Владика Володимир: ЛГБТ створив Бог і сексуальна орієнтація гріхом не є

Папа римський Франциск заявляє, що секс- це дар Божий. Католицька церква вибачається перед гомосексуальними людьми за сторіччя цькувань. Грецька православна церква толерує одностатеві стосунки а у Фінській православній церкві відкрито служать при храмах геї та лесбійки.

Секс в церков – на порядку денному. Тим часом в українських священиків ця тема в кращому випадку замовчується, а частіше – піддається осуду. Єпископ Переяславський і Богуславський Володимир Вільде – перший православний священик, який офіційно підтримує ЛГБТ.

В інтерв'ю Depo.ua він розповів, чому не вважає гомосексуальні стосунки гріхом, збоченням і розпустою і не засуджує тих, хто змінив стать.

В 2011 році щойно висвячений на єпископа владика Володимир (Вільде), вперше за історію православної церкви, виступив в Києві з проповіддю толерантності і терпимості щодо ЛГБТ.

"Це я не тому, що хотілося сказати щось особливе, - ніби виправдовується він. - Я надихався прикладом західних церков і вирішив теж підняти тему ЛГБТ, тому що в наших цервах з цим проблема. Наші церкви не приймають гомосексуальних людей, а між тим серед ЛГБТ віруючі є і вони шукають Бога. Я чув чимало історій від людей, які були вигнані із своїх церковних громад: і православних, і протестантських через те, що стало відомо про їхню гомосексуальність. Тобто священик або пастир, дізнавшись про сексуальну орієнтацію, просив їх залишити громаду, відлучав від прийняття таїнств, участі в церковних службах. І вони це тяжко переживали. Вони любили Бога, шукали Бога і хотіли служити своєму Творцю. А їх відкидали з числа вірних, їм відмовляли в можливості бути в церкві. Я почав ходити на зібрання ЛГБТ-спільнот, проводив зустрічі і дискусії і багато віруючих людей після цього, як вони казали, відчули полегшення від того, що можуть служити Богу і не бути відкинутими"

- Тобто ви не стали закликати їх покаятися, не називали їхні сексуальні вподобання гріхом блуду і содомії?

- Господь створив людину як єдність тілесного і духовного, тобто вона має подвійну природу. Христос став людиною, щоб спасти людську природу. Він зцілив від гріха не якійсь людський аспект, а всю людську природу. І сексуальність є її частиною, є частиною задуму Божого, вона є тим, що було створено Богом, щоб людина могла виявляти свою любов, отримувати насолоду в любовних стосунках. Сексуальність є вродженою, закони сексуальності, як всі закони природи, створені Богом і створені у благо.

Сучасні науковці кажуть, що гомосексуальність не є хворобою, відхиленням чи вадою, а є нормою, виявленою серед певної кількості людей. Гомосексуали не обирали, чи бути їм такими, це вроджене, яке виявилося внаслідок їхнього розвитку, вони свідомо формування своєї сексуальності не контролювали. Тому вважати це гріхом не можна, бо це частина людської природи. Як інші, чисто біологічного характеру процеси тіла або психіки не можуть бути самі по собі гріхом, так і сексуальна орієнтація гріхом бути не може.

- А педофілія, зоофілія – це теж прояви сексуальності?

- Тварина не може відчувати до людини взаємної романтичної закоханості тому це не стосується здорової сексуальності. По відношенню до дітей сучасне законодавство справедливо вважає це насильством, тому ще дитина ще не усвідомлює сексуальність і не може добровільно вступати в сексуальні стосунки.

На відміну від цього гомосексуальність – це добровільний зв'язок людей однієї статі.

- Більшість священиків ставиться до ЛГБТ усе ж таки негативно. Ви ніколи не поділяли розповсюджені в церкві гомофобські погляди?

- Я раніше дотримувався більш розповсюдженої на наших теренах точки зору і коли вперше прочитав що фінська чи німецька лютеранська церква приймають ЛГБТ і навіть благословляють одностатеві пари, то не знав що й думати. Вивчивши аргументи, якими керуються в цих церквах, я зрозумів, що ЛГБТ не відкидають християнську мораль і не заперечують традиціям церкви, але закликають до переосмислення деяких речей, які раніше вважалися неприйнятними, а зараз стали нормою.

