Мир на Донбасі: Як влада бачить амністію для бойовиків

Розблокування Мінського процесу, яке відбулося після узгодження так званої "формули Штайнмайєра", змушує українську владу випрацьовувати механізми імплементації в українське законодавство постулатів Мінських угод. Серед них і особливий статус Донбасу, і проведення там виборів, і розведення військ.

А ще одним з ключових і болісних пунктів угод є так звана амністія для учасників бойових дій, яка передбачена 5-м пунктом Мінських угод. Дослівно вона звучить так: "Ухвалення і введення в дію закону, що забороняє переслідування і покарання осіб, що брали участь у конфлікті".

Яким є бачення цього закону з українського боку і що чекатиме на амністованих "ополченців" - розбирається Depo.ua.

Амністія - поняття відносне

Першим моментом, який потрібно відзначити, є однозначність записаної у Мінські угоди норми про прощення бойовиків з забороною переслідувати і карати осіб, що "брали участь у конфлікті". В це формулювання можна вкласти дуже широкий сенс: від амністування тих, хто добровільно здасть зброю - до амністії реальних вбивць, які захоплювали і катували мирних жителів та українських військових.

Можна припустити, що бойовики, які представлені у мінській групі як очльники "Л-ДНР", наполягатимуть на якнайширшій амністію з включенням у список всіх без виключення учасників конфлікту. І їх в цьому питанні, очевидно, підтримає Росія.

А от конкретна позиція української влади і її червона лінія наразі невідомі.

На сьогоднішній день ми маємо заяву голови Верховної Ради Дмитра Разумкова двомісячної давності про те, що він не допускає амністії для бойовиків. "Якщо ми говоримо про амністію для бойовиків, людей, які замішані у військових злочинах, я думаю, що іншого варіанту бути не може, ніякі амністії в даному плані не поширюються ні в Україні, ні за кордоном", - сказав Разумков.

Таким же категоричним виявився і міністр закордонних справ Вадим Пристайко, який три тижні тому проголосив, що українська сторона не вбачає можливим проводити повну амністію. "Повної амністії для повних амністій не передбачає ніяка робота теперішньої дипломатії", - заявив Пристайко.

Поява у риториці представника владної команди словосполучення "повна амністія" свідчить, що існує певна градація визначення амністії. Тож, якщо влада заявляє, що не згодна на повну амністію, то це означає, що вона погодиться на "неповну". Але про рамки такої амністії ані Пристайко, ані Разумков не говорять.

Обійшов це питання у своєму програмному зверненні щодо "формули Штайнмайєра" і мінського процесу загалом також і президент Володимир Зеленський. Він зосередився, переважно, на питанні особливого статусу Донбасу та проведення виборів там, але жодним словом не торкнувся питання амністії.

Очевидно, що це питання має стати черговим компромісом. Але яким бачить компроміс Зеленський - на сьогодні невідомо. Хоча мати хоча б загальні обриси йому перед зустріччю у Парижі, де зберуться Меркель, Путін, Макрон і сам Зеленський аби формалізувати домовленості по Донбасу, дуже важливо. 

Амністія "від Новинського"

Єдине, чим можна сьогодні оперувати в питанні майбутньої амністії - два законопроекта у Верховній Раді. Один подали депутати з обойми Ріната Ахметова (перший автор - Вадим Новинський). Другий - з фракції "Опозиційної платформи - За Життя" Віктора Медведчука.

Обидва ці бачення можна було б вважати одіозними витворами проросійських сил і не брати до уваги. Але певної легітимності їм надав факт, що в Офісі Генерального прокурора ці проекти прийняли до опрацювання. Як зрозуміло з наведеного журналістом Сергієм Івановим листа за підписом Руслана Рябошапки, останній прийняв рекомендацію керівника парламентського комітета з питань правоохоронної політики Дениса Монастирського опрацювати обидва ці проекти законів.

Звісно, фактом залишається те, що ще жоден проект, поданий депутатами ОПЗЖ чи депутатами умовного Опоблоку у цьому скликанні не наблизився до ухвалення ні на міліметр. Але увага до цих документів з боку представників владної команди свідчить про те, що ці проекти можуть взяти за основу у питанні амністії. Тим більше що авторство опозиціонерів дозволить команді Зеленського хоча б частково перекласти відповідальність за таку "зраду" з себе на інших.

Обидва документи є майже ідентичними і передбачають, що учасники подій в ОРДЛО звільняються від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених більше ніж двома десятками статей Кримінального кодексу. Серед них, зокрема, й такі злочини:

- посягання на територіальну цілісність України,

- фінансування насильницького повалення конституційного ладу, перешкоджання діяльності Збройних сил України, 

- розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі,

- перешкоджання діяльності журналістів, 

- руйнування об'єктів електроенергетики,

- незаконне заволодіння та поводження зі зброєю,

- умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства, 

- пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, об'єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів, ліній зв'язку,

- масові заворушення, 

- хуліганство, 

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, 

передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, 

- порушення державного кордону і контрабанда, 

- ухилення від призову, 

- наруга над державними символами,

- захоплення державних або громадських будівель чи споруд, 

- погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча, службових осіб та журналістів, 

- самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи,

- приховування злочину.

В законопроектах обумовлюється, що під його дію підпадають лише громадяни України та лише ті, чиї дії не спричинили смерть потерпілого (потерпілих), та не спричинили середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження. Під амністію потрапляють всі, хто вчинив такі злочини з зі списку з 28 лютого 2014 року по день набрання чинності цим законом.

Стосується він і тих, хто вже є засудженим, і тих, хто перебуває під підозрою, і тих, кого лише викриють згодом. Але обов'язковою умовою потрапляння під амністію є припинення злочинних дій до моменту набрання цим законом сили.

Якщо на нормандській зустрічі буде погоджено такий варіант і Верховна Рада його ухвалить, це ймовірно викличе неабияке обурення. Адже означатиме, що і українські військові, які боронили країну протягом цих років, і їхні противники з бандформувань ЛДНР опиняться фактично у однаковому становищі. Хоча й без таких перегинів як надання бандитам статусу учасника бойових дій та безкоштовного проїзду у громадському транспорті (але у майбутньому і цього виключати не можна).

Втім, здається, це далеко не головна проблема, з якою стикнеться українська влада після "нормандської зустрічі" і переходу до імплементації її домовленостей у реальне життя. Звісно, якщо зустріч нормандської четвірки взагалі відбудеться.