Як сирійці в Яготині роблять з України Європу

Днями українські соцмережі сколихнула звістка з містечка Яготин, що на Київщині, поширена каналом "112" та новим проектом сумнозвісного екс-головреда "Вестей" Ігоря Гужви "Страна.ua". Варто зазначити, що обидва видання неодноразово звинувачувалися у симпатіях до сусідньої країни-агресора.

Суть скандальної події в Яготині доволі проста. В цьому місті "на гроші ЄС" та під керівництвом Міграційної служби активно ремонтується будівля, яку мають заселити 250 біженців з Сирії. Місцевій громаді такий стан речей дуже не подобається, мовляв, у нас і так проблем повно, своїх біженців з Донбасу селити ніде, а нам Європа нав'язує сирійців від яких буде лише злочинність, інфекційні хвороби. Коротше кажучи для 18-тисячного Яготина 250 біженців – це непосильний тягар, який перетворить містечко на пекло.

В місцевому відділенні міграційної служби налаштовані далеко не так песимістично. Там впевнені, що облаштування біженців за гранти ЄС – це створення нових робочих місць, та можливості запроваджувати нові цікаві проекти – суцільні мир, злагода та кольорові метелики.

Аби протидіяти навалі мігрантів яготинський народ навіть зібрався на віче (правда, не надто чисельне), яке, правда, ні до якого особливого результату не призвело – побалакали та й розійшлися кожен при своїй думці, але пообіцяли провести громадські слухання з цього питання за пару тижнів.

Отже, що ми маємо? Острах мешканців Яготина цілком природній і зрозумілий. Мало хто буде у захваті від перспективи жити поруч з досить великою кількістю іноземців з "диких ісламських країн", а особливо після всього, що почули і побачили про європейські пригоди біженців з Сирії. Тут варто зазначити, що особливо активно тему навали біженців на "загниваючу Європу" з пропагандистською метою просували російські ЗМІ, все ще дуже популярні на українських теренах.

В той же час деякі ЗМІ вміло використовують цілком природній страх аби просунути дуже просту думку – Європа та її цінності, куди так прагне Україна, це аж ніяк не "ніштяки", а купа неприємних проблем – немиті дикі мігранти, геї, бородаті жінки та інші огидні збоченці. І треба зізнатися все це знаходить певні відгуки в серцях людей.

От тільки варто не забувати ще одну просту річ - біженці зі Сходу в Україні існують незалежно від того, дає нам ЄС гроші на їхнє утримання чи ні. Власне, Україна уже давно стала такою собі транзитною країною для нелегальних мігрантів на шляху до омріяного європейського раю. Щороку міграційна служба виловлює цих мігрантів, екстрадуючи більшу частину туди, звідки вони прибули (а це переважно Росія), якась їхня невеличка частина осідає в Україні та легалізується. Мустафа Найєм, приміром, теж біженець з Азії.

Крім того, не потрібно забувати – якщо ми прагнемо отримати безвізовий режим з ЄС, нам треба брати і свою участь у загальноєвропейському житті, де проблема біженців займає зараз важливе місце.

А от, що втішає в усій цій історії, так те, що все відбувається цілком по-європейські. Власне, там теж багато в кого перспектива сусідства з сирійцями викликає страх і обурення. Тим не менше, все обходиться без погромів, підпалів, вибухів та інших атрибутів українського народного невдоволення. І це при тому, що в тій же Європі подібні реакції на мігрантів таки трапляються. Отже в цьому аспекті українці виявилися мало не найєвропейськими європейцями.

То ж нам залишається сподіватися, що в решті переможе здоровий глузд і місцева громада та Міграційна служба досягнуть порозуміння.