Минулі століття церква розглядала теологічні моменти: питання про божественну природу, святу Трійцю, природу Ісуса Христа, дискутувала і давала на них свої відповіді. Але питання людської сексуальності ніколи не підіймалося до нашого часу, або висвітлювалося в негативних тонах, або замовчувалося і, власно кажучи, можливо зараз прийшла та епоха, коли питання має бути розв'язано. Ми бачимо як церкви сучасності на ці питання дають свої відповіді, що дуже відрізняються від відповідей, які були 50 років тому. В США і Європі років 50 тому церква займала гомофобну позицію. А тепер папа Римський просить пробачення в ЛГБТ за те, що вони зазнали страждань і образ від віруючих.

- Противники ЛГБТ апелюють до Біблії, мовляв – одностатевий секс - це гріх, за який було знищено Содом. Чи справді про гомосексуальність йдеться в цій історії?

- Завдяки вченим ми вже знаємо, що гомосексуальність була завжди. Вона виявлялася у певної кількості людей на різних континентах. Якби кожного разу Господь спалював такі міста, то живого місця би не лишилося на планеті.

Содом і Гоморра – це історія не про сексуальність, а про жорстокість. Господь спалив ці міста не через те, що там було більше всього гомосексуалів. Праведний Лот із родиною оселився в Содомі. Це було велике торгове місто в якому жили заможні люди. Вони виявляли негостинність, а один з принципів ще зі Старого заповіту – гостинність до прибульців, Ізраїль мусив пам'ятати як вони самі були у вигнанні і ходили по пустелі. Пророк Ісая пише звинувачення Содому і вони не стосуються сексуальності, він пише про те, що содомляни руки нужденного не підтримували, обирали сиріт та вдовиць, були не гостинні до прибульців. Коли приходила людина з інших країн, вона могла бути пограбованою і зґвалтованою ними незалежно від статі. Такий в них був звичай.

Коли содомляни дізналися, що до Лота прийшли чужинці (а до нього прийшли янголи), всі чоловіки міста зібралися біля його дверей і вимагали видати їх, бо "хотіли їх пізнати". А ми знаємо, що всі чоловіки гомосексуалами бути не можуть. Те що ми бачимо у Содомі – це практика примусового масового зґвалтування з метою приниження. Таке було в різних народів в різні часи, при тому ґвалтівники не вважали себе гомосексуалами.

Хоча, за думкою деяких священиків содомляни знали, що прийшли саме янголи і хотіли осквернити їх темними ритуалами, бо в місті розповсюджене було поганство.

- Серед ЛГБТ багато віруючих і воцерковлених людей? Що вони роблять - приховують свою орієнтацію від священиків, чи не ходять в церкву і не причащаються?

- Більшість церков в Україні виявляють гомофобні позиції, тому багато ЛГБТ-віруючих з часом відходять від церкви, залишаючись віруючими людьми. Досвід воцерковлення для них часто пов'язаний з болем та приниженням, тому що вони відчували осудливе ставлення до них особисто, або до таких як вони, чули на проповіді образливі слова по відношенню до ЛГБТ. Чимало випадків, коли гомосексуальна людина, почувши такі речі, лишала церкву і ставала невіруючими.

Дуже багато ЛГБТ дотримуються або атеїстичних ідей, або агностицизму і це пов'язано в першу чергу з конфліктом їхньої релігійності і їхньої сексуальної орієнтації, тому що вони болісно пережили несприйняття віруючими і церквою.

- Релігійна людина ж не може приховувати від священика свою сексуальну орієнтацію, наприклад, під час сповіді?

- Вона не має приховувати, але деякі люди на сповіді кажуть про гріх блуду, не уточнюючи, що він пов'язаний з гомосексуальністю. Багато людей відвідують традиційні церкви, але свою орієнтацію приховують.

Є поодинокі випадки, коли такі люди зустрічають священиків, які розуміють цю проблематику, навіть в традиційних наших церквах, але це особиста ініціатива і думка цих священиків, це не є офіційною позицією їхніх церков.

- А серед священиків є ЛГБТ?

- Дуже багато людей з гомосексуальною орієнтацією є серед представників духовенства! Навіть складно уявити, яким чином вони поєднують в собі це, бо дуже часто людина, яка була пов'язана з гомосексуальними скандалами і проповідувала нетепимість, закликала нападати на прайди, вела таємне гомосексуальне життя.

