Біс Гонтаревої. Чому гривні потрібно побоюватися осені

Пам'ятаючи, як "збувалися" її курсові прогнози, вірилося насилу. Проте, як виявилося, голова сказав - голова зробив: монетарний брифінг 25 травня відбувся під керівництвом виконуючого обов'язки голови НБУ Якова Смолія. Практично в цей же час відбулось засідання Вищої експертної ради при Раді НБУ (дивна назва, враховуючи той факт, що ніякої іншої ради при раді немає).

На засіданні цієї ради при раді вперше прозвучала критика політики НБУ, та не з боку "продажних" експертів, а з вуст голови Ради НБУ Богдана Данилишина.

Інфляційний проміжок

За відсутності чинного голови, НБУ не став зупинятися на щасливому числі 13 і знизив облікову ставку до 12,5%. Зниження відбулося на тлі прискорення темпів інфляції, хоча темпи зростання були нижчими за прогнозовані регулятором.

Тут знову проявився цугцванг - як головний метод національного управління: залишиш облікову ставку як є, остаточно загониш в могилу промислове виробництво, яке падає на протязі всього останнього кварталу. Знизиш - зловиш інфляційну "отвєтку" вже восени цього року.

Як демонструють останні дії НБУ, його політика буде інерційно рухатися у фарватері вже сформованого магістрального курсу, але значно повільніше, так як страх зіпсувати плоди "великих" реформ буде постійно переміщати ногу з педалі акселератора на педаль гальма.

Подарунки експортерам

Окрім рішення про зниження облікової ставки, було прийнято заходи валютного "полегшення": строк повернення валюти по експортним контрактам збільшено до 180 днів (120). Тобто проблеми курсу будуть, як завжди, вирішуватися за рахунок простих громадян, а фінансово-промислові групи отримають цілком легальну можливість заробити додатковий дохід у вигляді позитивної курсової різниці, повертаючи валюту через півроку після продажу товару за кордон. Наприклад, продав метал у серпні 2017-го, а експортну виручку завів на банківські рахунки в Україні в кінці січня 2018-го. Непогана схема. Що буде при цьому протягом усієї осені, залишається тільки здогадуватися.

Взагалі, дивне "послаблення". Зазвичай державні мужі ламають голову над тим, як привабити інвестора до країни, забезпечити для нього максимально комфортні умови купівлі цінних паперів національних емітентів і здійснення прямих інвестицій. А тут - забезпечення інвестиційного ривка за кордон. Напевно, хтось з "хороших" людей вирішив бізнес в Україні продати, а може, кілька банків з іноземним капіталом на вихід намилилися. Найближчий час покаже...

Також банкам дозволили відкривати доларові коррахунки не лише в країнах західної демократії, але і де-небудь в Панамі, а також зберігати на цих рахунках не тільки панамські бальбоа, але й "народні" долари. Ну, так, без цих змін залучити інвестиції в Україну було б неможливо...

Всі ці новації, як зазвичай, було подано під пікантним соусом підвищення інвестиційної привабливості України й поліпшення умов ведення нашими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності.

Експертна рада

Тим часом на засіданні ради при раді прозвучала пряма критика дій регулятора, до того ж не езоповою мовою ніби між рядків, а дуже навіть прямолінійно. Голова ради Богдан Данилишин розкритикував політику курсоутворення та інфляційного таргетування, що проводиться НБУ в останні роки. А політика ця була для відпускного керівника регулятора на кшталт священної корови, і будь хто, хто намірився б зазіхнути на неї, мав неминуче загинути, уражений верховним гнівом. Але голова ради не впав, а заявив: "НБУ, захопившись ідеєю форсованого впровадження інфляційного таргетування, недостатньо приділяє уваги цій проблемі (курсової політики. - Ред.). За три останніх роки правління НБУ зазвичай зверталося до питань курсоутворення в періоди турбулентності на ринку". Після цього Богдан Данилишин заявив, що якщо на ринку спостерігається приємний штиль, цьому питанню необхідно приділити найпильнішу увагу, поки осінні вітри не порвали бермудське курсове вітрило на піратські череп і кістки.

Зазначені вище тези голови ради хотілося б проілюструвати кількома графіками, які наочно покажуть всю утопічність інфляційного таргетування в бівалютній країні, яка залежить від імпортних енергоресурсів, всі базові ціни якої, а також інструменти накопичення, номінуються в доларах. Як вихідні дані було використано інфляційний звіт НБУ за квітень 2017-го.

