Навіщо Росія "вкрала" продкартки у США. Як підвищити ВВП з допомогою бідняків

Чимало українців кепкують з новини про підготовку Росії до запровадження продовольчих карток, але час серйозно задуматися про їхню користь для економіки

Олексій Шевнін

Таке упередження до продкарток легко пояснити: вони асоціюються у нас із занепадом економіки в часи перебудови і дефіцитом, коли багато товарів можна було придбати виключно за спеціальними талонами, - так держава штучно обмежувала попит. Карткова система застосовувалася з такою ж метою і на Заході, якщо потрібно було нормувати споживання, наприклад під час і після Першої і Другої світових воєн, пише "Ділова столиця".

Однак у нормальних умовах картки видають виключно малозабезпеченим людям, до того ж - замість грошей. І це дає протилежний економічний ефект - стимулює внутрішній попит. Розглянемо саме таку політику.

Досвід американців

Одна з найрозвиненіших у світі систем продовольчих талонів створена у США у 1960-х роках, вона відома як FoodStamp. Біднякам видавали талони різних номіналів, а на початку ХХІ ст. їх замінили електронними пластиковими картками. Зараз на таку допомогу можуть розраховувати домогосподарства із загальним доходом не більш як 130% прожиткового мінімуму (близько $ 23 тис. річних на сім'ю з чотирьох осіб, що вдвічі менше норми). Середньостатистичний незаможний американець отримує на продукти $ 130 в місяць. А загалом таких вже 43 млн осіб (21 млн домогосподарств), майже як жителів України. Для бюджету це означає річні витрати в розмірі $ 80 млрд.

Отже, за допомогою картки можна купувати лише їжу і напої: хліб, молочку, м'ясо та рибу, овочі і фрукти, кондитерські вироби, воду і колу; але не алкоголь, сигарети чи товари для дому. Природньо, ці гроші не можна перевести в готівку або придбати на них їжу в ресторанах і фаст-фудах. Більш того, отоваритися за продовольчими картками можна тільки в тих магазинах, які підключені до системи електронного нарахування пільг (EBT). Торгова точка відпускає продукти, а витрати їй компенсує влада штату.

Утім, з такою соцдопомогою не зашикуєш: $ 130 в місяць на продукти - це зовсім не багато, враховуючи рівень цін у США: на таку суму, згідно з паритетом купівельної спроможності валют, можна купити стільки продуктів, як в Україні приблизно на 900 грн.

Мрії росіян

На Росії з наступного року планують видавати картки малозабезпеченим, тобто людям, чий дохід не перевищує прожиткового мінімуму - в цілому по країні це 9 700 руб. на місяць ($ 170). На них буде нараховано не гроші, а бали, витратити які можна лише протягом місяця - залишок згорає. Можна буде придбати більшість свіжих продуктів харчування, але тільки російського виробництва. Природньо, магазинам, які приймають такі карти, держава відшкодує все грошима. Програма коштуватиме 300 млрд руб. ($ 5 млрд). Зокрема, пластикові картки випустить національна платіжна система. Вона ж і забезпечить контроль: не вийде витратити бали на непередбачені продукти.

Усе - своїм

Ідея з картками має не лише соціальне, але й економічне значення. Це спосіб підштовхнути людей витрачати надані державою кошти.

А головне - витрачати на ті товари, які вкаже влада. І справа не в тому, "щоб не пропили", а в тому, щоб і не пропили, і не проїли, і взагалі не "провитрачали" кошти на імпортні товари.

Адже ті ж яблука люди купують, часто не замислюючись про їхнє походження. А витрати повинні піти виключно на вітчизняну продукцію. За допомогою продкарток держава підтримує своїх фермерів, харчову промисловість і торгівлю. На Росії вважають, що таким чином збільшать внутрішній попит на 0,8%. Прогнозується, що кожен вкладений у програму рубль дасть від 1,5 до 1,9 руб. надбавки до ВВП. Для порівняння, у США кожен долар для малозабезпечених перетворюється у зростання ВВП на $ 1,84.

Картки і шахраї

Нерідко продкартки критикують, адже можна прибіднятися, приховувати доходи і отримувати їжу "по талонах", як це буває в США. А якщо хочеться витратити гроші на розваги, можна змовитися з магазином, пробити в ньому продукти за карткою, потім їх повернути й отримати гроші з вирахуванням "комісії", яку візьме торгова точка. Іноді монетки капають на картку тим, хто володіє непоганим майном, рухомим і нерухомим, та ще й отримує субсидії, бо при розрахунку рівня бідності беруться до уваги в основному поточний дохід і фінансові заощадження.

Але якщо придивитися, то вся ця критика стосується не карткової системи, а розміру та обліку самої фінансової допомоги.

Тому, хто звик жити за державний кошт, ще легше буде протринькати живі гроші. А картки хоча б спрямовують кошти у правильне русло.

Тож сміятися над росіянами в даному випадку невиправдано, а можливо, варто і собі розробити карткову стратегію. Адже якщо нам вдасться таким чином збільшити ВВП на 0,8%, то отримаємо додаткових благ на 19 млрд грн.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Гроші