- Валентин Тишко наразі є єдиним священиком – відкритим геєм?

- На пострадянському просторі - скоріш за все так. На заході це вже розповсюджено, я таких священиків знаю в Норвегії, США, в Німеччині. Християнські спільноті, дружні до ЛГБТ, часто допускають відкритих гомосексуалів до служіння. В більш прогресивних протестантських церквах такі перетворення відбуваються швидше. В більш консервативних церквах цей поступ відбувається дуже повільно. Але навіть серед православних вже існують певні зміни. Наприклад в складі Константинопольської патріархії є Фінська православна церква, з початку 2000-х її священослужителі почали заявляти, що Бог любить і приймає всіх своїх дітей, ЛГБТ в тому числі. Після того як в Фінляндії були легалізовані одностатеві партнерства, синод ФПЦ дозволив віруючим фінської православної церкви, які є гомосексуалами і перебувають в одностатевому партнерстві, бути членами спільноти, приймати таїнство, служити при храмі.

- А вінчатися?

- Вінчатися ні. Це питання для православних є важким, тому що вінчання як таїнство має традиційне обґрунтування і прив'язано до стосунків тільки чоловіка і жінки. В православній церкві благословення одностатевих шлюбів наразі нема. Навіть рішення синоду ФПЦ про відкритість до них та допущення їх до Таїнств, викликало обурення росіян, які жили в Фінляндії відвідували храми ФПЦ і служили при храмі. Вони навіть перестали відвідувати храми, особливо після того як деякі церковнослужителі (ті, що несуть послух на хорі або у храмі) перестали приховувати, що живуть в одностатевому громадському шлюбі.

Знову ж таки, кілька років тому в Греції були легалізовані одностатеві партнерства. Греція була другою православною країною, після Кіпру, де це відбулося. Ми чули тоді виступ митрополіта, який сказав, що хоч православна церква в повноті не може прийняти це рішення, але в будь якому разі віруючі і священнослужителі повинні бути толерантними до ЛГБТ, приймати їх як членів церковних громад і долучати до таїнств

На заході навіть православні церкви поступово змінюють своє ставлення. Не так динамічно як протестанти, не так ґрунтовно як католики, але разом із тим це відбувається

- А як щодо української православної церкви? Ми вже не чуємо від УПЦ експресивних негативних заяв на адресу ЛГБТ, але про толерантність і прийняття поки що теж не йдеться?

- Раніше українські священики закликали нападати на заходи ЛГБТ, не миритися з цими людьми. Ці заяви були побудовані таким чином, що розпалювали ненависть і неприйняття. Останнім років сім риторика всеукраїнської ради церков і кожної окремої конфесії змінилася. Певним чином не схвалюють правові ініціативи легалізувати певні права ЛГБТ, але зникли агресивні, образливі, відверто засуджуючі заяви.

- Благословивши одностатеве кохання церква має благословити і вінчання, бо будь який секс без вінчання – це, з точки зору церкви, блуд, хіба ні?

- Цивільний шлюб зараз дуже поширений, люди живуть без вінчання багато років. Є священики, які таких людей можуть навіть не допускати до таїнств, а дехто вважає, що коли вже люди люблять одне одного і не зраджують, то вони цілком можуть підходити до всіх церковних таїнств. Це особисте рішення відповідальність священика – чи він цю людину відлучить від причастя, чи він її висповідає, чи він їй щось порадить.

Прикладів благословення одностатевих пар поки що в канонічному православ'ї нема, але є серед представників невизнаного православ'я. Наприклад одна з американських груп заявила, що шлюб є конструктом феодального суспільства, коли жінка закріпляється за чоловіком і встановлюється спадкоємство. Оскільки суспільство змінилося і феодальні умовності вже не грають ролі, шлюб може укладатися між будь якими двома людьми, які кохають один одного. І вони почали використовувати давнє таїнство адельфопоезиса для благословення одностатевих шлюбів. До речі, він виник на кілька століть раніше за чин вінчання.

- Це одностатеве вінчання – адельфопоезис?

