Забута історія "єврейського" міста: Що не так з туристичними перспективами Бердичева

Говорячи про велич нашої країни, її багате історичне минуле, варто згадати не лише міста-мільйонники, а й провінційні містечка, де люди у своїй буденності зберігають українські звичаї. Одним із таких таких міст, яке має вагоме значення для культури нашої держави, є Бердичів

Забута історія "єврейського" міста: Що н…

Сьогодні це місто обласного значення: тут досі функціонують відомі в Україні пивоварний завод та швейна фабрика, які поєднують тривалі традиції харчового й промислового виробництва. Тут тісно переплелись дивним чином українська, польська та єврейська культури, що і відзначилося на унікальному менталітеті мешканців міста. З-поміж надзвичайно привабливих архітектурних споруд, до Бердичева й від нього прокладено зручне авто- й залізничне сполучення.

Що розповідає історія?

Колись Бердичів був найбільш єврейським містом в Російській імперії. Так-так, не Одеса і не Умань, а саме він – легендарний і неповторний. Однак, велич цього міста з плином часу пішла у минуле. Сьогодні про Бердичів згадують як про невелике містечко, дороги якого ведуть до Житомира, Вінниці, Києва, Львова, і де колись вінчався французький письменник Оноре де Бальзак. А був час, коли сюди з’їжджалися з усього світу!

Свято Матері Божої Бердичівської, урочисте винесення ікони з храму, 1918 р.

Місто було засноване у 1430 році. Хоча тоді Бердичів назвати було складно назвати містом – радше, хутором, який у 1483 році зруйнували кримські татари. Після укладення Люблінської унії територія сучасного Бердичева відійшла до Польщі, культура якої так тісно переплелася зі звичками населення, що відгомін тогочасного колориту можна спостерігати й сьогодні.

Розквіт міста як історичної святині почався у 1630 році – саме тоді власник Бердичева Януш Тишкевич подарував замок, який почав споруджувати ще у ХVІ ст. католицькому ордену Босих Кармелітів, що утримував для свого захисту військовий гарнізон з кількома гарматами. З тих пір будівництвом монастиря займалися монахи.

Фото: Мій Бердичів

Сьогодні монастир Босих Кармелітів є величним архітектурним комплексом з оборонними стінами, баштами і прекрасним костелом в стилі бароко. Окрім того, тут зберігається ікона Божої Матері Бердичівської, подивитися на яку з’їжджаються туристи з усього світу. Щороку, у липні, саме Бердичів приймає римо-католицьких прочан, які прямують до міста, щоб побачити ікону та попросити у неї благодаті для себе та близьких.

Картинки по запросу ікона божої матері бердичівської

Не менше вражає своєю величною архітектурою Бердичівський парафіяльний костел Святої Варвари, який бере початок свого існування у ХVІІІ ст.

Саме тут у 1850 році взяли шлюб відомий французький письменник Оноре де Бальзак і місцева шляхтянка Евеліна Ганська.

Цікаво і те, що у храмі був охрещений відомий англійський письменник Джозеф Конрад (Юзеф Коженьовський). За інформацією деяких джерел, він народився саме у Бердичеві, однак є більш поширена версія, що походить Конрад із села Терехове Бердичівського району. Сьогодні у Тереховому розміщений краєзнавчий музей, де відкрито присвячену йому експозицію.

У місті також є одне з найбільших в Україні єврейських кладовищ, що існує з кінця XVIII століття. Оригінальні надгробки зроблені у формі "валянка" або дерева зі зрубаним гіллям, з різьбленими написами.

Пам’ятний знак жертвам масових розстрілів євреїв Бердичева, липень 2017 р.

Саме у Бердичеві знаходиться усипальниця одного з найвизначніших хасидських цадиків Леві-Іцхака Бен Меїра Бердичівського, вшанувати пам’ять якого щороку приїздять до 3000 паломників. Тут також розташовані поховання багатьох інших відомих рабинів і цадиків з усієї Волині.

Поговорімо про сучасність

На багатстві культурних пам’яток не завершується уся краса й історична могутність Бердичева. Місто має функціональне залізничне сполучення. У наступному році виповниться 150 років з дня встановлення важливого на сьогодні для країни залізничного сполучення між станціями Бердичів та Козятин.

З міста можна вирушити залізницею майже у кожний куточок України. Прямі потяги до Києва, Харкова, Львова, Одеси, Миколаєва та на Буковину дають можливість українцям подорожувати без меж, пізнаючи красу та історію міста. Однак чи цікаво це людям?

