8 березня-2015: коли «статеві» свята набувають значення

У голові чітко відбилась картинка: 8 Березня кілька років тому, Київ, близько чотирьох годин дня. Похмуро, тепло. Можна запросто гуляти і радіти хоч і похмурій, але весні. Проте місто спало - точніше, тільки починало ліниво потягуватися і позіхати. На вулицях було порожньо, чоловік в улюбленій кавомашині посміхнувся і пригостив шоколадкою - «на честь свята». Урни прикрашав щедрий «розсип» пляшок з-під найрізноманітнішого алкоголю. Урни виявилися банально нездатні вмістити «сліди» дня вчорашнього - пляшки та пачки з-під сигарет захаращували простір радіусом метра-двох. Картинку урізноманітнили використані кондоми - після бурхливої ​​гулянки хтось все-таки згадав, що 8 Березня - день кохання.

Було очевидно, що, не особливо розбираючи значення свята, народ використовував його за найбільш примітивним призначенням - потусуватися від душі. Адже, незважаючи на нав'язливі заклики рекламістів одуматися і витратити всю зарплату на подарунок коханій, значення дійсно втрачалося...

Картинка з радянських фільмів - ти прокидаєшся, чоловік готує тобі яєчню, потім миє посуд і взагалі всіляко обслуговує - здавалася безглуздою до анекдотичності. Так вже склалося, що в колі моїх друзів переважали люди з європейським поглядом на життя, а тому завжди і все робили разом. Разом готували їсти, мили тарілки, забивали цвяхи, чекали сантехніка, ходили на роботу. Двоє знайомих чоловіків залишилися сидіти вдома з дитиною, в той час як їхні дружини заробляли на життя. Їхні панянки отримували більше, так було краще всім, ніхто не страждав. В інших сім'ях були інші, абсолютно не хрестоматійні схеми поділу «праці та задоволення». Реальне життя доводило, що пасіонарність мало залежить від статі.

І тому фрази «ти ж дівчинка» або «жінки - на кухню, хлопці - в курилку» зі страшною силою дратували років у двадцять, а ближче до двадцяти п'яти стали приводом для іронії і нескінченних підколів. У цю ж низку затесалося 8 Березня, але 8 Березня було темою приємною, а тому ніхто проти нього не протестував...

А в 2014-му почалася війна. І тут раптом стало очевидно, що подібні фразочки настільки дріб'язкові, що не гідні навіть витати над картиною світу. З'явився справжній сексизм - чоловіків стали забирати на фронт, а жінкам дозволили залишитися вдома. До жінок взагалі поставилися вкрай лояльно - якщо хочеш, вияви деякі зусилля і приєднуйся, а не хочеш, ніхто не стане чергувати біля тебе під дверима з повісткою.

Де-факто, явна дискримінація і несправедливість - адже по один бік виявилися, зокрема, тендітні чоловіки-мрійники, які бліднуть при вигляді крові, а по інший - переконані панянки -«чайлдфрі», які все життя просиділи в тренажерці. Європейські байки про рівноправність полетіли в тартарари. Однак, мабуть, поламати систему і побудувати нову, враховуючи всі нюанси, не так вже й просто, а світовий досвід не рясніє подібними прикладами.

У новій безкомпромісній реальності чоловік іде на фронт, захищати батьківщину, захищати життя і майбутнє, а жінка - забезпечує гуманітарну сторону, виховує дітей, утримує будинок, тримає місто. Зробивши віраж і відкинувши надбудови цивілізації, історія повернулася в середньовіччя.

А гендерні свята набули нового значення. Адже тепер у кожної статі з'явилася власна місія. У чоловіків - захистити кордони країни, у жінок - не дати всьому обрушитися на мирному просторі. А жіночий і чоловічий дні - хоч і кострубатий, трохи пафосний, але все ж зручний привід показати один одному, наскільки цінне і те, і інше.

Хоча ні... Просто сказати, наскільки ми важливі один для одного. Адже волею долі «разом» перестало бути аксіомою. А рядки Святослава Вакарчука «І най чекає цілий світ... Не забере мене від тебе ані їх колючий дріт, ні синє небо» здаються красивою, але утопією. Так, жорстокою, величезною і несправедливою ціною 8 Березня зі свята вина та шабашу в 2015-му перетворюється на свято любові.