Волонтер Маріо з Іспанії: Українці повинні бути "хунтос"

Маріо - легенда та загадка волонтерського центру на Фролівській 9/11. Вже півроку він працює тут на прийомі гуманітарки, розмовляє тільки іспанською, але із усіма  потоварищував і всі його обожнюють.

Кожен день десь з 11-ї до 19-ї Маріо "волонтерить", красиво підспівуючи радіо, а у вечорі перевдягається у гарний костюм та кудись йде.

Хтось розповідає, що він льотчик, хтось - що в нього у Києві велике кохання. Але толком про те, хто він, звідки узявся і як тут живе не знає ніхто.

Про те, чого він шукає в Україні, усе заради неї кинув, на що живе та чим живе Маріо розповів в ексклюзивному інтерв'ю depo.ua.

Ми зустрілися на Фролівській, на його робочому місці. Прийнявши черговий пакунок із речами та нагородивши людину яскравою посмішкою замість "дякую", Маріо веде нас поговорити "у патіо".

Патіо у даному випадку - великий намет-їдальня для біженців у волонтерському містечку, але зараз ранок і тут пусто. По дорозі пригощає дівчат-волонтерів цукерками, щось емоційно їм переповідає.

- Як ви його розумієте? - питаю у керівника центру Лесі. - Вивчали іспанську.

- Та ні, - сміється Леся. - Мови не знаємо, але в Маріо така жвава міміка, що і так все зрозуміло.

В його мові часто лунають слова "хунта" та "бандера". Але то Маріо не Кісельова надивився: іспанською "хунта" переводиться як "разом", а "бандера" це прапор". Ну а що "" в перекладі з іспанської значить "шльондра" ви мабуть і самі знаєте.

"МУСИМО БУТИ РАЗОМ, ЯК ОДНА ШИШКА"

- Маріо, що ви тут робите? Як опинилися в Україні?

- Ми з друзями цікавилися подіями в Україні, на початку року організували фонд "Іспанія-Україна" і згодом я вирішив, що треба приїхати і побачити все на власні очі. В Україну я приїхав 1 січня, Новий рік зустрів в автобусі.

- Ви так сюди поспішали?

- Я вирішив, що треба їхати якомога швидше, квиток був на цю дату і я одразу його придбав. Оселився у хостелі, знайшов жінку, що знала президента фонду "Україна-Іспанія" і сказав, що мені потрібно у Луганськ і Донецьк, що я хочу все побачити сам. І якось у вечорі ми поїхали під Донецьк, щоб відвезти солдатам харчі, ліки та одяг. Мене познайомили із командиром батальйону. Я привітав хлопців з тим, що вони такі сильні - коли я приїхав, був мороз -26, а в них не було ніякого обігріву. Тільки дуже сильні люди можуть у таких умовах жити і воювати. Спасибі людині-війні Путіну (Señor de la guerra Putin), російського президента Маріо називає тільки так, - ред).

Потім повернувся до Києва, зустрівся із італійським журналістом Джузеппе, який був щойно з Луганська і він мені розповів, як російські вояки розбомбили лікарню для душевнохворих, там не було вікон і люди рубали дерева біля лікарні та розпалювали багаття безпосередньо в кімнатах. Щоб зігрітися.

- І що далі?

Я прийшов на Фролівську та попросився сюди волонтером. Мені дозволили. Коли я почав працювати тут, я побачив хто така українська жінка. Українські чоловіки дуже хоробрі, але одна українська жінка дорівнює двадцяти українським чоловікам. В неї хороше серце, воно з заліза - вона хоробріша за чоловіків. Я сказав українським волонтерам: "ми зараз повинні бути разом, тому що хлопці, які воюють на передовій, живуть надією на те, що на них чекають. Тому незалежно від того, воює твій родич у АТО або ні, уся нація повинна бути разом".

До мене приходять журналісти з Хорватії, Італії, Франції, Америки щоб узяти інтерв'ю і я всіх прошу, щоб вони організовували на своїй батьківщині фонди допомоги Україні. Вони вже дзвонять та розповідають, що доправили - чи гроші, чи речі, тощо.

Наш фонд у Іспанії організує концерти, збирає гроші та передає їх Україні. Також у нас є фонд Ven con Nosotros ("Підемо з нами"), його організувала українка Міла. Вони також доправляють гроші до України і допомагають пораненим. І в мене є підопічний, його звати Ігор. В нього було три поранення в грудь, шість операцій і зараз я домовляюся щоб доправити його із матір'ю на реабілітацію до Іспанії.

