Як Кириленко відкривав музей дешевих фотокопій друга-сепаратиста у Дружківці

Зокрема про це на своїй сторінці у "Фейсбуці" написала Галина Сергеєва, журналістка телеканалу ТСН.

Відомо, що відкриття музею сталося 24 жовтня, однак свіжа публікація пролила більше світла на цю подію та на діяльність В'ячеслава Кириленка.

Одного разу, пізно увечері, в мій готельний номер постукали.

А справа була в Дружківці, ми там якраз знімали сюжет про тамтешнього мера-сепаратиста. І за збігом обставин, наш готель належав другу цього самого мера, підприємцю.

Я сиділа у великому і холодному номері. Посеред рюшів і килимів - були речі з цінниками. Цінники були на одноразових тапочках, на шампуні, на милі, на шапочці для душу. І навіть на самотньому презервативі в холодильнику. Передбачалося, що постояльці повинні це все купити.

Так от, в цей дивний номер раптом - постукали. Я пішла відчиняти, за дверима виявилася чи то покоївка, чи то прибиральниця, жінка в синьому технічному халаті:

- Ви ж журналіст, так? .. Ми бачили у ваших документах. Вас викликає до себе наш господар.

Це потім я вже думала, що мала повне право обуриться, покричати і грюкнути дверима. Який такий господар. Але тоді мені стало цікаво. Я покликала з собою водія, оператора, для хоробрості, і ми пішли. Прибиральниця вела нас коридорами і дворами, в результаті ми опинилися в покритому ліпниною, сухозлітним золотом і червоним оксамитом кабінеті. А незабаром вийшов і сам господар. Довго, дуже довго господар розповідав як багато зробив для міста, пропонував коньяк, показував свої фото з Риму та Парижа. А потім - похвалився головним своїм досягненням - повним зібранням репродукцій найвідоміших у світі картин. Репродукції представляли собою папірчики - роздруковані з інтернету на кольоровому принтері (!). А найголовніше - було аудіосупровід всієї виставки. До кожної картини - на диктофон записали її історію з Вікіпедії.

- Ось, вона читала, - господар кивнув на прибиральницю, прибиральниця заусміхалася.

- Так, трохи язика собі не зламала цими всіма закордонними назвами!..

Я слухала все це і від несмаку, насильства над культурою і знущання над живописом - у мене почала боліти голова, і захотілося втекти.

Звичайно, метою цієї зустрічі у "господаря" був зовсім не живопис. Пізньої ночі він вже умовляв нас не писати про начальство міста погано, тому що - золоті люди.

... Але справа зараз не в цьому. А в тому, що нещодавно - о горе мені - я натрапила на новини про нашого міністра культури Кириленко. Про нього особливо й не буває новин, а тут на тобі.

Відвідав Дружківку. Відкрив! Музей! Репродукцій відомих картин! І фото, як радісний Кириленко перерізає стрічку, разом з тим самим "господарем" під ручку - стрічку в тому самому сусальному жалюгідді, з роздруківками з інтернету, де одного разу вночі мене вмовляли не згадувати сепаратистів погано. І про це про все - ще й докладний звіт на кабмінівському сайті.

Гей, міністерство культури, ви там точно є?