Від параші до міні-лабораторії: у Києві зібрано рекордний «парад» унітазів

У тематичне свято Київський музей історії туалету оголосив день відкритих дверей. Для всіх допитливих відвідувачів екскурсії проводили безкоштовно.

Як розповіли ДеПо співробітники музею, в першій половині дня бажаючих було не проштовхнутися. Адже аудиторія закладу - в основному, школярі, які приїжджають цілими класами. А ось ближче до вечора у гості приходять цілком солідні чоловіки та жінки - посміхаються експонатам, задають питання, намагаючись зрозуміти особливості конструкції...

В ПЕРШУ СВІТОВУ СОЛДАТ ГОДУВАЛИ КРАЩЕ

На вході відвідувачів зустрічає кілька зразків військової форми, казанки, медичні халати. На протилежній стіні - фотографії військового побуту різних часів.

«Враховуючи ситуацію в країні, ми зробили виставку «Військовий побут, санітарія, гігієна» - показали, як розвивалася галузь з давніх часів до наших днів», - розповідає директор музею Неля Воронова.

За її словами, тільки після появи Червоного хреста в 1867 році було організовано пересувні санітарні станції, лазні, почалося хлорування води.

Цікаво, що пайок солдатів царської Росії у Першу світову був більш поживним і важким, ніж, наприклад, пайок радянських військових у Другу... і навіть пайок українських вояків в АТО.

«У Першу світову запас провіанту на день досягав двох кілограмів. Сьогодні українським солдатам дають півтора. Та й калорійність їжі нижче», - нарікає Воронова.

На тлі експонатів - дитячі малюнки із зображенням сонця, українського прапора, наших військових та написами «Дякуємо».

Співробітники музею обіцяють передати їх разом з волонтерами українським захисникам на передову.

ПІСЯЮЧИЙ ЧОРТИК КРАЩЕ ПІСЯЮЧОГО ХЛОПЧИКА

В головній залі музею - колекція з 498 унітазів. Коли експонатів було 300, музей потрапив до Книги рекордів України. Тепер же - подав заявку до Книги рекордів Гіннеса.

Починалося все з приватної колекції Миколи та Марини Богданенків, тепер же колекцію поповнюють усім світом.

«Ми говоримо відвідувачам: якщо у вас з'являться сувеніри, туалетні мініатюри, приносьте нам. Вам не тільки віддадуть гроші, але й заплатять винагороду. І дуже багато хто підтримує нас», - коментує екскурсовод Олена.

За її словами, один з експонатів - трубку з фігуркою-унітазом біля основи - передали аж з Нової Зеландії. І як не намагалися співробітники музею, відшукати благодійника й повернути йому гроші так і не вийшло.

У центрі зали - фігура чоловіка, який сидить у крихітній камері на дерев'яному туалеті. Експонат має для музею особливе значення, адже раніше у будівлі знаходилася в'язниця.

«Якщо в'язню була потрібна вкрай жорстка міра покарання, його переганяли до карцеру. Ось і сидить в'язень на дерев'яному «помості», який називають «парашею». За легендою, один з ув'язнених, опинившись у настільки важких умовах, згадував кохану жінку: «Ти моя Парашенька, ти моя Параска, ти моє єдине спасіння». Ось слово і вкоренилося у тюремному жаргоні», - розповідає Олена.

Всього за два кроки є сучасні унітази. Наприклад, японський. Цікавий він тим, що людині пропонується сидіти за європейськими мірками задом-наперед. Крім того, в цій країні розробляють досить просунуті пристрої - з вмонтованою аудіосистемою або хімічною лабараторією для аналізів.

А ще біля стіни примостився червоний пісяючий чортик.

«Це створіння- емблема нашого музею. Екскурсоводи хотіли, щоб у нас був пісяючий хлопчик, але ми вирішили не повторюватися, доробили йому ріжки», - коментує екскурсовод.

ТІЛЬКИ «КАКАШКИ» І НІЯКОЇ ПОЛІТИКИ

Сувеніри у музеї також вельми своєрідні. Так, за ціною від 15 до 25 гривень відвідувачам пропонують придбати... «какашки звичайні». За словами співробітників музею, пластикові екскременти користуються небувалим попитом у відвідувачів.

Також є різноманітні попільнички, брелки та магніти з фігурками унітазів, тримачі для зубних щіток у формі вантузів, календарі із зображенням вбиралень у замках України.

Колекція сувенірів також регулярно поповнюється - команда музею регулярно відстежує всі новинки на сортирну тематику, і тут же їх скуповує.

А ось штучок на політичну тему тут не знайдеш - мовляв, з відвідувачами спілкуються про чистоту, гігієну та історію, але політичні теми обходять стороною.

Фото та відео Оля Камєнєва/ДеПо