ТОП-5 податкових скандалів: хто не хоче платити в Україні?

І хоча «вождь світового пролетаріату» сьогодні – персона, заборонена в Україні, вітчизняні політики досі живуть за цим принципом. Адже, якщо уважніше придивитися до будь-якого скандалу на внутрішній арені, виявиться, що головною його причиною є гроші. Найчастіше – небажання платити податки та віддавати державі її частку. Саме тому ми вирішили детальніше розібратися в цій темі та сформували своєрідний антирейтинг – ТОП резонансних справ, які намагаються вивести з економічної в політичну площину.

 

№1. Е-декларації – основа всіх скандалів

Чи не головна особливість, яка об'єднує всі скандальні теми, – бажання фігурантів створити собі образ невинних жертв, які страждають від «репресивного державного апарату». Однак після оприлюднення електронних декларацій багатьох політиків та чиновників, всі спроби створити образ бідних та нещасних виглядають кумедно. Адже якщо суспільство просто зазнало шоку від того, що кожен другий районний чиновник зареєстрував кілька мільйонів доларів готівкою, а навіть «найзубожіліші» народні депутати показали маєтки, яким позаздрив би будь-який поміщик часів царизму, то правоохоронні та податкові органи вчинили єдино правильним способом – розпочали розслідування.

За підсумком, Генеральна прокуратура зареєструвала кримінальні провадження стосовно народних депутатів з числа тих, хто задекларували понад $ 100 тис. готівки – їх перевірятимуть на предмет ухилення від сплати податків. У перший список потрапили Нестор Шуфрич (Опозиційний блок), Руслан Демчак (фракція БПП), Геннадій Бобов (групи Відродження), Олександр Супруненко, В'ячеслав Костянтинівський (позафракційні) та Андрій Журжій (Самопоміч).

А базою для подібних розслідувань багато в чому є дані Державної фіскальної служби. Так, глава УКРІНФОРМ Роман Насіров ще 16 листопада заявив, що служба починає детальний аналіз е-декларацій. «Там, де ми побачимо невідповідність, ми подамо на перевірку. Викликаємо декларанта, задаємо йому питання, щоб він пояснив невідповідність і якщо воно необґрунтоване, то пред’являється акт. Але найголовніше те, що на підставі акту можлива передача справ в Податкову міліцію або в прокуратуру», – сказав він.

Насіров зазначив, що перші результати перевірок можуть з'явитися вже в січні 2017 року. І, мабуть, ця дата напружила багатьох політиків – буквально відразу ж почалися інформаційні атаки на ГФС, а у Верховній Раді почали збір підписів за відставку Насірова та його зама Білана. Головним ініціатором цього процесу став ... той же нардеп Андрій Журжій, проти якого порушили кримінальну провадження за фактом ухилення від сплати 1,5 млн. грн. податків.

Цікавий збіг зазначив експерт Валентин Гладких. Він нагадав, що ГПУ відкрила кримінальне провадження проти Журжія 12 грудня, а нардеп зареєстрував у парламенті проект постанови про відставку Насірова – 15 грудня. «Депутату знадобилося три дні для того, щоб прийти до висновку: можна не платити півтора мільйона гривень податків, якщо відправити у відставку голову Державної фіскальної служби», – пише Гладких.

І в цій фразі – вся суть української політики. Адже крім Журжія свої підписи під закликом розглянути дане питання в парламенті поставили і інші особистості, декларації яких викликають непідробний інтерес.

А судді хто?

Хоча, якщо судити за деклараціями, то, напевно, Андрій Журжій – найзаможніший з усіх авторів проекту постанови. Принаймні все його майно можна оцінити у понад 246 млн гривень. Одних тільки бізнес-компаній, якими він володіє можна нарахувати 15 штук! Тому не дивно, що він виступає проти детальних податкових перевірок їхньої діяльності.

А ось представник молодого покоління українських політиків Світлана Заліщук, хоч і не має таких доходів, але з радістю закрила б тему своєї елітної квартири в центрі Києва. Вірніше, походження 3,5 млн гривень на її покупку.

У іншого підписанта – депутата від «Самопомочі» Павла Костенка інша проблема з квартирою – свою частину (25%) нерухомості в Дрогобичі він оцінив в ... 12 гривень. При цьому готівкою депутат зберігає у себе вдома 1,2 мільйона гривень.

Його колега Віктор Чумак свої 25% квартири в Києві оцінив в 19 гривень (все-таки, столична нерухомість дорожче). Готівкові кошти, щоправда, зберігає в доларах – за нинішнім курсом понад 1,5 млн гривень.

Не менший інтерес викликає і ще один колега Журжія по фракції «Самопоміч» Іван Мірошниченко – тільки готівкових доларів задекларував на 550 тисяч. І це без урахування земельних ділянок, від кількості яких можна збитися з рахунку. Варто відзначити, що його дружина володіє кількома будинками та земельними ділянками під Ялтою, а ще «дачним будиночком» недалеко від Києва, який оцінили в 25 млн гривень.

А у депутата Олега Лаврика (і знову – «Самопоміч») більш патріотичний підхід – він володіє земельними ділянками у Львівській області на суму понад 14 млн гривень.

Депутат від фракції БПП Оксана Продан більш відкрита, але, мабуть не довіряє банківській системі. Адже її родина зберігає вдома готівкою: більше 9 млн гривень, майже 1 млн доларів та понад півмільйона євро.

І подібних прикладів можна знайти практично по кожному ініціатору відставки глави фіскальної служби. Що далі? Чекаємо, коли вони зажадають закрити МВС і Генпрокуратуру? Щоб вже напевно підстрахуватися. 