Так, я іспанець, я народився у Іспанії, і наш прапор червоно-жовтий. Але зараз у моєму серці синьо-жовтий прапор, я відчуваю себе українцем.

- Але ж ви навіть мови нашої не знали...

- Мені всі так казали, але я не вбачав у цьому жодної проблеми. Коли я приїхав, то нічого не розумів, але жодного разу в мене не було проблем.

Хоча спочатку було трохи некомфортно, бо мені розповідали, що в Україні не можна носити на собі дорогі речі, тому що пограбують. Через кілька днів я зрозумів, що я можу тут займатися усім тим чим звик займатися у Валенсії.

А ще я купив собі словника і кожного дня після третьої ночі (перед цим я сиджу в Інтернеті) я вчу десять нових українських слів. Якби мені зараз сказали: давай-но повертайся, я б сказав: відчепіться, я люблю цю країну та хочу залишитися тут.

- Ви кажете о третій ночі. Так мало спите...

- Завжди мало сплю. Я у себе в місті був відповідальний за правопорядок і спав дуже мало. Зліва від мого ліжка лежала поліцейська рація, мобільний телефон із номером мера міста. Рації постійно працювали і я спав та слухав про що там йдеться.

- А ким ви у себе на батьківщині працювали?

- У міністерстві я займався працевлаштуванням мешканців Валенсії, допомагав знаходити роботу. Ще я захоплювався альпінізмом, дельтапланеризмом. Неодноразово до мене зверталися з проханням врятувати людину, яка впала у печеру. Я брав мотузки, спорядження, молився, а потім підіймав людину.

Я хочу бути суперменом (сміється) Я себе погано почуваю коли комусь потрібна допомога, а я не можу допомогти! Отут бачиш діра у наметі - це загорілося і всі почали бігати із стаканами води, а я ножем просто відрізав дірку, щоб тканина, яка горіла, впала і весь намет не спалахнув.

- Я знаю, що ви розробили проект по боротьбі із міським тероризмом

- Три ночі я не спав і написав проект, який показав вашому міністру (не пам'ятає, як його звати, - ред) як боротися із міським тероризмом. Я бачу що Україна від цього не захищена. У Мадриді терористи поклали вибухівку і загинуло багато людей. У Києві може статися щось схоже і де завгодно. Міністр сказав, що це цікаво він буде думати.

Буду тепер просити про зустріч із президентом Порошенком. На це Різдво я бачив, як він вітав українців. В мене є діти і я побачив, що в нього також є діти і він дуже страждає, бо відчуває себе батьком кожної української дитини. Путін вбиває людей, тому що не відчуває себе батьком.

Я ходжу зараз куди завгодно і буду робити це до тих пір, поки мене не почують. І напишіть, що я всіх українців закликаю не сварити зараз своїх політиків, а об'єднатися. Наразі мусимо бути разом, як одна шишка.

- Розкажіть про ту історію, коли ви про допомогу для сиріт з Донбасу домовилися

- Була домовленість на міністерському рівні між Україною та Іспанією, щоб іспанські родини могли всиновлювати сиріт з дитячого будинку в Луганську. Минулого тижня з Іспанії приїхала родина, вони забирають 8-річну дівчинку. Але тут з'ясувалося, що в іншому притулку є її сестра, яку вже зголосилася прийняти родина з Канади. Я виступив із пропозицію, що сестер не можна розлучати, нехай обидві їдуть чи в Іспанію, чи в Канаду. І канадці поступилися, іспанська родина через два тижні забирає обох.

Коли я бачив як ця родина плакала при зустрічі із дівчатками, я сам плакав...

- А у вас, Маріо, діти є?

- Я багато років вже розлучений, але в мене два сини: Мар'яно і Давід, один соліст у оркестрі, другий - технічний директор, та дві онуки - Паола та Мар. Одна хоче бути журналісткою, а інша скрипалькою.

"УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІК ПОВИНЕН ДОПОМОГТИ ДРУЖИНІ ПРИБРАТИСЯ, А ПОТІМ ПОВЕСТИ ЇЇ В КІНО"

- Як ви проводите вільний час? Мені розповіли, що після роботи ви красиво вдягаєтесь та кудись таємничо зникаєте

- (сміється) Мама міа! Я просто гуляю! Зараз я вам розповім (посміхається). Після роботи я спочатку бігаю: Андріївська церква - Майдан і назад. Потім перевдягаюся та йду до ресторану, їм суп, салат із овочами, потім - у караоке-бар на Контрактовій. Я дуже люблю співати. Замовляю великий стакан яблуневого соку, і коли я хочу заспівати, дівчина яка там працює мене оголошує і я співаю. А потім йду додому у готель.

