Від Омана і Богдана до карантину, землі та "антиколомойського" закону: Якою була політика-2020

Вітаючи українців з прийдешнім 2021-м у товаристві малечі, президент Володимир Зеленський назвав минулий рік "трішечки важким". Якою насправді була вага цих "трішечки" для більшості громадян – Depo.ua пропонує згадати, перш ніж із головою поринути в події року нового. Зробімо це за допомогою дзеркала із наших текстів про політичне життя країни

Від Омана і Богдана до карантину, землі…

Січень

Рік почався з місця навскач – уже перший місяць приніс багато випробувань для країни та її влади. У перший день року набрав чинності новий Виборчий кодекс, який уперше в нашій історії систематизував правила проведення виборів усіх рівнів – президентських, парламентських і місцевих. Уже за десять місяців жовтневі вибори-2020 покажуть всі недоліки тієї частини документу, яка регламентує проведення місцевих кампаній. Але вже тоді Depo.ua застерігав: диявола слід шукати в деталях. І розповідав про ці деталі.

На початку року ми прогнозували моделі поведінки опозицій різних ідеологічних спрямувань. Зокрема, писали, що на перспективи "Опозиційної платформи – За життя" працюють час і, як не парадоксально, влада. Так і вийшло: вже у грудні партія Медведчука-Бойка разом з "Європейською солідарністю" Петра Порошенка дихала в спину партії влади "Слуга народу", яка за 265 днів стрімко втратила рейтинги.


Фото: president.gov.ua

Та головною подією місяця зі знаком "мінус" стали не партійні перегони, а трагедія в небі над Іраном, військовики якого збили український пасажирський Боїнг, що належав компанії МАУ. Катастрофа збіглася з перебуванням Володимира Зеленського у Омані. Факт відвідин країни із укладеного чиновниками Євросоюзу "чорного списку" офшорів спочатку намагалися приховати від суспільства, а коли все відкрилося, Офіс президента пробував відбутися поясненнями прессекретарки глави держави Юлії Мендель. Мотиви і причини того незапланованого візиту і досі не знайшли достовірних пояснень. Великі "дірки" у вертикалі влади часів Зеленського виявила й ситуація зі збитим літаком. Не найгірше, але те, що запам’яталося: історія з жалобними свічками у Фейсбуку, які опинилися посеред голів президента і його речниці. При цьому обоє на фото усміхнені. Коли соцмережі почали тролити Мендель, фото змінили.

Якраз у січні закінчилася "епоха бідності". Щоправда, не для всіх, а для окремих високопоставлених чиновників, які в кінці 2019 року повиписували собі величезні зарплати і премії у сотні тисяч гривень. Спалахнув скандал, який спробували загасити забороною на надвисокі виплати. Та яскрава соціальна несправедливість негативно вплинула на рейтинги нинішньої влади.


Фото: УНІАН

Не забарився і наступний скандал, викликаний оприлюдненими аудіозаписами, де голоси, схожі на голоси прем’єр-міністра Олексія Гончарука, тогочасних міністра фінансів, економіки і керівництва НБУ, обговорювали інтелектуальні якості президента. Тоді ситуацію зам’яли. Як виявилося, лише на півтора місяці – у березні вона вилилася у відставку першого уряду Володимира Зеленського. Та скандал дав підстави опонентам Банкової говорити, що президент не має важелів впливу на ключові ситуації в державі чи не бажає цими важелями користуватися

Звернемо увагу ще на один січневий матеріал Depo.ua. Тоді ми вперше у великому тексті згадали про коронавірус. Починалася стаття словами: "Поки "зелена" владна команда чисельним десантом висадилася у швейцарському Давосі, Україною крокує пневмонія. Чи то китайська, чи то своя, але у неї вже є перші жертви". Зверніть увагу на наведену там статистику хворих і померлих. Дуже скоро ми зрозуміли, що йдеться не про грип, а рецепти виходу з пандемії світ шукає досі…

Лютий

Після нового року спалахнула війна в соцмережах (зокрема, у Телеграм-каналах) навколо впливових фігур з оточення Зеленського – глави Офісу президента Андрія Богдана і помічника глави держави Андрія Єрмака. Головним політичним питанням початку року було – на кого з Андріїв чекає відставка. Відповідь прийшла в середині лютого: Богдан, з яким асоціювався перший період президентства Зеленського, зібрав речі.

