Як Савченко змусила лібералів шукати офіцерську честь Путіна

ЗМІ рясніють публічними заявами росіян та їхні зверненнями до свого президента Володимира Путіна. Російські селебритіс вимагають звільнити українську льотчицю, або принаймні почати ставитися до неї по-людськи. 

Це і логічно, адже історія Савченко, яку насильно вивезли в іншу країну, а тепер судять за те, що вона захищала батьківщину, не може лишити нормальну людину байдужою. 

І якщо Революція Гідності викликала у російських опозиціонерів протилежні думки та й щодо анексії Криму говорили різне, у випадку з Надією інтелектуальна еліта зійшлася на єдиній тезі: те, що роблять з полонянкою - злочин проти людяності. 

Адже багато росіян пам'ятають ще зі шкільного віку, що офіцерську честь, навіть якщо йдеться про ворога, треба поважати. До того ж, мучити людей - це ницо, а тим паче ницо мучити жінок. 

Depo.ua згадує росіян, які відкрито стали на захист Савченко. 

1. Рік тому Лія Ахеджакова записала відеозвернення до української льотчиці. 

"Надійко, я захоплююсь, я не здатна на таке протистояння. Так, як ви себе поводите у цій підлій, підлій... В наручниках провезли через кордон, і тепер шиють кримінальну справу за незаконний перетин кордону. У мене немає слів. Весь світ повинен був повстати. Ні, не повстали. Надійко, я лише одного вам бажаю: живіть, будь ласка, живіть. Це дуже важливо, щоб ви вижили. Ви для нас і є пограбована і розстріляна Україна за чиїмось підлим проектом", - зазначила Ахеджакова. 

2. Засновниця телеканалу "Рен ТВ" Ірена Леснєвська опублікувала відкритий лист до Путіна у "Фейсбуці".

"На очах усього світу, в російській в'язниці, оголосивши сухе голодування, вмирає відважна жінка Надія Савченко! Я прошу, я закликаю до чогось людського, християнського, чоловічого, врешті-решт, у вас, щоб зупинити це свавілля і негайно обміняти Надію на російських військовополонених або амністувати своїм указом! Не принижуйте Росію, її чоловіків, її офіцерів, у яких ще залишилися уявлення про честь! І навіть якщо Ви вважаєте українського офіцера, що захищає суверенітет своєї країни -ворогом, - поважайте ворога! Я теж вважаю Вас своїм ідейним ворогом, але дозвольте, принаймні, вважати президента моєї країни - чоловіком!" - закликала Леснєвська. 

3. Головний редактор "Еха Москви" Олексій Венедиктов в ефірі радіостанції констатував, що судове рішення у справі Савченко матиме виключно політичне забарвлення.

"Я вам можу сказати страшну річ - зараз мене будуть бити - і виправдання Савченко і засудження Савченко - це політичне рішення буде, і не судді, з моєї точки зору, яке ні на чому не грунтується, скажімо, відразу, щоб не підставляти радіостанцію. Це буде політичне рішення просто. Її засудять - тут немає жодних сумнівів. І потім вона стане товаром, яким будемо торгуватися з Україною", - зазначив Венедиктов.

Також журналіст вважає Савченко сучасною Жанною Д'Арк.

"Сухе голодовування - це 9 днів максимум. Ось піди вмов - не вдалося. Я знаю, що і адвокати вмовляли, я знаю, що батьки вмовляли, я знаю, що від Порошенко приносили, що не треба... Ось така людина, ось така Жанна Д'Арк", - сказав він.

Венедиктов додав, що смерть льотчиці стане кривавою плямою на Росії. 

"Якщо вона помре, це буде кривава - не чорна - кривава пляма на Російської Федерації, кривава пляма", - заявив він.

4. Режисер і композитор Володимир Назаров відкрито звернувся до Путіна з вимогою звільнити Надію. 

Назаров згадав, що у 2004 році саме Путін дав йому звання народного артиста, і "тоді, в страшному кошмарі не міг уявити, що в 2016 році буде просити не вбивати жінку - не вбивати Надію Савченко, не вбивати бойового офіцера, вся провина якої лише в тому, що вона чесно служила своїй Батьківщині Україні".

Режисер закликав поставитися до Савченко з повагою.

"Ви любите підкреслювати, що існує честь офіцера. Так поважайте свого ворога. Весь світ знає, що ви створили таку судову систему, за якої жоден суддя, жоден прокурор, навіть просто міліціонер нічого не зробить без команди зверху, без вашої, Володимире Володимировичу, команди", - акцентував Назаров. 

5. Телеведуча і актриса Тетяна Лазарєва заявила, що виїде з Росії якщо українська льотчиця Надія Савченко загине в російській в'язниці.

6. Андрій Макаревич вважає, що справа Савченко - ініціатива дрібних чиновників, які хочуть вислужитись перед владною верхівкою.

