НБУ придумав нову схему рейдерства

Акціонерів і топ-менеджерів банків пропонують штрафувати і саджати за грати. Приводом для покарання може стати умисне доведення фінустанов до банкрутства і виведення з них активів через кредитування афільованих структур. Така норма прописана в президентському законопроекті №2085 «Щодо відповідальності пов'язаних з банком осіб», зареєстрованому в парламенті минулого тижня. Пропозиція виглядає цілком розумно: саме кредитування пов'язаних структур використовується для вимивання коштів з фінустанов, перед якими маячить перспектива введення тимчасової адміністрації. Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізосіб Костянтин Ворушилін стверджує, що в більшості неплатоспроможних банків, куди зайшов фонд, активів не було взагалі: «випатраними» виявилися «Порто-Франко», Легбанк, CityCommerceBank і багато інших, пише «Деловая столица».

Порушення законодавства, допущені власниками та менеджментом банку (у тому числі подача недостовірної звітності щодо якості активів, проведення операцій з пов'язаними особами та ін.), що загрожують інтересам вкладників і кредиторів, пропонують карати штрафом у розмірі 34-85 тис. грн (від 2 тис. до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів). Якщо ж ці дії довели кредитну установу до фінансової неспроможності, винним доведеться викласти до 170 тис. грн (від 5 тис. до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів). Наявність злого наміру в подібних діях потягне на п'ять років позбавлення волі.

Кінцевим бенефіціаром може бути визнана будь-яка особа, яка має можливість істотно впливати на управління банком, незалежно від формального володіння. Визначатимуть таких осіб у НБУ, швидше за все, на власний розсуд, або спираючись на свідчення свідків співробітників фінустанови.

Але коником документа можна вважати передбачений у ньому обов'язок власників (кінцевих бенефіціарів) ліквідованих банків нести відповідальність перед вкладниками всім своїм майном. Якщо буде доведено, що фінустанова зазнала краху в результаті дій або бездіяльності акціонерів, то Фонд гарантування вкладів зможе розпродавати їхні активи і розраховуватися за рахунок виручених грошей з власниками депозитів. Але, передбачаючи жорстку відповідальність для власників банків, проект не прописує якихось виразних процедур її застосування. Навпаки, документ рясніє розпливчастими термінами й оцінними категоріями, визначення яких належить суто до компетенції НБУ і ФГВФО. Наприклад, абсолютно незрозуміло, яким чином уповноважені особи фонду доводитимуть, що саме діяльність або бездіяльність бенефіціара довели фінустанову до ручки. Неясно і те, як стануть визначати оціночну вартість ліквідаційної маси банку. Але саме її розмір буде відправною точкою при прийнятті фондом рішення про доцільність звертати право вимоги на майно бенефіціарів та керівників фінустанов. Цікава деталь: норми не застосовуватимуться щодо банків, чия ліквідаційна маса вже була визначена і затверджена. А значить, і Сергій Курченко (йому належав збанкрутілий Брокбізнесбанк), і власник «Форуму» Вадим Новинський зможуть не хвилюватися за своє майно.

Пропоновані нововведення можуть стати благодатним ґрунтом для зловживань: щоб повернути заборгованість вкладникам на мільйони, з молотка йтимуть ласі компанії і заводи вартістю в мільярди гривень. Логічно припустити, що до процедури оцінки активів, які повинні виставлятися на торги, за традицією допустять тільки вузьке коло «своїх» оцінювачів, яке «малюватиме» мінімальні цифри. У результаті експропрійовані активи перекочують у руки зацікавлених осіб за неабияк заниженими цінами. Це дасть старт новому етапу переділу власності і сфер впливу. Така незавидна доля може спіткати не лише тих, хто офіційно числиться бенефіціарним власником або власником істотної участі в банку (тобто володіє 10% його акцій і більше), а й осіб, де-юре не пов'язаних з фінустановою. Відповідно до законопроекту кінцевим бенефіціаром може бути визнана будь-яка особа, яка має можливість істотно впливати на управління банком або його діяльність, незалежно від формального володіння. Визначатимуть таких осіб у НБУ, швидше за все, на власний розсуд.

Норми законопроекту суперечать і основам корпоративного права (як українського, так і іноземного), згідно з якими акціонер не несе відповідальності за зобов'язаннями господарських товариств. По суті, держава планує в односторонньому порядку змінити умови інвестування, поширивши їх у тому числі на акціонерів, які інвестували в банки ще до набрання чинності документом. Таким чином, буде порушено принцип неможливості зворотної дії законів. Не виключено, що, зробивши це одного разу, держава в майбутньому поширить подібний досвід і на інші сектори економіки. Навряд чи після такого досвіду знайдеться багато охочих вести бізнес у нашій країні та інвестувати в Україну.