Антифейковий закон: Чому Україні не треба обганяти Європу

Сьогодні на Безпековому форумі в Києві президент Петро Порошенко, окрім загальнополітичних питань (зокрема, щодо припинення Україною співпраці з СНД та анулювання частини Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ), зупинився на ухваленні закону про протидію дезінформації. Він підкреслив, що в низці європейських країн є або вже вводиться антифейкове законодавство. "Це повинні зробити і ми", - заявив глава держави.

У своїй аргументації Порошенко вирішив підв'язати проблему фейкових новин до скандалу із соціальною мережею Facebook, її засновником Марком Цукербергом та його допитом в Конгресі США. Заради справедливості варто зауважити, що історія з найбільшою соцмережею світу стосується не фейків, а "злиття" персональних даних, які потрапили до компанії Cambridge Analytica і, на думку експертів, були використанні під час президентської кампанії в США штабом Дональда Трампа. До проблем дезінформації в глобальному плані це немає жодного стосунку. Порошенко ж, схоже, згадав Цукерберга, так би мовити, задля красного слівця.

Тема антифейкового закону з'являлася на порядку денному і раніше. І щоразу завершувалася скандалом. Так, у січні цього року підготовку відповідного закону ініціював очільник фракції БПП у ВР Артур Герасимов. Це сталося після скандального вкиду у ЗМІ фейкових копій звернень Порошенка у ФСБ, датованих лютим 2007 року, де він буцімто обіцяв не діяти проти інтересів Росії. Але ініціатива Герасимова наразилася на суттєву критику: навіщо вигадувати щось нове, коли у нас і так є низка органів влади, які займаються відловом фейків і контролем за інформаційним простором – Держтелерадіо, Мінінформполітики, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, СБУ.

Свого часу через схожі ініціативи давали задню представники режиму Януковича. У липні 2012-го "регіонал" Віталій Журавський зареєстрував законопроект, яким передбачалася кримінальна відповідальність за наклеп, себто за дезінформацію. У вересні того ж року законопроект прийняли в першому читанні, що викликало хвилю обурення в Україні та світі. Журавський сам зареєстрував постанову про відкликання свого дітища, згодом ВР скасувала цей документ взагалі.

Критикуючи ініціативу Порошенка, багато хто згадав свіжий звіт Freedom House, де написали про погіршення стану демократії і свободи преси в Україні. Щоправда, і про це раніше писав Depo.ua, на Заході активно впроваджують різноманітні моделі боротьби з дезінформацією. Зокрема, варто згадати ініціативу президента Франції Еммануеля Макрона про прийняття закону, який би дав можливість протидіяти іноземній пропаганді. Інша справа, що у нас це законодавство і так існує, причому в жорсткіших рамках.

Враховуючи гарантований спротив громадянського суспільства і звинувачення на адресу влади у бажанні ввести цензуру, Банковій варто було б не впрягати воза поперед коня, а вчинити мудріше. З середини січня цього року при Єврокомісії діє експертна група, яка займається розслідуванням недостовірних відомостей і обмеження їх поширення. Україна могла б долучитися до роботи із західними партнерами в цьому напрямку. І в разі розробки й імплементації нормативної бази в ЄС безперешкодно запускати аналогічні новації у себе.

Так влада отримала б одразу кілька позитивів. По-перше, на Заході не змогли б нічого заперечити, адже Київ просто перенесе європейські норми у вітчизняне правове поле. По-друге, до законодавчих ініціатив не виникло заперечень і в Україні: довіра до Заходу у нас, як демонструє соціологія, значно вища за підтримку українського політикуму.

З органами, подібними до Єврокомісії, є проблема - вони надзвичайно повільні. Але, з іншого боку, краще і нам нікуди не поспішати, знаючи особливості нашого парламенту, де навіть найкращу ідею можуть спотворити кількома поправками. Чого лише вартує так званий "закон Савченко", завдяки якому на свободі опинилися сотні небезпечних злочинців.