Перед цим парламент почав хитати уряд Гончарука. 5 лютого було відправлено у відставку міністра розвитку громад і територій Альону Бабак. На це місце призначили голову Івано-Франківської обласної держадміністрації Дениса Шмигаля. За місяць ця людина, яку називали креатурою Ріната Ахметова, сяде в крісло прем’єра.

До того часу стало зрозуміло, що остаточно зламався парламентський "зелений принтер" - Рада вже не штампувала закони в такому темпі, як у перші місяці своєї каденції. Загострилися внутрішні протиріччя між групами впливу, під питанням опинилося ухвалення навіть таких ключових для влади ініціатив, як земельна реформа. 6 лютого фракції "Батьківщини" і ОПЗЖ заблокували трибуну ВР і завадили монобільшості запустити турборежим. Проваливши ухвалення відповідного проєкту з наскоку, парламент втягнувся у кількамісячний розгляд понад 4 тисяч поправок.

Внутрішні чвари у "зеленій" команді дали поштовх тоді ще незначному, але невпинному зниженню рейтингів Володимира Зеленського і його партії "Слуга народу": рейтинг президента вперше за час його роботи на Банковій впав нижче 50%, а "Слуги" - нижче 40%. На "святе місце" дедалі більш упевнено почали зазіхати опозиціонери всіх кольорів і спрямувань.

Тим часом активізувалися події довкола перебування на посаді директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника, чиє прізвище неважко знайти в реєстрі корупціонерів. Антикорупційний комітет Ради провів у лютому засідання у химерному форматі: закрите, виїзне, у приміщенні НАБУ. Ситника умовляли піти з посади, він опирався, відчуваючи подих "донорів" за плечима. Так тривало весь рік, ситуація з незначними варіаціями перейшла у рік новий.


Фото: УНІАН

"Бантик" на подіях лютого зав’язав перший пов'язаний з COVID-19 внутрішньоукраїнський скандал: на сході й заході країни місцеві збунтувалися проти повернення на батьківщину своїх співгромадян, яких евакуювали з охопленого коронавірусом Китаю. На найбільшу "гарячу точку" перетворилися Нові Санжари на Полтавщині, де трапилися сутички місцевих (а переважно завезених провокаторів) із Нацгвардією. І тут теж влада припустилася комунікаційних помилок, навіть не намагаючись вгамувати істерику, роздмухувану деякими ЗМІ і політиками.

Березень

Початок весни приніс Україні новий уряд. Олексія Гончарука і його команду "соросят" таки "з’їли". 4 березня до Кабміну завдяки 277 депутатським голосам прийшли люди, пов’язані з олігархами, передавши полум’яний привіт виборцям, які голосували за "нові обличчя", проти олігархів, за зниження тарифів і тому подібні обіцянки. Очолив їх перший галичанин у кріслі прем’єра Денис Шмигаль.

Слідом за першим "зеленим" урядом без посади залишився і перший "зелений" генеральний прокурор Руслан Рябошапка, якого теж "збивали" олігархічні ЗМІ, відносячи до числа "соросят". За два тижні цю посаду обійняла Ірина Венедіктова.


Фото: УНІАН

На цьому перша політична криза для Зеленського мала б завершитися. Але далі був коронавірус… 12 березня мер столиці Віталій Кличко ошелешив заявою про запровадження карантину, який мав тривати до кінця місяця. Згодом такі ж обмеження по всій Україні ввів Кабмін. На три тижні. Тоді Depo.ua писав: "…в країні загалом епідемії коронавірусу не оголошено, поки реєструються лише поодинокі підозри, а єдиний підтверджений випадок зараження має місце за 500 км від столиці, в Чернівцях, де людину, що захворіла, давно шпиталізували". Зараз ми вже знаємо, що ця історія виявилася значно більш складною і тривалою.

