктор Пшонка. Саме з його приходом на Різницьку активізувалися розслідування проти Юлії Тимошенко та окремих членів її уряду, а також проти Юрія Луценка. Зрештою, ці особи були засуджені. Тобто, якщо заміна Рябошапки на Баканова мотивуватиметься бажанням Банкової прискорити процеси проти Петра Порошенка й деяких членів його команди, тоді матимемо пряму паралель з Януковичем і Пшонкою.  

І, останнє - знову про кадрову лавку. В разі приходу друга Зеленського Баканова в Генпрокуратуру, виникне питання, де взяти іншого друга, який очолить СБУ. А не максимально наближеній людині цей надважливий напрямок навряд чи довірять.