Лікар із зони АТО про афганський синдром, відірвані руки-ноги і бойовиків на наркоті
49-річний нейрохірург Армен Нікогосян розповів ДеПо, як рятував поранених українських бійців у найгарячіших точках Донбасу, що думає про забезпечення української армії і чому нічого не боїться
- Головна
-
9 жовтня 2014 22:25
Армен родом із Вірменії, громадянин України, батько двох дорослих синів. Узимку минулого року, коли почався Майдан, він кинув роботу в Росії (у Тюмені був завідувачем відділення хірургії в поліклініці за контрактом із «Газпромом») і рвонув до Києва. На Майдані діставав кулі, зашивав рани, лікував обмороження і запалення легенів.
А коли на Донбасі почалася війна і побратими з Майдану пішли добровольцями на фронт, поїхав разом із ними. З першим батальйоном Нацгвардії (потім його об'єднали з другим, створивши батальйон ім. Генерала Кульчицького) пройшов бойову підготовку в Нових Петрівцях, 3 травня прибув до штаб АТО, а 5-го вже вивозив бійців, поранених під Слов'янськом, з поля бою в найближчий госпіталь.
На реанімобілі без броні і будь-якого захисту, з водієм і дівчиною-волонтером без медичної освіти, Армен вивіз десятки поранених бійців із найгарячіших точок Донбасу.
Вчора він приїхав з бійцями Нацгвардії на ротацію в Київ, а сьогодні знову відправляється на Донбас. Впевнений у собі, смішливий, добрий. Але час від часу його голос стає залізним. Начебто і не схожий на «Ангела війни» (так його називають бійці АТО) чоловік із величезними руками і броньованим серцем (так він уже сам себе називає). Він став лікарем, пообіцявши це собі ще в дитинстві, коли медики врятували його брата, у якого була вада серця.
Зараз на чорному шнурку на шиї в Армена висять талісмани: ікони Божої Матері. Одна - від побратимів з Майдану, інша - від бійців 25-го десантного батальйону.
«У талісмани і вірю, і не вірю, - усміхається. - Але знаєте: я досі цілий і жоден боєць у мене в «швидкій» не помер. Я і бронежилет не ношу».
А правда, що Ви нічого не боїтеся?
- Це факт, не боюся. Коли чогось боїшся, воно до тебе чіпляється. Тому я особливо не роздумую. Треба робити - роблю. Мені комбриг 95-ї аеромобільної бригади якось сказав: «Армене, я багато дурнів бачив, але такого, як ти, жодного разу. Ми в деякі місця танки боїмося посилати, а ти на своїй консервній банці прорвався і ще 29 осіб вивіз».
Коли це було?
- Коли вночі сепаратисти атакували перший блокпост біля рибгоспу (це було в Слов'янську в середині травня, - ред.). Вони почали бомбити, мені наші зателефонували, попросили вивезти поранених. Більше нікому було. Я їду і бачу, як у мене майже перед лобовим танкові снаряди літають. Дістався до місця, швидко відкрив задні двері, кричу: «Заносьте всіх поранених». Забрав, вивіз на другий блокпост, на комбікормовий завод.
Вивозив поранених з «іловайського котла» один раз. З луганського аеропорту 18 людей вивіз: зателефонував мій знайомий командир роти, попросив їх забрати, бо хлопці чекали підмогу, але ніхто так і не прибув, а злітна смуга була вже підірвана.
З Карачуна вивозив поранених, коли наші були в оточенні. Туди ніхто не міг пробитися, тільки вертольоти літали. А я знаю, що бійці без води сидять. І ми проїхали п'ять сіл, зайнятих бойовиками, привезли нашим воду та їжу, забрали поранених.
Мені тоді хлопці сказали: «Армене, чому ти на своїй «швидкій» зміг проїхати до нас, а командування на бронетехніці не може?».
Тобто ніхто, крім Вас, поранених із зони АТО не вивозив?
