Як Китай святкує 100-річчя своєї Комуністичної партії: Фоторепортаж з паралельної реальності

Depo.ua зібрав фото, з яким розмахом Китай готується відзначити цю дату.

Театралізована вистава "Великий шлях", присвячена 100-річчю заснування Комуністичної партії Китаю, пройшла увечері 28 червня на Національному стадіоні "Пташине гніздо". На заході був присутній голова КНР Сі Цзіньпін разом з іншими партійними і державними керівниками країни. 
Фото: Сіньхуа.

Голова Комуністичної партії Сі Цзіньпін з'являється на великому екрані, коли виконавці танцюють під час масового гала-концерту.
(Фото Кевіна Фрейера / Getty Images)

Глядачі дивляться на театральне дійство, присвячене 100-річчю заснування Комуністичної партії Китаю.
(Фото Lintao Zhang / Getty Images)

Артисти, одягнені у військову форму, беруть участь у театралізованому спектаклі.  
(Фото Ноеля CELIS / AFP) 

(Фото Lintao Zhang / Getty Images)

(Фото Lintao Zhang / Getty Images)

(Фото Lintao Zhang / Getty Images)

Як Китай став комуністичною державою: Довідка

1 січня 1912 року, з падінням династії Цін виникла Китайська Республіка, першим президентом якої став Сунь Ятсен, лідер Національної Партії Гоміньдан, став першим президентом, але невдовзі його змістив колишній генерал цінських військ Юань Шикай, який проголосив себе новим імператором. Однак його імперія померла разом з ним.

Потім Китай опинився де-факто роздрібненим на ряд провінційних урядів, хоча де-юре міжнародна спільнота визнавала центральною лише Пекінську владу. У 1920 році партія Гоміньдан під лідерством Чан Кайші змогла об'єднати країну зі столицею Нанкін. Противниками цього були комуністи, які розпочали запеклу партизанську боротьбу за владу. 

Після китайсько-японської війни 1937–1945 років і капітуляції Японської імперії у 1945, виявилося, що китайська державна скарбниця порожня, через що почався новий конфлікт Гоміньдану і Компартії Китаю, що призвів до громадянської війни. Перемога комуністів змусила уряд Республіки Китай перебратися на острів Тайвань, де він існує по сьогодні.

Комуністична партія Китаю проголосила себе правонаступницею Республіки Китай та 1 жовтня 1949 року заснувала нову державу — Китайську Народну Республіку (КНР). Військові дії між КНР і Тайванським урядом були припинені у 1950 році, але юридично обидві сторони досі залишаються у стані війни. На Тайвані після 70-х було впроваджено демократичні перетворення, спрямовані на створення багатопартійної системи та лібералізацію економіки. В КНР тим часом додатково закрутили гайки, одержавили господарства, посилили диктатуру і вдалися до нищівної "культурної революції". Її метою було реформування китайського села, пропаганда нових комуністичних цінностей, творення нової передової китайської культури "необтяженої конфуціанськими догматами".

У результаті "революції" багато культурних діячів було репресовано і більшість традицій ліквідовані як "регресивні практики" або "феодальні пережитки". Було проведено реформування ієрогліфічної писемності, що зробило недоступними для подальших поколінь тексти творів, які складалися їх попередниками. 

Комуністична Китайська Народна Республіка та демократична Республіка Китай наполягають на легітимності своєї влади і твердять, що саме вони є повноправними володарями Китаю. Примітно, що у 1949 році міжнародна спільнота визнавала за Республікою Китай право на володіння материковим Китаєм, але з 1970-х років більшість країн змінила зовнішньополітичну орієнтацію на КНР і перенесли свої представництва з Тайпею до Пекіна.

Хоча острівний уряд не відмовився від своїх вимог на Китай, Тибет, Внутрішню і Зовнішню Монголію, він все більше ідентифікує себе як "Тайванський" уряд. Політичні кола Тайваню перебувають у постійній діалектичній боротьбі щодо питання проголошення незалежності острова. КНР вважає Тайвань невід'ємною частиною своєї держави, а тому постійно намагається витиснути представників Тайваню з різних міжнародних організацій, посилюючи його ізоляцію.

У 1997 році КНР повернула собі район Гонконг від Великої Британії та у 1999 році острів Макао від Португалії.

Станом на 2010 рік 22 держави включно з Ватиканом продовжують визначати Республіку Китай офіційним Китаєм. На противагу цьому, більшість урядів світу розглядають КНР як законного володаря Китаю.

Нагадаємо, рік тому у Гонконзі відбувалися масові протести через те, що 21 травня щорічний Національний народний конгрес Китаю включив до свого порядку денного проект закону "Про вдосконалення правової системи і правозастосовчого механізму Гонконгу", який передбачає відповідальність за "заколот, сепаратизм і зраду", що давало Пекіну розширені можливості втручання в справи регіону. Масштабні акції відбуваються там чи не постійно, після Революції парасольок 2014 року.