Як бачимо на графіку, НБУ таргетує, тобто контролює, показник індексу споживчих цін. Крім наївності механізму його розрахунку стосовно кошика споживчих витрат простого українця, який є досить умовним, привертає увагу колосальний розрив між споживчими цінами і цінами виробників. Останні залежать від цін на сировину на світових ринках, і їх внутрішній ріст міг бути зупинений курсовою політикою НБУ, спрямованою на сезонне зміцнення гривні, до того ж явно сильніше того рівня, на якому гривня зупинилася в травні. Замість цього гальмування ревальвації національної валюти відбулося за рахунок валютних аукціонів НБУ, який активно скуповував долари на міжбанку на протязі всіх останніх місяців (лише в квітні 400 млн).

Але графік демонструє ще одну обставину: колосальний відрив базової інфляції (інфляція за мінусом адміністративно регульованих тарифів, цін на необроблені продукти і енергоносії) від небазової інфляції (як раз ті самі адміністративно регульовані тарифи, ціни на необроблені продукти і енергоносії). Базова інфляція в квітні була майже в 3,7 рази менше небазової.

Це означає, що НБУ може контролювати лише мізерну частину інфляції у вигляді її базового компонента, в той же час переважна частка інфляції ніяк не залежить від його інструментарію. До цих "незалежних" компонентів інфляції варто віднести: адміністративне регулювання цін і тарифів (не залежить від уряду та профільних комісій), ціни на необроблені продукти (залежать від світових цін і курсу гривні), ціни на енергоресурси (залежать від світових цін і курсу гривні). Таким чином, в Україні ми маємо справу не з класичною інфляцією доходів, яку можна ефективно контролювати за допомогою монетарних інструментів та рівня зайнятості, а з інфляцією витрат, яку неможливо контролювати без адекватної курсової політики. Та модель, яка реалізується в Україні в даний момент, нічого спільного з контролем інфляції не має: по суті, це звичайне монетарне таргетування, яке виражається в затисканні грошової маси та її стерилізації з колосальною шкодою для реального сектора економіки. Що ще раз підтверджується при аналізі структури небазової інфляції (див. "Структура небазової інфляції у березні 2017 р.").

Таким чином, Богдан Данилишин був абсолютно правий, коли говорив про перегинання, які було допущено при здійсненні політики інфляційного таргетування та необхідність вироблення нової курсової політики.

Якщо, звичайно, розглядати інфляцію в широкому сенсі, а не у вигляді умовного споживчого кошика, розмір якого більше залежить від методики розрахунку, а не від об'єктивних економічних процесів.

Здається, тут було закладено приховану причину відставки Валерії Гонтарєвої, яка поки що не відбулася: керівник з комплексом відмінника відчуває себе комфортно, допоки його хвалять і "благословляють на працю". За часів, коли Рада НБУ була дисфункциональною, можна було зорієнтувати що завгодно, хоч і кількість мишей у сховищі на Інститутській. Але з приходом нового складу ради, тим паче - очолюваної фахівцем, які сповідують інші принципи та враховують потреби великих промисловців, ситуація різко змінилася і перебування на посаді не обіцяло колишнього комфорту. Що і стало, можливо, істиною причиною відставки.

Так що заклик подумати про нову курсову політику прозвучав як ніколи доречно.

Внаслідок подібного сценарію може виграти лише одна людина - претендент на посаду глави НБУ, який, використовуючи зв'язки в "вашингтонському обкомі", зможе на коліні підписати пару мільярдів кредитних і з'явитися в образі спасителя гривні. Що, враховуючи перспективи 2019-го, було б дуже доречно.

Ситуацію, звичайно, могла б амортизувати нова монетарна і курсова філософія НБУ, разом з модерною промисловою політикою уряду, але розраховувати на подібний подвійний укол адреналіну поки не доводиться. Так, є Рада НБУ, яка, за рідкісним винятком, усвідомлює небезпеку існуючої ситуації. Є профільний комітет Верховної Ради, керівник якого сурмить у ріг на кожній експертній раді. Але є і в. о. керівника НБУ. І допоки ці дві літери йдуть в навантаження до посади, ніхто не буде стопорити двигуни, навіть якщо попереду височіє холодна, крижана брила.