Арешт російських кораблів: Що спільного в історіях з "Seabreeze" та "Mekhanik Pogodin"

Про це написав у власному "Фейсбуці" керівник проекту "Майдан закордонних справ" Андрій Клименко, пише Depo.ua.

1). На фоні уваги ЗМІ та ФБ до ймовірного (вже сьогодні) арешту (чи якогось іншого обмеження) російського танкера "Mekhanik Pogodin" (належить VEB-LEASING, що знаходиться під санкціями України (блокування активів), відійшла на другий план перша схожа новина минулого тижня.

30.07.18 (оприлюднення 07.08.18) Апеляційний суд Одеської області залишив без змін рішення ухвалу Приморського районного суду Одеси, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури АР Крим та м.Севастополь про накладення арешту на судно "Seabreeze" (ІМО:9143312, власник TRANS HOLDINGS OVERSEAS SA - Care of Trans-Service Maritime Agency Ltd , Office 2, ul Tekstilshikov 1-ya 12/9, Moscow, 109390, Russia).

Цей арешт відбувся з метою забезпечення відшкодування збитків, завданих Україні добре відомим севастопольським судном-земснарядом "Pechora" (ІМО 8714009), яке здійснювало під час окупації Криму незаконний видобуток морського піску в районі Бакальської коси (заповідник "Лебедині острови") та належить тому ж російському власнику, що й заарештований в Одесі "Seabreeze". Судно було затримано в порту "Південний" ще на початку квітня, і з тих пір власник намагається в судах це оскаржити. Але невдало.

В цій справі (а Моніторингова група "Майдану Закордонних Справ", "Інституту Чорноморських Стратегічних Досліджень" та blackseanews.net це дуже добре знає) зібрано кілограми доказів, але головне - це 2 прецеденти: а) з'явилася результативна практика спільної роботи на результат всіх офіційних структур, що займаються порушенням кримських санкцій. б) тепер всі (!) власники суден-порушників кримських санкцій мають реальну перспективу арешту інших суден, що їм належать (і не тільки в Україні), хоча б ці інші судна не порушували кримських санкцій.

2) Щодо танкера "Mekhanik Pogodin - це можливість створити прецедент реального виконання санкцій щодо РФ (в небанківський та не в ІТ-сфері), які були прийняті РНБО та введені в дію Президентом України (02.05 та 14.05.18 відповідно). В санкційному переліку є власник танкера VEB-LEASING. Наразі цей танкер не заарештований, бо арешт - не компетенція СБУ, якій РНБО доручила (разом з КМУ та НБУ) "забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності" санкцій. Тобто чекаємо суду.

Звичайно, що й ми, й відповідні державні органи, ще вранці 10.08.18, коли танкер прийшов до Херсону, перевірили: цей танкер до Криму не заходив, інші судна цього власника (VEB-LEASING), схоже, теж не заходили (схоже - тому що власники змінюються, ховаються в офшорах і т.п.).

Так, оператором цього судна є російська компанія VF TANKER, яка "засвітилася" в окупованому Криму з іншими суднами інших власників. Але оператор (Ship manager) - не завжди власник, тобто зв'язок немов би є, але не прямий. І це ще потребує копіткої роботи.

Але вже сьогодні маємо надію, і для цього достатньо підстав, що рішення РНБО і указ Президента отримає вперше механізм реалізації.

Після цього можна розгортати широку роботу по виявленню в Україні активів всіх компаній РФ, що є в санкційних списках України, діяти з ними за прецедентом буде легше та зрозуміліше.

3) Без сумніву, держава-окупант та агресор використає це для нових дій зі свого боку. Яких? - це можна (і треба) тільки прогнозувати. Це може бути що завгодно. І в цілому ми маємо зрозуміти: на кожну нашу атаку в застосуванні санкцій - будемо мати жорстку відповідь РФ стосовно нашої економіки.

Звичайно, можна зайняти позицію "не чіпати, бо хтось там нападе", але це капітуляція. Тим більше, що "хтось" вже напав у лютому 2014. Нам треба атакувати й надалі, але й розуміти, що у економічній війни не буває без втрат і з нашої сторони. Як їх передбачити та мінімізувати - то вже інша велика розмова.

4) Також не дивно, що ці справи (особливо остання з танкером) викликали досить гостру дискусію у ФБ. В тому числі, між тими (в тому числі між нашими друзями та соратниками, хто за своїми обов'язками цим займається. І займається в цілому добре.

До речі, на мій особистий погляд, коли державні службовці з різних структур навіть жорстко конкурують між собою, то це теж добре, і це, знов таки на мій погляд, не "похід за орденами", а йде на користь загальній справі - перемозі у війні. Тільки дуже хотілося б, що в цій здоровій конкуренції ми не втрачали відчуття того, що всі ми в одному окопі і воюємо проти одного й того ж ворога :)

Тому нікого з товаришів по боротьбі тут не відмічаю, крім наших "майданівців"