Чому не можна вірити цифрам Яценюка

Було заявлено дві цифри: золото-валютні резерви виросли на 2 млрд, а на казначейському рахунку є понад 35 млрд грн. На перший погляд - це супер прорив і ми маємо бути щасливими. Але давайте розберемося з цими цифрами.

1. ВВП за підсумками другого кварталу впав на 14,7%, до кінця року НБУ погіршив прогноз падіння ВВП до 9,5% (раніше говорилося про 7,5%).

2. Два останніх місяці у нас фіксується дефіцит бюджету (по липню більше 7 млрд. грн), хоча за результатами першого кварталу справді був профіцит, який був викликаний не ростом економіки, а ростом девальвації гривні (платежі від мита на імпортні товари).

3. Золотовалютні резерви виросли виключно завдяки траншу МВФ. Я вже неодноразово говорив, що МВФ не допоміг ні одній країні світу. Але МВФ виконує дві позитивні функції - дає дешеві гроші і дає сигнал ринкам, що в цю країну можна щось інвестувати. Ми ж не зробили нічого для того, щоб показати світові, що в нас можна інвестувати.

4. Накопичення грошей на коррахунках відбувається виключно завдяки недофінансуванню певних програм. Правда, слід зауважити, що така практика існувала в усіх урядах. Простіше кажучи, 30 грудня гроші перераховують комусь, але 1 січня їх доведеться повернути назад.

5. Переможні реляції Яценюка викликані виборами. Перед нами створюється картинка, що найтяжчий етап позаду і криза начебто подолана. Людям підвисять соцстандарти, гривня трохи впаде ще (через ці самі соцстандарти), але гривні виплатять зараз, а гривня трохи впаде в листопаді-грудні.

6. Не треба забувати, що Яценюк має втретє ставати прем'єром, а тому потрібно декларувати успіхи. Тому він і говорить нам красиві цифри.

7. В країні нема на сьогодні жодної галузі, яка стала б локомотивом економіки (сільське господарство і металургія мають глобальні проблеми через найгіршу за останні вісім років світову кон'юнктуру, банківська сфера вмирає через реформи Гонтаревої, будівництво вмирає через кредити по 30% і т.д.). У нас нема жодного інфраструктурного проекту, який би об'єднав країну. Будівництво фортифікаційних споруд, на жаль, таким не стало. Щодо ВПК, в яке вливаються мільярдні інвестиції, то поки ми не бачимо від нього реальних зрушень по всьому ланцюжку економіки (хоча може, як завжди треба почекати ще рік-півтора?).

8. За останній час мене найбільше порадувала цифра зменшення безробіття. В серпні уряд на повному серйозі заявив, що у нас зменшилася кількість безробітних. Як таке чудо могло трапитися не зможе пояснити ніхто. Але наш уряд уміє робити дива. Не хочеться цього говорити, але славнозвісна деолігархізація - це не лише перерозподіл майна олігарха на користь правильного чиновника. Це ще і скорочення робочих місць. Але, коли ми з телевізора говоримо про роздягання олігарха, ми ніколи не кажемо про те, що робочі місця скорочуються. А політична шизофренія полягає в тому, що людина перед телевізором одночасно радіє деолігархізації і в той же час кляне всіх і вся, що в його місті закрився черговий завод.

І останнє, для тих, хто вхопиться за останні мої слова хочу їх пояснити. В усьому світі давно знайшли єдиний дієвий метод боротьби з олігархами: їх просто треба відлучити від можливості красти з бюджету. Правда, при цьому з бюджету не дається красти нікому. А ми просто хочемо олігарха, який хоча б створював робочі місця, замінити на чиновника-олігарха, який нічого не створює. А просто паразитує.