№ 2. Онищенко-гейт

Побіжний нардеп Олександр Онищенко розігнати силовиків не вимагає, проте в явний спосіб намагається зліпити з себе жертву режиму. З одного боку він робить досить резонансні заяви, а з іншого – вони знаходять явно менший відгук, ніж на те розраховував депутат. І справа тут не тільки в непрямих ознаках того, що Онищенко-гейт режисується з-поза кордону, але і в самій особі політика. Вірніше, його бізнес-інтересах.

Адже скандал по суті розпочався після того, як НАБУ звинуватило Олександра Онищенка в нанесенні збитків державі на суму понад 3 млрд гривень, з яких 1,6 млрд – це кошти, отримані від перепродажу газу посередниками і виведені через фіктивні підприємства, 1,3 млрд – це неоплачена сума ренти за користування надрами.

Онищенко закидають і фіктивне підприємництво, і розтрату, і заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, і створення злочинної організації. Зрозуміло, що з таким «букетом» залишається лише говорити про політичне переслідування та звинувачувати силовиків.

№ 3. Ставицький і БРСМ

За такою ж схемою, до речі, працює і екс-міністр часів Януковича Едуард Ставицький. Він, правда, заперечує своє пряме відношення до компанії «БРСМ-Нафта». Однак ще в 2015 році тодішній глава СБУ Валентин Наливайченко заявляв після надзвичайної пожежі на нафтобазі компанії під Києвом: «Треба чітко казати, що вся ця нафтобаза і подібні їй належали колишньому міністру енергетики Ставицькому».

Сьогодні представники компанії також звинувачують силові органи у переслідуванні через те, що компанію нібито хочуть прибрати до рук. Про те, що йдеться про ухилення від сплати податків на суму в 1 млрд гривень, її представники вважають за краще не згадувати. Тим часом, Генпрокурор Юрій Луценко заявив про це ще в листопаді, коли пояснював, чому суд наклав арешт на обладнання 3 нафтобаз, 41 автозаправної станції і 4 офісних приміщень.

Самі представники БРСМ всіляко намагаються піти в риторику «тиску на бізнес» – для цього проводяться цілі інформаційні кампанії і навіть акції протесту.

 

При цьому ідеї про сплату необхідної суми податків як про можливий шлях вирішення конфлікту у компанії чомусь не виникає.

№ 4. Справа тютюн

Не менш хрестоматійна історія – скандал, пов'язаний з тютюновою компанією «Мегаполіс-Україна» (яка зараз називається «TEDIS-Україна»). Буквально на днях Антимонопольний комітет оштрафував її на 430 млн гривень. Але ця сума меркне у порівнянні з тими претензіями, які висувають податківці.

Структура, яку пов'язують з "Сім'єю" колишнього президента Віктора Януковича та російським збройовим бароном Ігорем Кесаєва (його група підприємств «Меркурій" спеціалізується на виробництві зброї та боєприпасів для російської оборонки), підозрюється у несплаті податків та організації схем за участю фіктивних фірм. Ще в лютому ДФС відкрила справу на загальну суму понад 2 млрд гривень. І це крім того, що фіскали в цьому році також виставили претензії щодо ухилення від сплати податків компанії Philip Morris Ukraine на загальну суму 4,1 млрд гривень.

Тому зовсім не дивно, що в ЗМІ запустили нову інформаційну кампанію проти глави фіскальної служби.

№ 5. Податкове "Динамо"

Чи не настільки суттєва у порівнянні з іншими, але болюча тема для багатьох любителів футболу – скандал у найтитулованішому клубі колишнього СРСР, київському "Динамо".

Футбольний клуб звинуватили в заниженні офіційних зарплат своїм гравцям (мовляв, більшу частину виплачували в конверті), щоб платити менше податків. Дана тема активно педалювалася структурами, близькими до одвічного суперникаі киян – донецького «Шахтаря». У підсумку, «Динамо» було змушене виправдовуватися та показувати податкові виписки, які говорять про те, що з 2013 по 2015 рік кияни заплатили 181 мільйон гривень. Це вдвічі менше, ніж заплатив «Шахтар» (що у принципі можна пояснити більш активною роботою гірників на трансферному ринку), але висновком в цій ситуації стало ясне розуміння – футбольна сфера вимагає більш пильного розгляду. І не тільки вона. Як дав зрозуміти Роман Насіров, необхідно перевірити зарплати в інших клубах, а також звернути увагу на сферу шоу-бізнесу та ті суми, які в ній обертаються.

************

Чи можуть такі підходи викликати невдоволення як окремих людей, так і бізнес-груп? Безумовно. Адже, якщо навіть судити тільки за вищезазначеними прикладами, йдеться щонайменше про 10 млрд гривень. За таких ставок абсолютно не складно виділити бюджет і на ЗМІ, і на блогерів, і на лобістів у парламенті, які виступають проти ДФС. Той же Андрій Журжій всіляко наполягає на тому, щоб питання про відставку Насірова було розглянуто найближчим часом.

Щоправда, наскільки ефективною буде така тактика – сказати складно. Все-таки у Романа Насірова стоїть завдання – забезпечити надходження до бюджету, з яких у тому числі платять зарплати, пенсії та інші соцвиплати. І в такій ситуації у нього є один суттєвий козир – завдяки роботі ДФС надходження до бюджету зросли на 154 млрд грн. У нинішніх економічних умовах це дуже серйозний аргумент.

Юрій Кириченко