Як баржа з кавунами стала найгеніальнішим піаром року

Легендарна баржа з кавунами прибула до фінальної точки своєї епохальної подорожі. Ні, не на річковий вокзал столиці, як багато хто жартував, а в Переяслав-Хмельницький. Завершився найголовніший анабазис року в Україні.

Чому ця буденна (насправді ні, але це якщо вдаватися в деталі) історія викликала такий ажіотаж? Що, Київ ніколи не бачив кавунів? Не їв цієї смачної соковитої херсонської ягоди? Та кожного року вся країна об'їдається дарами південних степів. І ніхто ніколи не зауважував початку "кавунного сезону" в столиці. А цього року…

По-перше, ефектний образ – баржа з кавунами. До геніальності ефектний. Так, в ньому є щось старомодне, підтвердженням чого стали ретропости в соцмережах – ось, мовляв, як возили кавуни з Херсону до Києва в середині минулого століття.

По-друге, українці – народ, як не крути, веселий. Згадайте, з чого почалися сучасні українські мова та література. З гумористичного перелицювання "Енеїди" прапорщиком Сіверського драгунського полку. Вся українська культура виросла зі сміху, веселощів – на відміну від тієї ж Росії. (Порівняйте "українську" та "пітерську" прозу Гоголя.) А тут кавуни. Ну як не посміятися?

По-третє, в цій історії немає ніякого негативу. Тобто були люди, які трохи іронічно чи навіть саркастично відреагували, але в цілому це був такий доброзичливий гумор. Наприклад, стеження за пересуванням баржі онлайн.

З'явився твіттер "Кавуна з баржі".

І навіть вірші кавунам присвячували!

Одним словом, це була майже суцільна веселуха, заочний карнавал, подія, яка сміхом об'єднала всю країну. Навіть прем'єр не залишився осторонь, з гумором відреагувавши на зацікавлення суспільства "легендарною баржею".

Влітку тема кавунів, ще й цілої баржі кавунів, не могла пройти непоміченою. Дякую за гумор, іронії і самоіронії сьогодні усім нам бракує :)

— Volodymyr Groysman (@VGroysman) 3 серпня 2017 р.

І навіть так.

Тим, хто потребує ще додаткового натхнення, хочу повідомити, що сьогодні міжнародний день кавуна і привітати з цим святом:) pic.twitter.com/Y4HqF4c8hv

— Volodymyr Groysman (@VGroysman) 3 серпня 2017 р.

Але не самими смішками. Були в соцмережах і отакі от пости.

Тобто, як бачимо, частина людей не тільки від душі пореготала – а й звернула увагу на серйозний бік справи. І це великий плюс. І самій справі, і тому, хто її придумав. Ні для кого не секрет, що дороги в Україні – у поганому, а часто навіть жахливому стані. На "кавунячому" півдні особливо. Тож, можливо, ця тижнева всеукраїнська баржокавуноманія стане початком відновлення і розвитку річкового транспорту (і не тільки вантажного)?

В кінці кінців, не одну серйозну справу починали з таких нібито кумедних речей. 1994 року в США, зовсім нефутбольну (несоккерну) країну привезли чемпіонат світу з цього виду спорту. Американці знизали плечима, посміялися з незрозумілих їм змагань – але запам'ятали. Через два роки стартував місцевий професійний чемпіонат. А зараз, через 23 роки після того, як янкі побачили у себе вдома ту кумедно-нудну біганину, соккер вже випередив за відвідуваністю хокей і баскетбол – і на горизонті замаячив бейсбол, на секундочку, другий за популярністю вид спорту в США. А у світовому масштабі американці ходять на ще не так давно чужий їм європейський футбол частіше, ніж французи і аргентинці, нідерландці і бразильці.

Тож, якщо кумедна баржа з кавунами підштовхне українські владу і бізнес до освоєння забутих транспортних напрямків – не дивуйтеся. В Україні все саме так і починається. Згадайте, з чого почалася Помаранчева Революція, яка врешті-решт через 10 років реінкарнацією Революції Гідності змінила країну – із реготу над забитого "тупим твердим предметом" тодішнього прем'єр-міністра. Ну, і де зараз той прем'єр, а де Україна?