Влада попервах, складалося враження, взагалі не знала, як діяти в умовах нового виклику. Президент почав боротися з вірусом (а заодно і з рештою проблем країни) за допомогою відеозвернень до громадян, які навесні виходили ледь не щодня.

На початку "гарячої" фази епідемії, 16 березня, президент, який на виборах декларував відсунення олігархів від влади, зібрав на Банковій півтора десятка найбагатших людей країни. Говорили про допомогу, яку найбагатші громадяни можуть надати країні в умовах кризи, викликану коронавірусом. Частина учасників зустрічі таку допомогу таки надавала. А дехто посилив у підконтрольних ЗМІ лякалки про користь дефолту і необхідність "послати" МВФ…

На тлі коронавірусних пристрастей більшість громадян не помітили фіналу історії Сергія Сівохо, який спробував запустити "Національну платформу примирення та єдності" для переговорів з колаборантами. В результаті він отримав на горіхи, на чому все й завершилося.

Людям було не до цього: вони панічно скуповували гречку і туалетний папір. Олії у вогонь підливали олігархічні ТБ-канали, Телеграм-мережі групи Коломойського і колишніх регіоналів, які після перемоги над "соросятами" повідомили про начебто підозру Петру Порошенку, яку він мав отримати на допиті в Держбюро розслідувань, куди не прийшов, бо "втік" з країни. Це виявилося "качкою" - однією з запущених у інформаційній війні шостого президента проти п’ятого за підтримки деяких силових органів. Користі Банковій це не принесло, але тривало цілий рік.

30 березня ВР вперше у своїй історії позачергово провела три пленарні засідання за один день. Підтримали "антикоронавірусні" закони, звільнили міністра фінансів Ігоря Уманського і охорони здоров’я Іллю Ємця, які пробули у кріслах менше місяця, встановивши свожрідний антирекорд. На вакантні позиції призначили відповідно Сергія Марченка і Максима Степанова. А ще - у першому читанні прийняли так званий "антиколомойський" закон, якого від Києва вимагає МВФ.

Кінець березня приніс і новий плівковий скандал: "слуга" (оперативно вигнаний з фракції) Гео Лерос виклав у публічний доступ відео, на яких начебто брат глави Офісу президента обговорює призначення на державні посади. Це був не кінець історії – далі плівок від Лероса побільшало.

А завершився бурхливий місяць березень фіналом земельної епопеї – ухваленням у парламенті серед глупої ночі 259 голосами закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Очевидним фактом тоді стала фактична відсутність у "Слуги народу" голосів для функціонування у режимі монобільшості. За принципово важливий для співпраці України з МВФ закон проголосували лише 206 "слуг", 23 депутати з "Євросолідарності", 13 – із фракції "Голос", 12 від групи "Довіра" і 21 позафракційний нардеп. "Нулі" при голосуванні одностайно дала група опозиційних фракцій у складі "Опозиційної платформи – За життя" і "Батьківщини".

Квітень – травень

Весна проминула під знаком обмежень на соціальні контакти для українців, а одночасно – жорсткої кулуарної боротьби Банкової з Ігорем Коломойським за право визначати вектори руху країни. Уважні до думки мільярдера депутати внесли 16 тисяч поправок до "банківського" законопроекту №2571-д, а сам Коломойський розповідав про своє ставлення до політики влади: "Люди вибрали свій шлях, це шлях в нікуди".

Тим часом рейтинги "Слуги народу" продовжили зниження. Вже половина опитаних соціологами громадян відповіли, що події в країні розвиваються в неправильному напрямку. Ця соціологія з’явилась на тлі скандалів, пов’язаних із роботою під час карантину ресторану члена парламенту від "Слуги народу" Миколи Тищенка і продовженням роботи мережі великих будівельних гіпермаркетів попри те, що менші магазини змусили закритися. Апофеозом став скандал із літаком "Мрія", комерційний вантаж якої навіщось особисто зустрічав президент.

Зниження популярності Зеленського і заведених ним у владу "слуг" пов’язане з численними скандалами довкола Зе-команди і з обставинами "ідеального шторму", в якому опинилася влада через епідемію коронавірусу, рукотворні (через недолугі дії обох урядів Зеленського) і об’єктивні проблеми в економіці.

