Атака на "шариків": Хто і навіщо хоче заборонити партію Шарія перед виборами

Неназваний позивач просить Окружний адміністративний суд міста Києва зобов’язати Мін’юст через суд заборони діяльності "Партії Шарія". Цікаве звернення як у розрізі майбутніх місцевих виборів, так і місця, куди подано позов

Атака на "шариків": Хто і навіщо хоче за…

За повідомленням прес-служби ОАСК, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не прийняття рішення з приводу невідповідності діяльності "Партії Шарія" вимогам закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". Водночас неназвана особа просить ОАСК зобов’язати Мін’юст звернутись з позовом до суду про заборону діяльності "Партії Шарія" на території України та скасувати відповідну державну реєстрацію. Наразі суд вирішує питання про відкриття провадження за позовом, резюмується у повідомленні.

Реакція Шарія не забарилася. Він звинуватив у координації позову Банкову та ще й наїхав на суд, очолюваний Павлом Вовком. Назвав його "відомим судом у вузьких колах, а останнім часом, у зв'язку з обшуками, відомим трохи більше".  Та чи дійсно Банкова стоїть за цим позовом?   

Історія партії Анатолія Шарія розпочалася трохи більше року тому, у червні 2019-го, з перереєстрації під новою назвою партії "Об’єднана Україна", яку до того часу очолював адвокат Анатолій Жила. Першою очільницею "шаріївців" стала Антоніна Бєлоглазова, співробітниця ресурсу "Шарий.нет". Ще у 2017 році вона загриміла в базу сайту "Миротворець" як учасниця інформаційної спецоперації країни-агресора проти України. Її навіть на співбесіду запросили в СБУ, але відпустили. Після зміни влади в Україні, очевидно, відчувши, що тепер усе дозволено, відверто проросійські діячі вирішили спробувати свої сили на парламентських виборах.

Самого Анатолія Шарія Центрвиборчком кандидатом у депутати не зареєстрував. Точніше, там була ціла історія: спочатку ЦВК відмовила йому в реєстрації, потім Верховний Суд зобов’язав виборчу комісію продовжити вивчення документів Шарія, після чого його зареєстрували. Але на наступний день на підставі відповіді СБУ, що Шарій з 2012 року не мешкає в Україні, в реєстрації йому відмовили. А от до Бєлоглазової в СБУ питань не виникло, вона була у передвиборчому списку під третій номером.

На минулорічних парламентських виборах "Партія Шарія" набрала 2,23%, що для політичного проекту, якому на день голосування офіційно було півтора місяці, дуже гарний результат. Який шокував дуже багатьох в Україні, - патріотичні сили сприйняли його як ознаку реваншу.

Зараз "Партію Шарія" очолює його дружина Ольга Шарій (Бондаренко). За рік після виборів партійна структура стала розростатися, представники цієї донедавна маргінальної зграйки почали заявляти про себе вуличними акціями, провокуючи на зіткнення учасників правих і патріотичних сил. Маючи таких союзників, як Віктор Медведчук, Андрій Портнов, сайти на кшталт ресурсу "Страна", "шаріївці" отримували додаткову підтримку в медіа. Все це в купі сприяло певному зростанню рейтингу "шариків". Утім, показники підтримки цього проекту в опитуваннях різних соціологічних компаній бувало різнилося на 2, а то й 3 відсотки.

І, можливо, так би ця партія і трималася в межах півтора-двох процентів підтримки, якби Анатолій Шарій не атакував президента Володимира Зеленського. Він його критикував, і жорстко, але починаючи з червня критика перетворилася на інформаційні удари нижче пояса. Чого лише варта історія з начебто збором зразків сечі президента в туалеті одеського ресторану й погрози оприлюднити результати аналізів узятих "зразків". Тут вже "прилетіло" самому Шарію, коли ЗМІ повідомили про його віллу в Каталонії за мільйон євро. У Шарія наявність у нього цієї нерухомості підтвердили.

Але вожак своєї іменної партії не в Україні, тому якщо йому і "прилітає", то не фізично. На відміну від його прихильників, кілька з яких опинилися на лікарняних ліжках. Навряд чи доля цих осіб насправді цікава Шарію. Інша справа, коли через витівки блогера страждають фігури, яких підозрюють в його фінансуванні. Нещодавно активісти "Національного корпусу" навідалися в Харкові до будинку колишніх "регіоналів" Кацуб. Поки обмежилися шумним пікетом і залишили по собі на стінах і воротях "мурали" з російською символікою. Очевидно, Кацуби не будуть в захваті, коли до них прийдуть вдруге. І не з балончиками з фарбою, а з чимось ефективнішим. Або коли прийдуть співробітники СБУ.  

Що ж до позову в ОАСК, то варіантів може бути три. Перший озвучив Шарій - "рука ОП". Але якби Банкова дійсно бажала прикрити партію скандального блогера, то куди простіше це зробити, прикривши його спонсорів в Україні. Не буде умовних "кацуб", здуються і "шаріки". А забороняти партію через Окружний адмінсуд, а потім ще судитися - довго і нераціонально.  

Другий варіант: неназваний позивач – патріот і щиро прагне, аби "Партію Шарія" заборонили. Однак дуже сумнівно, що суд, тим більше цей, погодиться з викладеною у позові підставою. Насправді, щодо заборони "шаріївців" повинна звертатися СБУ, і підставами для цього має стати широка доказова база співпраці блогера та його соратників із російськими спецслужбами. Проте маємо сумніви, що нинішня Служба безпеки проситиме суд чи Мін'юст скасувати державну реєстрацію "Партії Шарія". Якби хотіли, то зробили б це вже давно.

Третій варіант: позов спрямували самі "шаріївці" й Окружний адмінсуд, який опинився в центрі корупційного скандалу, цей позов задовольнить. Так би мовити, хайпом переб’є хайп навколо підозр НАБУ. Після чого Мінюст буде зобов’язаний звернутися до суду щодо заборони цієї партії. Все це за часом збігається з передвиборчою кампанією. Тож спрацює для мобілізації електорату "шариків". 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"