Формула Тимошенко: Яка насправді ціна російського газу для України

От уже 9 років найбільш згадувана формула в Україні – не біном Ньютона і не найвідоміше рівняння Ейнштейна, а "газова формула Тимошенко", за якою "Газпром" продавав Україні блакитне паливо у 2009–2015 роках

Depo.Гроші
17 липня 2017 11:00
ФОТО: depo.ua

Але що ми знаємо про цю формулу? А нічого. Бо експерти, аналізуючи умови газового контракту, майже завжди ходять навколо формули і видають на-гора лише свої висновки щодо умов договору. А політикам, які вираховують ціну газу, просто нема віри, бо в кожного своя математика і навіть свої вхідні дані. Пора нарешті розібратися.

Політичні підрахунки

Сама Юлія Тимошенко оцінює сучасну вартість газу за її формулою лише у 140-160 дол. проти 285 дол. за тисячу кубометрів, які українці платять зараз. Водночас коректніше порівнювати з середньою вартістю газу на кордоні, а вона, за останніми даними на червень, становить 213,7 дол. за тисячу кубометрів.

А опоненти лідера "Батьківщини" з уряду і коаліції вказують на високу "базову ціну" газу у формулі - 450 дол. та наголошують, що Україна "попала" на десятки мільярдів "зелених". Щоправда, останній закид не стосується власне формули, про це пізніше.

А зараз до головного: підрахуємо, якою була б ціна газу за угодою Тимошенко, якби Україна в липні 2017 року раптом вирішила знову придбати газ у Росії. Тобто, якби укладений до 2019 року контракт продовжився і після 2015 року, відколи Україна купує газ лише у країн ЄС (Польщі, Угорщини і Словаччини).

Актуальна ціна газу

Ось вона – газова формула:

Де:

Pn – поточна ціна газу;

P0 – 450 дол., базова ціна газу на час дії контракту (2009 – 2019 роки);

G – середня ціна газойлю-0,1 за 9 попередніх місяців;

G0 – 935,74 дол., зафіксована в контракті ціна газойлю-0,1 за "опорний" період – останні 9 місяців 2008 року;

M – середня ціна мазуту із умістом сірки 1% за 9 попередніх місяців;

M0 – 520,93 дол., зафіксована в контракті ціна на мазут із умістом сірки 1% за опорний період – останні 9 місяців 2008 року.

Ціна газу вимірюється, як завжди, в доларах за 1000 кубометрів, а газойлю і мазуту – у доларах за метричну тонну. Останні два види палива – це продукти переробки нафти, тому в нас ціна газу залежить від тенденцій на ринку чорного золота.

Як бачимо, більшість змінних у формулі відома відпочатку, підставимо їх для зручності:

Залишаються лише дві змінні: треба порахувати середню ціну газойлю-0,1 і мазуту з 1% сірки за останні дев'ять місяців, тобто за жовтень-2016 – червень-2017.

Але тут є складність. Щоб уникнути варіантів, у контракті прописано, що ціни треба брати зі спеціалізованого журналу Platt's Oilgram Price Report, який поширюється лише на платній основі і в Україні, ймовірно, є лише в "Нафтогазі". Тому замість стосу із 9 номерів цього журналу візьмемо для розрахунків відкриті дані Європейської Комісії про ціни на нафтопродукти в країнах єврозони. Збираємо потрібні показники, переводимо їх у долари (за середнім у ці місяці курсом - 1,09 дол./євро) і отримуємо: за вказаний період середня ціна газойлю-0,1 - 501 дол., а мазуту з 1% сірки - 397 дол.

Але це ще не ті цифри, які можна підставляти у формулу. Вони вищі, бо Єврокомісія подає ціни для кінцевих споживачів, а отже, з урахуванням транспортних видатків та премії постачальників. Але на скільки вищі? Приблизна відповідь міститься у примірнику журналу Platt's за вересень 2015 року, який викладений в Інтернет для безкоштовного ознайомлення, зазначає аналітик Олексій Шевнін. У журналі ціна газойлю становить 86,07% від його вартості на сайті Єврокомісії за той же місяць, а ціна мазуту – лише 62,4%.