- Спочатку були тільки ми. У військових була одна швидка допомога, «Мерседес» 78-го року, та й той «убитий», їздить 40-50 км/год. Та що то за допомога, коли у них банально джгутів не було кров зупинити! Не було знеболюючого, кровоспинного.
Довелося піднімати директорів аптек, знайомих своїх, і через тиждень у мене було вже три тисячі джгутів. Зараз, слава Богу, всього вистачає. З'явилися ще дві машини, на них працюють мої побратими з Майдану, теж лікарі. І ще один реанімобіль мені прислали з Франції. Все це завдяки волонтерам, діаспорам.
А в МОЗ кажуть: «У нас грошей нема, все пішло на АТО». І в Міноборони полковники медслужби заявляють, що армія на 95% забезпечена медикаментами і швидкою допомогою. Але де воно все тоді?!
Які найскладніші поранення Вам доводиться лікувати?
- Осколкові. Кульові зараз трапляються рідко, якщо якась маленька банда почне блокпост обстрілювати. А осколково-мінометні поранення - це розірвані, відірвані, розтрощені кінцівки. Якось я оперував в реанімобілі - довелося, зазвичай намагаюся до лікарні довезти, - так я дістав з бійця 12 осколків.
А як бійці реагують на поранення?
- По-різному. Всі вони - герої. Але буває, що там подряпина, а хлопець кричить: «Мамочки, як боляче!», А буває, з нього осколок дістанеш, збираєшся везти в лікарню вже, і тут він заявляє: «Яка лікарня, док? У мене пацани! Перев'язуй тугіше, і я пішов».
І що Ви робите?
- Перев'язую і відпускаю. Але після бою все одно забираю в лікарню (сміється).
Вам доводилося ампутувати руки, ноги? Бувало таке, що бійці готові були померти, аби не стати калікою, просили не різати?
- Такі поранені спочатку нічого не розуміють від болю. Швидше зупиняєш кровотечу, колеш знеболююче один раз, другий, третій. А їм все одно боляче... (Армен переводить дух). Швидше везу до лікарні, і там уже лікар приймає рішення, рятувати кінцівку чи ампутувати.
Але іноді буває, що лікар не може вилікувати через брак обладнання, засобів. Йому легше відрізати, ніж морочитися, і він ампутує замість того, щоб лікувати.
Стикалися з пацієнтами - жертвами катувань?
- Тортури це рідкість, усіх підряд не катують. Зараз такий порядок: якщо їхній полонений до них повертається з поламаною рукою, то нам повернуть одного такого ж самого, руку йому зламають. І наші вчиняють так само. Око за око. Тому катувань майже немає, у мене не було таких пацієнтів.
Чи доводилося Вам рятувати бойовиків і терористів?
- Воїну, який дотримується кодексу війни, я допоможу. А відморозкам, які вбивають за гроші, за якусь новороську ідею - я б ще подумав, допомагати чи ні.
А як Ви одного від іншого відрізняєте?
- Військову людину одразу видно. А «ДНРівці», «ЛНРівці» - наркомани з автоматами, вони ходять у спортивних костюмах, кросівках. Їм наркотики дають для сміливості, щоб були, як універсальні солдати. Я одного разу зупинився під Карачуном перекурити, бачив купу порожніх шприців у хащах.
І ще ми у них в аптечках знайшли знеболюючий препарат, який містить смертельну отруту. Його вколюють складним пораненим, вбивають, щоб з ними не мудохатися.
На Вас сепаратисти ще не оголосили полювання? У вас, до речі, є зброя?
- Чого їм мене вбивати? Я ж не міністр оборони (сміється). Зброї раніше не було, але позавчора Аваков мені вручив нагородну, пістолет. Стріляти вмію, я не тільки з пістолета стріляв, ще з гаубиці величезної, 152 мм. По ворожих танках.
Ви, кажуть, ще й пологи в зоні АТО приймали...