Якщо міркувати сучасними категоріями – нам цікаво те, що більш престижно. Це чудово прослідковується у сфері туризму: сучасні українці залюбки прагнуть поїхати у відпустку чи на вихідні до Львова або ж Одеси, оминаючи провінційні, але не менш цікаві для відвідин міста, про які ми чуємо від інших, але ніяк не побачимо самі.

Та приваблювати туристів до міста має його влада, яка, на жаль, не завжди зацікавлена у цьому. Але чому місто, яким був зачарований Бальзак, а поляки й досі називають своєю "столицею Житомирщини", давно забуте "місцевою елітою", що лише під виглядом новітніх забудов робить спроби для покращення життя його мешканців?

Що з дорогами?

Багато українців, які відвідують Бердичів уперше, дивуються, чому це місто і досі не стало туристичною колискою не лише для громадян України, але й для тих, хто проживає за кордоном.

На жаль, місцева влада не прагне або просто не вміє приваблювати до міста туристів. Для того, щоб зробити Бердичів містом, яке готове приймати туристів, потрібно виділяти чималі кошти з бюджету, а це, як відомо самим бердичівлянам, може значно вдарити по кишенях місцевих "князьків".

У серпні 2019 року у ЗМІ з’явилася інформація, що міське комунальне підприємство "Бердичівкомунсервіс" заплатить 584 тис. 295 грн 62 коп ТОВ "Шляхово-будівельне управління №35" за ремонт дороги по вулиці Одеській у Бердичеві. Підприємство належить колишньому народному депутату від "Блоку Петра Порошенка" Олександру Ревезі. Окрім політичної діяльності, Ревега є відомим у Бердичеві бізнесменом. ЗМІ зазначають, що тендер на визначення підрядника на ремонт дороги не проводили, а просто підписали договір. У "Бердичівкомунсервісі" аргументували таке рішення тим, що вартість робіт не перевищує допорогову. Договір підприємства із ШБУ №35 був підписаний 21 серпня, а ремонт обіцяли виконати до кінця року. Наразі інформація про стан робіт невідома.

Цікаво і те, що протягом трьох років, з 2016-го по 2019-й, ТОВ "ШБУ №35" отримало 183 контракти на загальну суму майже 102 млн грн. Усі ці кошти надходили із місцевого бюджету! Найчастіше замовником послуг ШБУ виступали нібито органи місцевого самоврядування Бердичева та району. Однак у списку "постійних клієнтів" фірми також підрозділ облдержадміністрації та Житомирська міська рада.

Є й інші приклади використання коштів місцевою владою. Так на порталі використання публічних закупівель "E-data" повідомляється, що Товариство з додатковою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління №35" Ревеги протягом другого кварталу 2018 року отримало з бюджету Бердичева 6 млн 905 тис. 380 грн 84 коп. Кошти, які отримала фірма екснардепа, надходили від комунального підприємства Бердичівської міської ради "Бердичівкомунсервіс". Цим коштом підприємство нардепа нібито здійснювало поточний та капітальний ремонт доріг у районному центрі. Тендерну процедуру не проводили по жодній із послуг.

Дороги у Бердичеві, наче, і є, однак їх якість могла б бути набагато кращою, адже недостатньо зробити місто привабливим лише на центральних вулицях, варто турбуватися про кожний його куточок. Чому це важливо? Тому що турист, який, наприклад, відвідує місто вперше, завжди акцентує увагу на рівні комфорту у ньому, а стан доріг є одним із показників цього фактору.

Скільки бердичівляни втрачають та отримують

Зануримося у статистику. Згідно із даними Житомирського обласного туристичного інформаційного центру (ТІЦ), Житомирщина опинилася в п’ятірці лідерів серед регіонів України за кількістю внутрішніх туристів, які відвідали область у 2018 році. Василь Кравчук – директор центру – зазначає, що такий високий показник досягнутий навіть попри те, що в області зменшилась кількість номерного фонду у готелях на 12%.

"Незважаючи на це, у нас зросла кількість туристів із 72 тисяч до 85,5 тисяч, а це ті люди, які залишились на ночівлю у готелях. Також на 16,2% зріс туристичний збір, який за рік на Житомирщині склав понад півмільйона гривень", – розповів Кравчук.