Ще одна гостра тема цих місяців – загострення стосунків центру і мерів низки великих і середніх міст. Зовнішнім проявом цього стала сварка мера Черкас із Києвом щодо права міської влади на власний розсуд фактично зупинити карантин в обласному центрі. За черкащанина Анатолія Бондаренка вступилися кілька міських голів, заговорили про можливість формування "партії мерів".


Фото: depositphotos.com

7 травня Банкова спробувала зробити хід конем: президентським указом Міхеїла Саакашвілі призначили головою Виконавчого комітету реформ. Але ставка на знане ім’я вкотре не спрацювала: про конкретні результати роботи цього органу країна так і не почула.

У травні, задовго до початку виборів, активізувалися й розмови про можливих кандидатів на пост міського голови Києва. "Слуги" обіцяли виставили сильну фігуру. Однак уже тоді соціологія показувала беззаперечну перевагу Віталія Кличка над усіма потенційними опонентами. Нічого не змінилося й за пів року, на самих виборах.

Depo.ua зробило тоді прогноз, який справдився у жовтні: "Вибори мерів великих міст можуть стати початком краху наративу "нові обличчя", завдяки використанню якого в минулому році в країні сталася електоральна революція".

14 травня парламент зробив вирішальний крок до відновлення співпраці Києва з МВФ і ухвалив "банківський" (чи "антиколомойський", як кому більше подобається) законопроєкт. Щоб уникнути пастки у вигляді 16 579 поправок, поданих групою лояльних до мільярдера нардепів, Банковій довелося винаходити спеціальну процедуру розгляду і "протягувати" її через сесійну залу на кількох позачергових пленарних засіданнях. Але й присутність самого президента в залі не надто надихнуло його (?) команду: закон підтримали лише 200 з 248 членів фракції "Слуги народу": не голосувала "група Коломойського". Уникнути конфузу президентові допомогли 23 депутати від фракції "Європейська солідарність", 18 – від фракції "Голос", 16 членів лояльної до побажань Банкової депутатської групи "Довіра", 3 нардепи з групи "За майбутнє" і 10 позафракційних.

Після цього успіху Зеленський 20 травня дав довгоочікувану пресконференцію. На якій визнав, що може піти на другий термін, розповів про "велике будівництво", наскаржився на відсутність якісних кадрів, похвалив прем’єра Шмигаля і пообіцяв кадрові чистки після завершення карантину.

Червень

Цього місяця нові призначення відбулися в Кабміні: Ольга Стефанішина стала віце-прем’єркою з євроінтеграції, нардеп-"слуга" Олександр Ткаченко очолив Мінкульт, а в.о. очільника Міносвіти – Сергій Шкарлет.


Фото: Олександр Хоменко / Depo.ua

Несподівані кадрові новини почула країна і від фракції "Голос" у парламенті: у середині червня партійний лідер Святослав Вакарчук повторив свій маневр 2008 року і заявив, що складає депутатський мандат. Після цього позиція "Голосу" виразнішою точно не стала, а рейтинги цього об’єднання доволі перспективних і сучасних постатей покотилися донизу.

На Чернігівщині, де мали відбутися довибори до Ради по округу №208, який звільнився після загибелі нардепа Валерія Давиденка, вималювався фаворит: головного радикала країни Олега Ляшка підтримала лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко, яку той раніше називав "московською зозулею". А 18 червня уряд Шмигаля провалився в парламенті, не набравши 226 голосів за програму своїх дій. Проєкт підтримали лише 176 "слуг", що вкотре показало кількість людей президента у парламентській фракції "Слуга народу". За деякими версіями, "слуги" просто відволіклися на вигадування нових епічних фейлів. Як-от сексистські висловлювання партійного лідера Олександра Корнієнка чи "слуги" Галини Третьякової про "дітей низької якості", що народжуються у отримувачів допомоги від держави.

На цій веселій ноті в нашій країні і завершилося перше політичне півріччя 2020 року. Про друге півріччя читайте у нашій завтрашній статті.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"