- Майже прийняв! Під Слов'янськом я віз до лікарні вагітну жінку, і весь час їй анекдоти розповідав - щоб не народила. Це у неї вже четверта дитина, я їй кажу: «Де твої попередні три?» Вона відповідає: «У моїх різних чоловіків». Так, із жартами, з розмовами довіз її до лікарні, і вона вже там народила хлопчика.
Медсестри так зраділи, вони думали: я чергового пораненого їм привіз.
Як вважаєте, бійці АТО зможуть коли-небудь повернутися до колишнього життя?
- Навряд чи. У них потихеньку починається афганський синдром: людина приїжджає в Київ на ротацію і вже відчуває, що якщо вона була там, тут їй усе дозволено. Дискотеки, магазини, безтурботне життя - все це викликає ненависть у них. «Ми там проливаємо кров, а тут усі розважаються», - так вони думають.
А якщо направити психологів до військових госпіталів та в зону АТО, щоб вони вже зараз із хлопцями працювали?
- Як психолог працюватиме на блокпосту, де постійно стріляють? Ну що він їм скаже? Він сам потім півроку в підгузках ходитиме. А в госпіталі їх просто «пошлють» ті ж самі бійці. Ні, я проти такого.
Після війни хлопці із села, із заводів швидше втягнуться в нормальне життя, займаючись фізичною працею. А міським, тим, у кого багато вільного часу, буде дуже непросто.
А Ви вже вирішили, чим займетеся, коли скінчиться війна?
- Я хочу написати військово-медичний підручник, бо нинішній написаний, напевно, у 37-му. А нам треба багато чого змінити, вся нинішня система логістики не годиться. Я розумію, що ми ніколи не воювали, але чому не можна було навчитися робити бандажі, «Целокс» (кровоспинний засіб, - ред.)?
Чи змінився мій світогляд на війні? Я завжди вважав, що після себе треба щось хороше залишити. І зараз так само вважаю.
Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
Всі новини на одному каналі в Google News
- 00:17Ріанна вагітна третьою дитиною та назвала її стать, - ЗМІ
- 23:28 Ігнорують контекст: в УПЦ МП засудили РПЦ за визнання війну в Україні "священною"
- 21:42В поліції назвали кількість зниклих безвісти за час масштабної війни
- 20:05У Києві чоловік побив і задушив собаку колишньої дівчини: його затримали
- 19:53 Росіяни завдали авіаудар по Сумщині
- 18:03Віталій Кличко нагородив мера Парижа Анн Ідальго відзнакою "За сприяння обороні Києва"
- 17:51Ватажку бойовиків "ДНР" повідомили про нову підозру за організацію "виборів" президента рф
- 16:19Інвестиції попри війну: Метінвест Ахметова вклав майже 300 млн грн в оновлення обладнання Запоріжкоксу
- 15:34"Українська команда" передала батальйону "Свобода" великі дрони-літаки з побажаннями окупантам від українців Відео
- 15:31Харківський суд російській шпигунці, яка працювала в закладі освіти, дав 8 років тюрми ФОТО
- 15:18Український волейбольний клуб, який в останніх турах польської Плюс Ліги трощить всіх суперників, зіграє черговий матч: Де дивитися трансляцію Відео
- 14:53Харківщину знову атакували росіяни: загинула жінка
- 13:54В Офісі генпрокурора оновили цифри щодо загиблих в Україні дітей
- 13:43Безкомпромісний флагман: 5 причин купити Galaxy S24 Ultra PROMO
- 13:33У Маріупольському районі фіксують переміщення ворожих мінометів
- 12:47Перед судом постануть посадовець ТЦК та правоохоронець, які на Одещині торгували "білими квитками"
- 12:28 Посадовець КОВА намагався влаштуватися капеланом у штаб ДШВ ЗСУ, щоб шпигувати для ГРУ ФОТО
- 11:57Київські посадовці організували схему вирубки 100-річних дубів у Чорнобильському заповіднику
- 11:14Говоритимуть не тільки про блокаду кордону: Шмигаль і Туск зустрінуться у Варшаві