Врадіївка через півтора року: жертва вийшла на роботу, насильники збиток не виплатили

Про це depo.ua розповів адвокат Ірини Руслан Радецький.

Так вона виглядала до тієї страшної ночі: молода (29 років) симпатична жінка з пустотливою усмішкою. Ірина сама виховувала 11-річного сина і працювала в магазині продавцем. Єдиною її провиною було те, що вона пішла на дискотеку і, не знайшовши там свою подругу, одна поверталася додому.

«Правоохоронці» затягли її в машину, вивезли в лісосмугу, зґвалтували, по-звірячому побили (у кількох місцях пробили череп, розірвали мочки вух, висмикнувши сережки «з м'ясом») і кинули, коли вирішили, що вона померла. Поки нелюди їздили за лопатою, повністю гола, втрачаючи свідомість, Ірина якось дісталася до млина.

Звіряча жорстокість злочинців, а ще більше їхні цинічні спроби уникнути суду і впевненість у власній безкарності, розлютили жителів селища. Мирні селяни взяли штурмом відділ міліції і пішли маршем на Київ.

Сотні українців у Джанкої, Дніпропетровську, Запоріжжі, Івано-Франківську, Львові, Луганську та інших містах вийшли на мітинги проти міліцейського свавілля. І перемогли - справа «врадіївських міліціонерів» отримала такий розголос, що її вже не змогли зам'яти. Капітана Євгена Дрижака та старшого лейтенанта Дмитра Поліщука засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна і позбавили звань. Таксиса Сергія Рабіненка засудили на 11 років з конфіскацією. Дрижака і Поліщука також зобов'язали виплатити по 150 тис. гривень, а Рабіненка - 100 тис. грн за моральний збиток.

Багато хто впевнений, що саме з розтерзаної Іри і розгніваної Врадіївки почався шлях України до Майдану.

Зараз Крашкова, за словами Радецького, не хоче спілкуватися з журналістами - переживши кілька операцій і отримавши 2-у групу інвалідності, вона досі проходить реабілітацію. Але уповноважила адвоката давати коментарі від її імені.

Адвокат Руслан Радецький

- Як склалося життя Ірини після суду, чи знайшла вона роботу?

- Коли Ірина, закривавлена, неодноразово втрачаючи свідомість, шукала порятунку, чіплятися за життя її змушували тільки думки про сина і маму. Тому, коли постало питання працевлаштування, вона і тут проявила себе вольовою жінкою - не стала шукати чиєїсь допомоги і самостійно влаштувалася на роботу.

- Ким, де?

- Можу тільки сказати, що у сфері народного господарства - Ірина не хоче, щоб її турбували, переслідували, тому я не можу назвати місце її роботи та посаду.

Ці фотографії - з її сторінки «ВКонтакте» датовані січнем минулого року, потім акаунт Ірини, судячи зі статусів і коментарів, зламали.

- А син з нею? Хлопчик знає, що сталося з його мамою?

- Він про все дізнався з преси - тоді журналісти хапалися за будь-які відомості про подію у Врадіївці. До речі, цим намагалися скористатися представники захисту підозрюваних, вони «вкидали» необхідну їм інформацію.

Наприклад, нібито факт зґвалтування експертиза не доводить, або що один з фігурантів під час вчинення злочину був удома, а інший - на чергуванні. Всі ці домисли були спростовані у судовому слідстві.

- Дитину не довелося переводити до іншої школи?

- У Врадіївці школа одна, тож не було б куди переводити. Але все нормально, до нього добре і з розумінням ставляться і вчителі, і діти.

- А до Ірини? Раніше в пресі була інформація, що сусіди з нею навіть не вітаються, стали на бік міліціонерів і таксиста...

- Хто вам це сказав? Ні, Ірина постійно ходить у сільську церкву по неділях, у неї склалися доброзичливі стосунки з односельцями.

- Через рік після нападу невідомі влаштували вдома в Ірини погром, зіпсували ворота. Що це було, винуватців знайшли?

- Тоді тільки пошкодили ворота фарбою, Ірина постаралася не звертати на це уваги, інакше такі вчинки і надалі повторювалися б.

- Чи намагалися з нею зустрітися вже після суду родичі засуджених?

- Якщо це можна назвати зустрічами, оскільки вони супроводжуються прокльонами і лайкою.

- Її особисте життя налагодилося, є хтось поруч?

- Це інтимне запитання, і я не хотів би на нього відповідати. Я цю інформацію не видаю, Ірина - жінка, і це було б некоректно.

- Чи задоволена Ірина вироками, які отримали її мучителі?

- Тут немає місця для задоволеності. Ми не раз обговорювали це питання і кожного разу доходили висновку, що краще ні з нею і ні з ким іншим цього ніколи не сталося б.

Фактично в одну мить були зруйновані долі. Але якщо подивитися з іншого боку - Ірина врятувала майбутнє іншим людям.

- Дрижак, Поліщук і Рабіненко виплатили їй моральний збиток? Як вона розпорядилася грошима? Мама Дрижака розповідала журналістам, що Ірина купила «Тойоту Кемрі»...

- Гроші не виплатили, а про «Кемрі» тільки розмови.

- Чи чекала Ірина, що спочатку Врадіївка, а потім і вся Україна за неї підніметься?

- Звичайно, ні. Все, що вона просила у Бога, - вижити. Резонанс створили мешканці Врадіївки, Ірина вдячна всім, хто підтримав її. Події у Врадіївці стали наочним прикладом того, як місцева громада може стати на захист прав одного зі своїх членів, а фактично кожен - на захист своїх прав, що і переросло в опір проти свавілля місцевої міліції та прокуратури.

Хочу зазначити, що, коли жителі Врадіївки, зустрічаючи мене на вулиці, розповідали про діяння міліціонерів і прокурорів, а їхні очі молили про допомогу, я думав, що Ірині вдалося вижити. Її односельчанкам пощастило менше: сьогодні залишаються нерозкритими вбивства Аліни Поркул і Віти Яковецької (15-річну школярку Аліну Поркул зґвалтували і вбили, пробивши голову в 2011 р., а з Яковецької в середині 2010-го зірвали скальп та напхали щебню в піхву, селяни в скоєнні обох злочинів підозрюють одного з ґвалтівників Крашкової, - ред.), всі вбивства мають однаковий характер і періодичність.

Фото: vk.com, Укрінформ, polittech.org, censor.net.ua