За його словами, одним із найвідвідуваніших місць Житомирщини став кляштор Босих Кармелітів, про який ми розповідали вище. Саме заради того, щоб побачити цю історичну пам’ятку, а також на власні очі познайомитися із містом, де тісно переплелися три культури, більшість туристів планують свою подорож заздалегідь. Так, судячи із статистичних даних Житомирського обласного туристичного інформаційного центру, 62% туристів відвідують область, не оминаючи Бердичева, на власному транспорті, 24% – автобусом, 12% – потягом, 2% – велосипедом.

Цікаво, що 48% туристів залишаються на ночівлю у готелях, 34% – орендують житло. Середня вартість номеру у готелі відвідувачу міста обійдеться у 500-600 гривень, тоді як місцеві жителі пропонують орендувати у них квартиру за 300-400 залежно від району.

Загалом у 2018 році до бюджету Житомирської області надійшло 525 600 грн туристичного збору, що на 16,2% більше, ніж у 2017. У самому Бердичеві статистика дещо інша. Щороку до міста приїжджають близько 30 тисяч туристів. Сам край відвідують близько 50 тисяч туристів. У бюджеті міста на 2019 рік зазначається, що туристичний збір на одну особу складає при в’їзному туризмі 20,87 грн, а при внутрішньому – 10,43 грн.

Якщо б влада була дійсно зацікавлена у наповнені бюджету міста за рахунок туризму, то могла б припустити, що доволі непогано можна заробити лише на приваблюванні відвідувачів, адже усі ресурси для цього є. Але, виходячи з того, що ми бачимо, це ніхто робити не буде, ймовірно, ще досить довго.

Скріншот з berdychiv.com.ua

Акцентує увагу Василь Кравчук і на тому, що найбільше туристів на Житомирщині з Білорусі, Польщі, Ізраїлю та Італії. Він зазначив, що саме з Ізраїлю та Італії люди приїжджають до України медичним туризмом – на лікування зубів, спини тощо. Воно і не дивно, адже у провінційних містах ціни значно менші, навіть якщо брати до уваги приватні установи, аніж у багатомільйонниках. Якість медичних послуг часом навіть і вища. Так, наприклад, стоматологічні послуги обійдуться туристу в середньому 300-600 грн, залежно від проблеми та складності лікування, тоді як за кордоном, або ж у великих містах України вартість може сягати тисячі гривень, а то й доларів.

Що з’явилося у місті за останні роки?

Протягом останніх десяти років Бердичів помітно змінився. Якщо раніше тут із розваг був місцевий парк, а із провідних торгових точок універмаг "Ювілейний", то сьогодні можна спостерігати значну кількість торгових центрів, скверів та закладів харчування.

Думки щодо самого міста розходяться: жителі ледь не щодня розповідають у соцмережах цікаві й здавалося б досить дивні історії із буденності, скаржаться на бездіяльність влади.

На изображении может находиться: на улице и текст

Фото: Бердичів СІТІ / Facebook

А от ті, хто у Бердичів завітав лише на екскурсію, насолоджуються його спокійною атмосферою, де ніхто нікуди не поспішає.

Неймовірний Бердичів перед дощем. ФОТО

Фото: news.dks.com.ua

Декілька років тому у місті побудували торговий центр "Оноре де Бальзак", де зазвичай громадяни проводять вільний час. З-поміж центрального парку, який був спроектований ще за часів УРСР, у Бердичеві чимало кафе та ресторанів – саме там молодь знаходить розваги.

Однак, попри завуальовані намагання зробити із Бердичева щось на кшталт європейського міста, до західних туристичних стандартів йому ще далеко – в це просто нікому інвестувати. Звісно, влада робила спроби висвітлити місто як історичну пам’ятку, облагородивши територію поблизу мерії символічними скульптурами, але це не змінює того, що всередині Бердичів, м’яко кажучи, "гниє".

Державні установи у місті давно потребують ремонту, дороги та двори необхідно відреконструювати, а самих містян запевнити у тому, що рівень життя у Бердичеві може бути гідним для того, щоб тут хотілося залишитися і надалі, а не шукати кращої долі за його межами, зокрема, за кордоном.

Щоправда, міська влада, за підтримки громади, робила спроби отримати грант Європейського Союзу для розвитку міста, тому доводиться лише сподіватися на те, що Бердичів все ж колись стане туристичною колискою Житомирщини. Поки ж можемо задовольнятися тим, що заманеться так званим меценатам та тішити себе словами Бальзака, що "Україна починається в Бердичеві".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"