Часто гуляю, один.

Я не знаю, коли я звідси поїду. Це все доля, це все Бог. Можливо, тут я зустріну жінку своєї мрії і я обіцяю, що буду поважати її усе життя і буду піклуватися про неї як про королеву.

- Ви ж розумієте що після цих слів на Фролівській біля вашого віконця може утворитися черга з жінок

- (хитає головою) Ні, мені потрібна тільки одна.

Але в мене ще є друзі. Дівчата українські дуже красиві. Вони дуже добрі, поважні. Вони вміють захоплювати.

Днями мене запросили у нічний клуб... і я пішов. Давно не був. І от я стою, п'ю лимонад (я не вживаю алкоголь та не палю), і одна дівчина мене запросила на танець, взяла за руку. Я поцілував її руку і ми пішли танцювати. Може днями ще у той клуб піду...

А сьогодні йду до театру на балет - мене запросила одна жінка. Ще мрію сходити до опери - я обожнюю музику.

- На вашу думку, чому іспанці можуть повчити українців?

- Поважати своїх жінок, бути ніжними. Українські чоловіки повинні допомагати своїм жінкам, після того як поїли, не йти відпочивати, а допомогти жінці прибратися, а потім повести гуляти, чи у кіно. Я дуже часто тут бачу, що жінка працює, а чоловік - нероба, або ще й сидить п'є.

- А українки можуть повчити іспанок як поважати чоловіка, піклуватися про нього.

"Я НАЗАВЖДИ, МОЖЛИВО, ЗАЛИШУСЯ ТУТ"

- Ви працюєте волонтером увесь тиждень, за це грошей не платять. На що ж ви живете?

- В мене є соціальна страховка і на ці гроші я живу. Я ніколи б не взяв гроші з гуманітарної допомоги, нехай мені відрубають руки, якщо я візьму хоч одну гривню!
Багато хто приносить гроші і в мене є книга, куди я записую хто приніс, скільки приніс, номер телефону та мій підпис "Маріо Гарсіа". Вчора приїхала жінка на великій дорогій автівці, дала конверт. Я кажу: "зачекайте, я запишу", а вона одразу вибігла. Ми разом із Лесею відкрили конверт, там було дуже багато гривень.

- Як іспанська преса висвітлює події в Україні?

- Спочатку писали, що то війна між братами і мовляв, самі розберуться. Коли виникає якась проблема, Європа прагне домовлятися, йти на поступки, тільки б не було крові. Але сеньйор-війна Путін цього не хоче, він хоче загарбати усе. І стали розуміти, що є реальна загроза третьої світової війни, він почне її як його не зупинити.

Після першої зустрічі у Мінську (мається на увазі чьотирьохстороння зустріч, - ред), коли було підписано пакт про перемир'я, мої друзі у Білорусії повірили, що все тепер буде добре. Я сказав їм: " не будьте дурнями, така стратегія сеньйора-війни. Він робить це для преси, щоб вони про нього добре написали. Це було після Мінська-1, Мінська-2 і так буде постійно. Путін не зупиниться , тому що Україна дуже багата на ресурси і він хоче всю її загарбати".

І ще я сказав, що Україна - то матір Росії, вона ж була засновницею Русі. І зараз все виглядає так, що Путін б'є свою матір.

- Як Іспанія намагається цьому завадити?

- Іспанія робить багато. Наприклад, прийняли до ЄС Румунію і Євросоюз таким чином став ближче до України. Згодом Україну приймуть до ЄС і то також буде допомога, бо Путін не піде проти Європи, тим паче що ЄС підтримує і США.

- Ви думаєте, що Україну усе ж таки приймуть до ЄС? Коли?

- Дуже скоро. Будуть намагатися робити все швидко, щоб не почалася третя світова.

Ви волонтер і ви хочете допомагати людям. А чому саме до України вирішили їхати, адже люди страждають у багатьох країнах

Україна - це велика частина історії всього світу, вона заслуговує на те, щоб їй допомагали усі. Серце мені каже, що воно хоче допомагати людям, і я буду це робити тут стільки, скільки буде потрібно. Я їхав сюди не на канікули.

Кожен день прошу у Бога допомоги. Вчора купив конвалії на Контрактовій, встановив у себе в номері біля Мадонни.

Я назавжди, можливо, залишусь тут.

Читайте також: Як кияни проводять найкращій в світі флешмоб.