- Це не зовсім вінчання, це чин, який, починаючи з 60-х років викликає бурхливу дискусію. Адельфопоезис в церковнослов'янській традиції переклали як "братотворіння". Це чин, який практикувався серед військових: коли два солдати, не будучи кровними родичами, вступали в братський союз, жили разом і церква благословляла їх, роблячи братами.

- А нащо їм було, щоб церква їх робила братами? Між ними були офіційно сексуальні стосунки?

- Офіційна церква вважає, що це не було пов'язано з сексуальними стосунками, але західні богослови – ліберальні католики, вважають, що це була прихована форма гомосексуального шлюбу. Розумієте, церква прийшла в пізньоантичний світ, з його традиціями, а у греків і римлян військові мали між собою сексуальні стосунки і це схвалювалося, вважалося, що це зміцнює дисципліну.

Коли Римська імперія стала християнською, церква почала вводити таїнство адельфопоезису, тобто благословення воїнів як братів. Таким братами були, наприклад, святі Сергій і Вакх (їхній культ був дуже розповсюджений в ранній церкві серед військових, в музеї Ханенків є одна з найбільш відомих їхніх ікон). В житії святих Сергія і Вакха сказано, що вони були зв'язані адельфопоэзисом як брати, любили один одного і в тексті їхнього житія доводяться досить палкі промови про взаємну любов. Ліберальні богослови вважають, що це була не просто прив'язаність і що рання церва приймала кохання двох чоловіків як даність і дозволяла собі це благословити, використовуючи для цього чин адельфопоэзису.

За часів Юстиніана, який боровся з гомосексуалами, цей чин був витіснений з вжитку в західній церкві, досить довго він залишався в православних. Формулювання, чому його усунули з вжитку: "іде у соблазн". Тобто через нього люди спокушаються. Але якщо це звичайне благословення дружби двох воїнів, то в чому спокуса?

- Як ви ставитеся до трансгендерів? Церква зазвичай каже, що людина зобов'язана залишатися такою, як її створив Бог.

- Трансгендерні люди кажуть, що відчували себе народженими в іншому тілі. Тобто з народження вони відчувають себе людиною іншої статі. Можливо, це шлях цієї людини, її біологічні особливості... Знову ж таки, західні церкви часто приймають трансгендерів такими як вони є.

- Де в Києві можна послухати вашу проповідь?

- Ми навмисно не оголошуємо адресу на широкий загал, щоб не зазнати атаки, але я є в соцмережах, зі мною можна зв'язатися і я повідомлю всю необхідну інформацію. Так чинять всі наші священики, щоб не відбулося нападу. Дуже багато негативу і погроз було по відношенню до мене, в тому числі - з боку праворадикалів. Хоча я не бачу в цьому проблеми – ЛГБТ є частиною нашої нації, вони можуть бути патріотами. Я впевнений, що серед правої молоді є ЛГБТ.

Чому б не бути якщо не толерантними, то хоча б ігнорувати?

ДОВІДКА

Володимир Вільде – православний священик, єпископ, з 2013 року – член священного синоду Автокефальної грецької православної церкви Америки і Канади (неканонічна закордонна церква) і її представник в Україні. Окормляє паству невелику, на службу приходить з десяток людей і декілька десятків звертаються за духовними потребами: сповідатися, прийняти святі таїнства, тощо. Це не тільки ЛГБТ-люди, але найчастіше – саме вони.

Духовну освіту отримав в Московському патріархаті. Хотів служити в Українській православній церкві, але стверджує, що став шукати альтернативу, бо в УПЦ "рукополагати без мзди ніхто не хотів". Митрополит Кіріак Тимерциді – церковний дисидент, який в 1988 році залишив Московську патріархію і прийняв висвітлення на Єпископа від архієрея української автокефальної православної церкви, сподобався Володимиру Вільде своєю незаангажованістю і критичним ставленням до того, що відбувається в канонічних церквах. Вільде приїхав до нього в Москву, розповів про своє бажання служити і попросив висвятити його на священика. Митрополит погодився, але зазначив, що оскільки той буде служити в Україні, то краще буде, якщо він матиме автономію і для цього висвятив його на єпископа. Так Володимир Вільде в 2011 році став владикою Володимиром, єпископом Переяславським і Богуславським і почав проводити служіння в Києві.

Фото: Володимир Вільде / Facebook, Олександр Хоменко / depo.ua