Козир Росії: Чи підпишуть угоду "Нафтогаз" із "Газпромом"

Сьогодні російський "Газпром" офіційно надіслав до "Нафтогазу" свою пропозицію стосовно подальшої співпраці. Виглядає вона, м’яко кажучи, суворо: росіяни пропонують продовжити термін дії наявного контракту на транзит газу через Україну, або ж укласти новий контракт терміном всього на один рік.

При тому паралельно пропонується відмова сторін від всіх взаємних претензій і припинення всіх судових розглядів, скасування рішення Антимонопольного комітету України про штрафні заходи проти "Газпрому" за порушення економічної конкуренції, та відкликання клопотання "Нафтогазу" про ініціювання Європейською комісією розслідування проти "Газпрому". Це так, із більш вагомого.

Якщо хтось забув – то консолідована пропозиція української сторони та заступника голови Європейської комісії Мароша Шефчовича свого часу передбачала десятирічний контракт на транспортування газу.

Зрозуміти причини жорстких пропозицій росіян, загалом, нескладно. Причиною стала подана на початку листопада до Стокгольмського арбітражу позовна заява "Нафтогазу України" до "Газпрому". В якій українська сторона вимагає переглянути транзитний тариф з 13 березня 2018 року до кінця 2019 року і виплатити компенсацію в обсязі $ 12 млрд. Шанси на виграш у цій справі не надто великі. Але вони, в принципі, існують. Що приносить помітні, нехай і непрямі, збитки російському газовому гігантові.

Наприклад, два тижні тому "Газпром" намагався залучити фінансування під свої програми, випустивши бонди у швейцарських франках. Але в останню мить рішення про випуск бондів довелося скасувати – оскільки юристи, що займалися організацією випуску цінних паперів, не змогли дати повну гарантію того, що залучені кошти не будуть конфісковані на виконання вимог "Нафтогазу".

Тому питання щодо врегулювання судових суперечок, звичайно, гостро стоять перед російською стороною. Особливо в тій його частині, яка стосується рішення Стокгольмського арбітражного суду від лютого 2018 року, коли з російського концерну було стягнуто $ 4,63 млрд за недостатній обсяг транзиту газу.

Але пропозиція стосовно транзитного контракту на рік (чи навіть на два-три) – це однозначно програшний для України варіант. Оскільки з точки зору економічної доцільності більш логічним, ніж погоджуватись на річний транзит, що принесе в кращому випадку 2.5-3 мільярди доларів, після якого, скоріше за все, увесь російський газ піде по трьох "потоках", цікавішим є продовжувати спроби отримати присуджені 4,63 мільярди. І зайнятися "нетрадиційним" використанням труби – хоч для реверсу, хоч для заповнення воднем. Хоч для переробки великої кількості вторинного металу, що найбільш ймовірно – за винятком деяких ділянок, які можуть бути використані для транспортування скрапленого газу, наприклад, із Польщі.

Це розуміють і в Москві – але тримають в рукаві свій останній козир. Який полягає в пропозиції, у разі згоди на припинення судових справ, отримувати російський газ в "прямому", а не реверсному режимі, і зі знижкою. Саме на пропозицію "дешевого газу для населення і промисловості", схоже, і робить ставку російська сторона, висуваючи абсолютно нецікаві економічні пропозиції до "Нафтогазу". І в даному випадку мова вже йде не про економічну доцільність як таку, а про можливість для української влади продемонструвати виконання даних перед виборами популістських обіцянок. Тому силу цього "останнього аргументу" не варто недооцінювати.