Як правильно зустрічати Старий Новий рік: Традиції українців

Маланка, Василів вечір, Щедрий вечір, Старий Новий рік – усе це назви свята з новорічно-різдвяного циклу традиційної обрядовості українців 

Як правильно зустрічати Старий Новий рік…

Depo.ua розкаже про традиції святкування цього дня в Україні. 

Старий Новий рік: Історія появи свята

Щедрий вечір

Таку назву почали використовувати в СРСР, після того, як більшовики перейшли на григоріанський календар, а церковники вирішили залишитися на старому, юліанському.  Через це виникла своєрідна плутанина. Зокрема, започаткували звичку зустрічати Новий рік ще до Різдва, коли триває піст, а ще за тиждень піднімати келихи за Старий новий рік. Народна ж назва цього свята – Маланка, Василів вечір та Щедрий вечір.  

Зазначимо, що "офіційний" початок нового циклу на другий місяць зими припадав не завжди. Так, тисячоліття тому стартом нового року вважали 1 березня, іменуючи цю дату днем створення світу.  Це і не дивно, адже після зими природа оновлювалася і усе отримувало новий смисл. Згодом за старослов'янським звичаєм деякий час Новий рік відзначали 1 вересня. Це також має свою логіку, адже більшість свят у календарно-обрядовому циклі залежали від врожаю, а осінь – це період збору врожаю, який давав надію на нове, більш щасливе та багате життя. 

Василів вечір або Маланка: Походження традиційно українських назв Старого Нового року

Щедрий вечір

Головними героями цього свята є Василь та Маланка (Меланка). Саме Василь-Місяць і Меланка-Вода приходять до кожної оселі у ніч проти 14 січня (за новим стилем). Ці міфічні персонажі знайшли своє відображення у вертепі, з яким зазвичай ходять щедрувальники цього вечора. 

Існує легенда, яка має язичницьке коріння. Лад – побратим самого Місяця, окрім сина, мав дочку Меланку (Миланку), яка мала таке ім'я через те, що була дуже милою. Якось її викрав змій, а врятував дівчину Василь, який задля перемоги над змієм приніс у жертву свиню – місячну тварину. Тому на Щедрий вечір слід подавати страви зі свинини. Наприклад, пращури вважали, що дригля (холодець) – позбавить усіх за столом болю у ногах, а нутрощі свині пророкують гарний врожай та сите життя. 

Щедрий вечір: Традиції святкування

Щедрий вечір – по-справжньому радісне та яскраве свято в українській традиції зі своїми обрядами, звичаями та прикметами. 

Традиція застілля

12 страв на Щедрий вечір

Звідки це свято отримало таку назву, здогадатися не важко. Річ у тім, що у Святвечір українці мали пісний стіл і "багату" кутю, а вже на Щедрий вечір, після закінчення посту, можна було розгулятися. Щедра кутя під іконами на куті – головна "зірка" цього вечора. Українці додавали найсмачніші продукти до цієї обрядової страви, здобрюючи її горішками, насінням, медом, маком з цукром, найкращими сухофруктами та ягодами.

На честь Василя наші пращури ставили на стіл молочне порося, страви з сала та свинини. 

Завдяки усталеній традиції засівання та щедрування господині готували на святковий стіл млинці, вареники та пироги, якими було легко та зручно пригощати гостей. 

Щодо кількості страв – то наші прапрабабусі старалися приготувати 12 страв за аналогією зі стравами на Святвечір. 

Отже, чим багатший стіл – тим щедрішим та кращим буде наступний рік. 

Щедрування та вертеп

вертеп

Щедрувальники або меланкарі, як і колядники на Різдво, починали свою діяльність після заходу Сонця і до опівночі. Такий час обрано невипадково: саме у цей час промишляє нечиста сила, а щедрувальники її відлякують. Спершу гурти складалися окремо з парубків або дівчат. Вже пізніше з'явилася традиція змішаних гуртів. 

Особливо прихильно українці ставилися до парубоцьких гуртів, які щедрували відтворюючи сцени з вертепу. Тут і коза, і чоловік переодягнений у жінку – Маланку. Також можна почути про традицію "водити Маланку" та "водити козу". Коза, до речі, є символом врожаю та відновлення, через це наші пращури особливо шанували цю тварину.

Отже, щедрувальники засівали і щедрували по хатах, отримуючи винагороду та наїдки, адже це дійство вважалося благословінням вищих сил і гарантувало багатство та добре життя у наступному році. Після відтворення жартівливих сцен, співів та щедрівок, зранку на роздоріжжі ті, хто брав участь у щедруванні, мали очиститися і спалювали для цього дідуха – ритуальний сніп, який стояв у покутті біля ікон від Святвечора до Нового року. Парубки та дівчата стрибали через багаття. 

Загалом вертеп – окреме явище в історію українців. Цей пересувний ляльковий театр з'явився в добу Бароко (17-18 століття) і став яскравим явищем в українській культурі. Зазвичай вертепом відтворювалися релігійні п'єси чи вистави світського характеру, майже завжди з гумористичною ноткою. Особливо потужним був різдвяний вертеп. На Василя у складі головних персонажів, серед яких Козак, Москаль, Мужик (Іван, Хлоп), Лях (пан), Литвин (Білорус), Старий Циган, Циганчук, Жиди, були ще змій, Василь і Меланка – на честь легенди про визволення Василем дочки Лада. 

Проте, склад вертепу різниться в залежності від регіону України. Навіть в одній області два різних села можуть мати своїх персонажів. Наприклад, у Космачі, Прикарпаття, традиційними персонажами "Маланки" є Князь і Княгиня, Дідо і Баба, Ведмідь, Смерть, Чорт, Циган і Циганка, Пан і Пані, Жид і Жидівка, Лікар, Солдат і поліцейський. Але трапляються і новітні герої, наприклад, Беркут, Тимошенко тощо.

Посівання

водіння Маланки

Зазвичай посівали не ввечері 13 січня (за новим стилем), а зранку 14. Вважалося, що цей обряд має виконувати лише представник чоловічої статі, аби рік був гарним та щедрим. Було заведено посівати у домівках родичів та названих батьків. Засівальник брав зерно у торбу чи у рукавичку і засівав оселю та її господарів. Такий звичай також уособлює багатий та врожайний рік, який дозволить родині та худобі їсти вдосталь. 

Засівальник зазвичай казав такі слова:

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!

На щастя, на здоров'я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, ніж торік, -

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Дай, Боже!

Ворожіння Старий Новий рік

Наші прапрапрабабусі ворожили у новорічно-різдвяні свята, адже вважалося, що саме у цей час небо відкривається і магія є особливо сильною, тому збувалися бажання, а дівчата могли собі наворожити судженого. Для ворожіння в ніч на Василя чи Маланку існувало чимало способів, як то вийти на вулицю і запитати у першого зустрічного його ім'я, кинути чобіт за ворота: у яку сторону дивиться "ніс" чобітка – звідти і буде коханий. Також були гребінці під подушкою, ворожіння на зерні та тваринах. Особливого реквізиту не було, тому ворожили завдяки звичайним речам.

Отже, як бачимо, традиції українців пов'язані зі святкування Старого Нового року, Маланки та Василя – дуже яскраві і своєрідні, тому любителям старовинного колориту відзначати це свято може бути доволі цікаво. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"