Якщо це співвідношення збереглося, то в Platt's середня ціна газойлю-01 за 9 минулих місяців має становити 431,21 дол., а мазуту з 1% сірки - 247,73 дол. Нарешті ці цифри підставляємо у формулу:

Розв'язок цього рівняння: 211,5 дол. (якщо округлити всі проміжні числа до двох знаків після коми). Приблизно таку ціну Україна мала б заплатити Росії за тисячу кубометрів газу, якби купувала його у липні 2017 року. Як бачимо, вона майже не відрізняється від ціни, за якою ми зараз купуємо газ на західному кордоні (213,7 дол. у червні).

Таким чином, зараз газова формула працювала б нормально, хоча й не так оптимістично, як запевняє Тимошенко.

Але варто нагадати, що на піковому здорожчанні нафти у 2012-2014 роках контрактна ціна газу для України зашкалювала за 500 доларів за тисячу "кубів". Правда, ми платили менше через "знижку Януковича" у 100 дол. від 2010 року (в обмін на перебування Чорноморського флоту Росії в Криму до 2041 року) та деякі інші знижки у 2013-2014 роках. Ціни на "газпромівське" блакитне паливо для країн Європи на той час також перевалювали за 400 дол. І все ж "Нафтогаз" порахував, що переплатив близько 14 млрд дол. через несправедливу ціну та разом з відсотками тепер вимагає від "Газпрому" 17,9 млрд дол. у Стокгольмському арбітражі.

Розплата, винесена за дужки

Однак газовий контракт 2009 року не обмежується самою формулою. У ньому є умова, яка, на думку представників влади і деяких експертів, могла призвести до переплати з боку України на 40 млрд дол. і більше. Йдеться про норму "бери або плати": незалежно від того, чи купуємо ми законтрактований обсяг газу, – маємо оплатити законтрактовані 52 млрд кубометри на рік (що в 4,7 рази більше, ніж Україна імпортувала торік– 11,1 млрд кубометрів). Цю цифру можна зменшити лише на 20% і за домовленістю сторін. Найгірше, що "Нафтогазу" заборонено перепродавати надлишок за кордон.

Правда, Україна ніколи не купувала стільки газу: навіть у 2013 році, коли економіка ще не зазнала потрясінь, ми імпортували близько 30 млрд кубометрів блакитного палива (понад 90% - у "Газпрому"). А з листопада 2015 року, як відомо, взагалі відмовилися від поставок з Росії. Втім, Москва після конфлікту все ретельно порахувала і виставила Києву шалений рахунок у Стокгольмському арбітражі – 45,7 млрд доларів. Лише 2,8 з них – за фактично спожитий і неоплачений газ з листопада 2013-го по травень 2014 року, решта – за недобір (34,5 млрд дол. плюс відсотки). Добре, що суд не задовольнив ці вимоги через те, що принцип "бери або плати" не може застосовуватися у надмірному обсязі.

Компроміс і кабала

У підсумку претензії до Тимошенко щодо переплати за газ стосуються як його формульної вартості (14 млрд дол.), так і умови оплачувати надлишкові мільярди кубометрів (34,5 млрд дол.). Саме такі підрахунки мають на увазі політики, наприклад екс-прем'єр Арсеній Яценюк або чинний глава уряду Володимир Гройсман, коли кажуть, що Тимошенко могла завдати Україні збитків на 40–50 млрд дол.

Щодо формули все неоднозначно. Наразі російський природний газ, відповідно до неї, коштував би не більше за той, що ми купуємо у європейських партнерів. Але в часи дорогої нафти Україна справді була в гірших умовах. Утім, розрахунки "Нафтогазу" щодо переплати сумнівні, бо в жодному документі не визначена "справедлива" ціна, від якої треба рахувати надлишок, виплачений "Газпрому" за сім років дії угоди. А ще важливо, що контракт – це компроміс і обопільний ризик, тому якби нафтопродукти в майбутньому подешевшали, Україна могла б мати і зиск від газової формули.

Водночас вимога щороку оплачувати десятки мільярдів кубометрів неспожитого газу справді кабальна і неринкова. На щастя, на стільки, що Стокгольмський арбітраж визнав її несправедливою. До того ж це означало, що нам не вигідно розвивати власний газовидобуток та впроваджувати енергоефективні технології. Можна уявити лише гіпотетичну ситуацію, коли Україна не зазнала б збитків через принцип "бери або плати": якби після 2009 року наша економіка зростала так швидко, що додатковий попит на блакитне паливо "охопив" би законтрактовані обсяги газу. Але так не сталося. І в цьому теж є провина Тимошенко, але інша. І не тільки її.

Більше економічних новин читайте на Depo.Гроші