Нафтова змова: Як Росія вирішила добити союзників за допомогою американських санкцій

Про те, що Росія і Саудівська Аравія вирішили "кинути" ОПЕК, і ще у вересні домовилися достатньо різко збільшити видобуток нафти, чутки ходили вже декілька днів. Втім, учора ці чутки підтвердило агентство Reuters, а за декілька годин — і сам президент Росії Володимир Путін, ще й у компанії міністра енергетики Саудівської Аравії Халеда аль-Фалеха. Рішення було оголошене, звичайно, не як "відмова від зобов'язань, взятих на себе Росією в рамках ОПЕК", а як "намір стабілізувати ціни на нафтовому ринку".

При тому, що Росія і тепер видобуває 400 тисяч барелів на добу, перевищивши базовий рівень, обумовлений в угоді з ОПЕК, в найближчі місяці видобуток, за словами Путіна, планують збільшити іще на 200-300 тис. барелів на добу.

Аналогічним шляхом йде і Саудівська Аравія, яка за місяць наростила експорт сирої нафти на 10% і на цьому, як запевнив аль-Фалех, зупинятися не збирається.

З одного боку, все це виглядає чисто економічними іграми. Тим паче що ціна на нафту марки Brent учора і справді перевищила $86 за барель. Вперше з листопада 2014 року, між іншим.

З іншого боку, достатньо відомою є і причина росту цін на нафту. Іран, що опинився під американськими санкціями і не встиг переукласти угоди з тими економічними гравцями, які на санкції особливої уваги не звертають, на якийсь час покинув ринок.

І поки іранські "ихтамнєти" плечем до плеча з росіянами допомагають Башару Асаду повернути владу над Сирією, втопивши в крові повстанців, президент Росії в теплій компанії саудівського міністра оголошує, що на ринок Іран, скоріше за все, не повернеться. Місце буде зайняте — наполовину давніми ворогами в особі саудитів, а наполовину - "вірними союзниками" в особі Росії.

Особливого цинізму ситуації додає той факт, що Росія не просто скористалась американськими санкціями проти союзника — а й зробила це за декілька днів після того, як президент США Дональд Трамп закликав ОПЕК збільшити видобуток нафти. "Президент Трамп вважає, що ціна на нафту надто висока. Мені здається, що він почасти має рацію" — заявив Путін пресі.

З одного боку, на якусь солідарність з боку Росії у справі протидії американським санкціям Тегеран навряд чи й чекав — е було б зайвим ідеалізмом. З іншого боку, те, наскільки швидко, демонстративно й цинічно повів себе Кремль, миттю "солідаризувавшись" зі США та Саудівською Аравією у скрутну для Ірану хвилину, вочевидь, теж знайде свій відбиток у стосунках між Москвою та Тегераном.

Зараз, наприклад, в Росії модною стала тема "дедоларизації" - і перехід до розрахунків у торгівлі з партнерами або в рублях, або у їхніх національних валютах. У світлі історії з санкціями, Іран вважався одним з найбільш ймовірних стартових майданчиків для старту "дедоларизації" у міжнародній торгівлі Росії. Чомусь здається, що після інциденту з нафтою шанси на це, м'яко кажучи, помітно зменшились. Не кажучи вже про те, що координація і взаємодія російських та іранських сил у Сирії, що й сьогодні далеко не ідеальна, теж може помітно ослабнути.

А загалом, колосальне вміння Володимира Путіна перетворювати друзів на ворогів — це один із ключових запобіжників до світлого імперського майбутнього Росії. Що, звісно, не може не тішити.