В самих роботи нема: Як коронавірус може вдарити по українським заробітчанам у Європі

Поки розвинуті економіки готують астрономічні суми для порятунку бізнесу від коронавірусу, Україна має реальні шанси прожити свій "день без мексиканця" – пардон, рік без заробітчанських грошей

В самих роботи нема: Як коронавірус може…

Розмови про економічні наслідки коронавірусу на Заході, повні невеселих припущень і безрадісних гіпотез, як правило, завершуються одноманітно. Зокрема, озвучується суми, які уряди та центробанки готові влити в економіку, щоби не допустити тотальної катастрофи. У когось великого – на кшталт США – звучать цифри порядку 850 мільярдів доларів, які пообіцяв американським підприємцям Дональд Трамп. Це на додачу до 1.5 трильйона кредитів під мінімальні відсотки, які Федеральна резервна система США пообіцяла видати бізнесу в найближчі дні. Схожими цифрами оперує і європейський Центробанк.

Хоча на додачу до цього і окремі європейські країни готуються вливати в економіку додаткові, і то чималі, суми. Наприклад, невелика Австрія з 8 мільйонами населення, між іншим, готується надати бізнесу для подолання наслідків епідемії пакет допомоги у 38 мільярдів євро. Всі ці повідомлення викликають змішані почуття. З одного боку, має місце дещо пролетарське обурення – нам так не жити. Бо українські посадовці поки що також допомагають здебільшого економіці Німеччини, купуючи автомобілі преміум-класу.

З іншого боку, ці повідомлення – принаймні, стосовно країн ЄС, де працює чимало українців, не можуть не тішити. Як, зокрема, рішення Польщі, де 212 мільярдів злотих (близько 52 мільярдів доларів США) буде спрямовано на підтримку дрібного та середнього бізнесу і ліквідності банків. При тому польські посадовці та навіть профспілкові лідери, судячи з публічних заяв, усвідомлюють той факт, що Варшаві важливо зберегти українських заробітчан. Оскільки коронавірус закінчиться, а економічні перегони на європейському континенті – ні. На цьому місці можна би було й заспокоїтися. Якби не той факт, що благі наміри не завжди співпадають з реальністю, яка полягає в тому, що переважна більшість українців у країнах ближнього зарубіжжя зайнята у тих сферах, які постраждають від епідемії, напевно, найбільше.

В першу чергу, йдеться про заклади громадського харчування та готельного бізнесу, які зараз переживають далеко не найкращі часи і в повному масштабі оплачувати найманих працівників банально не спроможні. Саме з числа працівників цих закладів і формуються найбільші хвилі заробітчан, що правдами і неправдами повертаються додому вже сьогодні.

Сільськогосподарські працівники, з якоїсь точки зору, мають перевагу над попередніми категоріями, оскільки агросектор не буде закрито за будь-яких карантинних умов, це питання фізичного виживання. Але тут є свій підводний камінь, оскільки переважна більшість українців на польських полях працюють в сезонному режимі. І, покинувши Польщу в кінці минулого року, мають вельми примарні шанси повернутися весною чи влітку. Можливо восени, якщо ситуація з епідемією нормалізується, українці і зможуть потрапити на збір урожаю, але жодних гарантій стосовно такого розвитку подій, звичайно ж, ніхто не дасть.

Відносно кращою є ситуація і у сфері догляду за літніми людьми. За умов епідемії соціально відповідальні поляки та італійці, навіть самі сидячи на карантині, намагаються мінімізувати контакти з літніми бабусями та дідусями, суворо вимагаючи дотримання карантинного режиму і доглядачками. Але така ситуація буде зберігатися, поки в пересічних польських родин є кошти на утримання доглядачок. В разі втрати роботи кимсь із молодшого покоління послуги доглядачок можуть виявитися родині не по кишені. Тому найближчим часом на повернення в Україну цієї категорії заробітчан, звичайно, не варто очікувати, але ненульові шанси на проблеми є і в них.

Помітно кращі справи у тих, хто працює на виробництві та у сфері будівництва. Там можливість втратити роботу в українців не радикально відрізняється від шансів на безробіття в місцевих мешканців. Кращі гарантії збереження праці мають зараз хіба що ті громадяни України, які мають медичну освіту і працюють в медзакладах Європи. Там ризики, зрозуміло, трохи інші.

Але загалом, якщо подивитись на приблизну структуру зайнятості українських заробітчан, можна сказати, що потік коштів від їхньої праці, який в попередні роки сягав позначки у $ 15 млрд, цього року може обміліти десь на дві третини. І на цей прикрий факт варто зважити українській владі.

Стосовно прогнозу на майбутнє, вже на наступний рік ситуація, скоріш за все, повернеться до норми. І негативний сценарій може бути тільки один, за якого розвинуті економіки західної Європи – та ж Німеччина та Франція, постраждавши від коронавірусу, вдадуться до заходів економічного протекціонізму і закриють в'їзд для працівників зі Східної Європи – тієї ж Польщі та Угорщини. Тоді й українці можуть бути частково витісненими з тамтешнього ринку праці.

Втім, подібний перебіг подій є малоймовірним, оскільки до системного руйнування ЄС наразі готові тільки окремі націоналістично налаштовані політичні фракції в ЄС, на кшталт тих же правих популістів з Австрії, для яких ідея заборонити і закрити якийсь кордон видається вельми привабливою від початку епідемії. Але свої півроку без заробітчанських грошей Україна має всі шанси пережити, і для багатьох мешканців західного регіону нашої країни це може бути екстремальний досвід.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"