Також в ефірі "Еха Москви" музикант назвав українку мужньою людиною.

"З точки зору емоцій, взагалі, молодої жінки, яка перебуває в такій ситуації, це сильно", - сказав він.

7. Борис Акунін емоційно висловився щодо нинішньої ситуації із українською льотчицею. Письменника вразило останнє слово Савченко та можливість її загибелі. 

"І поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде залишати і Росія мене все одно поверне в Україну - живою чи мертвою, але поверне!" - наводить Акунін слова Надії у "Фейсбуці".

"Вони хочуть, щоб закінчилося цим? Адже дочекаються. Додатково до всього, що вже було. Тільки уявіть собі цю картину - як її будуть повертати. Мертвою. Просто уявіть", - прокоментував письменник. 

8. Поет і журналіст Дмитро Биков ще рік назад опублікував в "Новой газете" вірш "Трофейное", де назвав Савченко головним російським трофеєм у війні, який Кремль вже не віддасть. Адже мучити жінок - улюблена фішка режиму. 

Нет, Савченко они не отдадут. Не слушайте оптимистичных бредней. Она одна — последний их редут, последний их оплот, трофей последний. Подумай, что они приобрели за этот год, помимо геморроя? На первое — подгнившие рубли, и санкции Европы — на второе; сакральный Крым и весь его прибой, там будет Сталин вскорости изваян, — туда и так приехать мог любой, но нынче может въехать как хозяин. Что до крымчан: курорт и есть курорт. Располагает статус или климат — но если к ним приедет даже черт, они его со всей любовью примут. За эти строки, полные огня, я там, должно быть, сделаюсь нон грата, — но чтоб вы гордо выперли меня, мне надо бы приехать к вам, ребята, а мы таким желаньем не горим. Разлуку я уж как-нибудь осилю и не поеду в новорусский Крым, как Бунин в большевистскую Россию. Плюс Янукович где-то там вдали, но призрачен, почти нематерьялен. Мы год назад его приобрели, тогда же и Украйну потеряли, бросая в украинский огород булыжники и огрызаясь грозно. Конечно, лучше б нам, наоборот, его бы потерять… но поздно, поздно.

Помимо Крыма мы приобрели истерзанный разором и раздраем кусок не слишком нужной нам земли. Что делать с ним, мы до сих пор не знаем. Коль это русский мир, то этот мир, где что ни день — сплошная Волноваха, весь состоит из ям, воронок, дыр, усобиц, пыток, голода и страха; там нету веры никаким властям, витает призрак полного провала, и как бы русских кто ни притеснял — но прежде там такого не бывало. В комплекте с этим мы приобрели (хотя глагол «надыбали» — вернее) презрение и ужас всей земли, за исключеньем Северной Кореи и полудиких нескольких племен. Им все равно: война ли, не война ли… Плюс режиссер Сенцов в Крыму пленен, а под Луганском Савченко поймали.

Известно: ей не нравилась война, но, так сказать, работа есть работа. Ее схватили прежде, чем она могла огонь направить на кого-то, но нашим судьям это невдомек, гуманных мер они не выбирают, а мучить женщин — это наш конек, мы это любим, вспомним Pussy Riot. Всяк облеченный властию чудак, не давши жертве вырваться бесславно, тут из мужчины сделать Жанну д’Арк способен — а из женщины подавно. И после Минска, чуть забрезжил свет — арест домашний и режим щадящий, — Песков сказал, что вроде бы… Но нет! Оставь надежду всяк сюда входящий!

Коль ты у нас — уже виновна ты, хоть явных доказательств нет и близко, — как заявляет спикер, чьи черты уже напоминают василиска. И даже если дружно погорим, и если весь народ плашмя положим — мы можем все отдать, включая Крым, но Савченко отдать уже не можем. ТВ визжит, как бешеный койот, в сетях дрожат раздвоенные жала — она одна себя не предает и голодовку держит как держала. Упорный человек, в конце концов, — бесценен, как палладий, как рутений, и Савченко — а с нею и Сенцов — ценнее всех других приобретений. Все прочее, что мы приобрели, когда судьба страны переломилась, — по рассмотреньи полные нули, а если приглядеться — яркий минус. Пока на Украине без помех звучат, как прежде, выстрелы и залпы — я за нее бы отдал наших всех, сидящих наверху.

Да кто бы взял бы?

Пізніше Биков опублікував ще один вірш, в якому звернувся до Надії із закликом більше не голодувати:

Не верит в правду троглодит, 
Мы их давно не агитируем.
Их ваша смерть не убедит,
Но жизнь испортит перспективу им.
Ваш путь отважен и высок,
Он выбран гордо и сознательно.
Вам можно пить бульон и сок,
А голодать не обязательно.