Ахметов, анонімні мільйонери чи "все це - волонтери": Хто заплатить за "опитування" Зеленського

Задовольняти цікавість Володимира Зеленського за бюджетні гроші не будуть, в один голос переконують представники влади. Та це лише розширює коло пошуків відповіді на запитання – чиї ж гроші будуть витрачені на президентське опитування, законність якого перебуває під великим сумнівом фахівців.

Можливі порушення Конституції і законів при організації і проведенні опитування Depo.ua вже проаналізував. А зараз про інше - хто той таємний і багатий фанат "прямого волевиявлення народу", готовий витратитися на цей сміливий експеримент. Відповіді, здається, достеменно не знають навіть "слуги" при посадах. Так, заступниця голови парламентської фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук пообіцяла, що коли буде назване ім’я чи імена спонсорів цієї затії, "всі здивуються". Мовляв, це українські легально зароблені кошти, які будуть внесені в декларацію. Але в іншому телеефірі вона дала зрозуміти, що це можуть бути лише її здогадки та навіть не виключила, що заплатити за "опитування" може й сам Зеленський.

Але насправді може виявитися, що спонсором акції стане хтось із-поза меж президентського Офісу. При цьому якось не віриться у безкорисливість цієї персони. Експерти, знайомі з поведінковими моделями представників українського бізнес-політичного середовища, переконані, що спонсори "опитування" просто зобов’язані закласти в нього свій інтерес. Ну справді, кому із серйозних людей хочеться набути іміджу "лоха", якого влада доїть просто так?

Достатньо вірогідним видається припущення, що чиїсь бонуси закладені безпосередньо в зміст питань, на які запропонують відповісти громадянам без відриву від виборчих дільниць.

Нагадаємо, про що влада збирається цікавитися у народу:

1. Про доцільність довічного ув’язнення за топ-корупцію. Це точно не "комерціалізоване" запитання: швидше навпаки – таку популістську тему вкинули, щоб зацікавити людей, схильних підтримувати прості рішення складних проблем. Іншими словами, мобілізувати корінний електорат партії влади.
2. Про створення вільної економічної зони на території Донецької і Луганської областей. Ось тут стає "гаряче" і до цього питання ми ще повернемося.
3. Про скорочення кількості народних депутатів до 300. Ще одна улюблена пісня популістів – про "депутатів-дармоїдів" (наче не існує у нас чиновників-дармоїдів, неефективних міністрів, корумпованих депутатів рад місцевих чи членів наглядових рад держпідприємств із надвисокими зарплатами і незрозумілими функціями, тощо).
4. Про можливість легалізації канабісу як медичного знеболювального. І тут "тепло". Окрім того, що це справді може бути потрібним кроком у медичній сфері, це ще й хід, покликаний привести на виборчі дільниці якусь частину молоді. Тієї, мабуть, для якої тема легалайзу є актуальною і яка при цьому не дуже розуміє, чим медична марихуана відрізняється від наркотика. Однак тут можна відшукати і третій рівень, комерційний, про який далі.
5. Про право України на використання безпекових гарантій, визначених Будапештським меморандумом. Тут у сенсі пошуків інтересів спонсора – порожньо. Як порожньо й зі смисловим навантаженням цієї словесної конструкції.

Отже, практичний "бізнес-інтерес" гіпотетично може стояти за двома питаннями з п’яти. Чий це може бути інтерес?

Щодо канабісу можна припустити, що така тема цікавить або нинішніх (тіньових) операторів цього ринку, які дозріли, щоб стати "білими", або тих, хто хоче зайти в цю, безумовно цікаву тему. Так чи інакше, посвячені в таємниці цієї сфери імен навряд чи назвуть. 

А от про створення (чи відновлення у нових умовах) ВЕЗ "Донбас" говорять відкрито і уже не перший рік. 2014-го навіть Петро Порошенко оприлюднював таку ініціативу, але далі розмов тоді не пішло. Реанімував ідею цього літа новий керівник української делегації у Мінській контактній групі Леонід Кравчук. Відтоді представники української влади регулярно пропагують переваги створення "вітрини" для жителів ОРДЛО. Але нагадаємо, що ВЕЗ вже створювалися в Україні, і, за великим рахунком, ця практика не довела своєї економічної ефективності. А от корупцію ВЕЗ плодили на відмінно, завдяки чому стали інкубатором для регіональних бізнесових еліт, які потім виросли до масштабів усієї держави економічно й політично, але не ментально. Тому 2005 року тодішній уряд скасував привілеї для дуже вільних, але не дуже економічних утворень. Та справу було зроблено: фахівці "донецької школи менеджменту" вже закріпилися в столиці. Був серед них і Рінат Ахметов.

Чому б йому і сьогодні не спробувати пролобіювати відновлення ще більших економічних переваг своєму і партнерському бізнесу? Тим паче що аналітики вказують на зрослі можливості й активні контакти цього мільярдера і його групи впливу із чільними особами нинішньої влади. Мовляв, акції власникам футбольного "Шахтаря" зараз зростають – на противагу позиціям колишнього власника футбольного "Дніпра", до якого має виразні претензії західне правосуддя.

Хто ще може бути причетним до фінансування президентської затії, якщо це не члени клубу олігархів? Поріг входження насправді не такий і високий. Вартість "опитування", яку експерти орієнтовно оцінюють у мільйон доларів, можуть дозволити собі "потягнути" і бізнесмени рівня вище середнього, які мають практичний інтерес у своєму наближенні до Банкової. Нагадаємо, легальних власників капіталів розміром у мільярд доларів і більше з українськими паспортами налічується дещо більше, ніж два чи три. Додати до них ще кілька десятків тих, хто "коштує" від півмільярда до мільярда доларів, - от і вималюється коло потенційних спонсорів ідеї Зеленського. В країні точно є люди, готові викласти мільйон на "пряму демократію" по-українськи навзамін за якісь преференції. Між іншим, Банкова може й диверсифікувати коло "спонсорів", створивши із них пул.

Звісно, в Офісі президента можуть стверджувати, що їхнє "опитування" коштує якісь копійки, витрачені тільки на послуги друкарні, а з людьми спілкуються "волонтери", які працюють за ідею. Та в будь-якому разі непрозоре (принаймні донині) для суспільства фінансування цієї ініціативи спричинить підозри в політичній корупції, які розвіяти буде вкрай складно. Тому для іміджу нинішньої влади було б краще не створювати своїми силами ґрунт для "теорій змови", а назвати тих, хто дав гроші на "опитування". А ще краще – на підставі отриманої негативної реакції взагалі відмовитися від цієї ідеї. Але, здається, влада твердо вирішила дати всій країні сповна відчути "аромат" цього "пробника" референдуму.