Український воєнний фольклор: Від анекдотів до легенд

Війна – це кров та бруд, холод, голод і смерть, які завжди поруч; це важка робота; – це страшно. Це те, що ми знаємо про війну з дитинства. Але в житті завжди, і війна – не виключення, є місце гумору, легендам і байкам. У цьому тексті ми спробували зібрати цікаві історії, анекдоти та крилаті вислови.

Cила пропаганди:

Два бійці у нещодавно звільненому селі.

- Стояли на посту. Повз іде бабуся з банкою молока. Запитали в неї, де можна придбати (в селі нічого не працює, а в пайках вже ненависна каша з тушонкою).

- А у Лідки, ето чєрєз дом возлє аптєкі, зєльоний забор – нє ошібьотєсь, он там одін такой. Только завтра ідітє, утром у нєйо точно будєт, - відповідає вона.

Подякували. Зранку, попередили командира і пішли. Там йти максимум хвилин 10, та все одно треба вдвох, зі зброєю. Знайшли швидко. Хазяйка у дворі. Побачила нас, - то хотіла забігти в хату, але ми її покликали, підійшла до нас.

- Добридень!, - кажемо, - Ми до Вас за молоком. Нам сказали, що у Вас є.

- Ой-ой у мєня мало.

- Ну давайте, скільки є.

Винесла 2 банки по 3 літри.

- Чудово, - приймаю банки, - А скільки грошей?

- Ой, я і нє знаю

- Як не знаєте, Ви ж молоко кожен день продаєте?, - кажу здивовано

- Ну у мєня ж дєті, а сєйчас такіє цєни високіє, лєкарств нєту..., - на очі сльози навертаються

- Та ви просто скажіть, скільки

- Сєйчас, посмотрю
Забігла в хату. Ми з напарником один на одного подивились. Стоїмо жартуєм: - Чого то вона? - Це ми з тобою темні, а вона мабуть побігла біржеві індекси та котіровкі валют дивитись. - Та не матюкайся.

Повертається Лідка. У руках хусточка, а з хусточки стирчать кілька купюр по 100 грн. Простягає нам..

- Вот всьо, что єсть. Мнє дєтєй корміть.

Товариш стоїть дивиться, я наче починаю розуміти.

- Тьху! Скільки ми Вам за молоко винні?... Ми Вам сколько за молоко должни?

Сунув їй в кишеню 150 грн, порадив менше росТБ дивитись та й пішли.

Екзотика:

Один з бійців взявся приготувати рагу за своїм фірмовим рецептом. Взяли ліхтарик, зазирнули в закрома – наче все необхідне є – картопля, капуста, помідори, тушонка замість м’яса і, навіть, ікра кабачкова домашня в банці.

Шаманив довго. Під кінець відкрив ікру, і не куштуючи висипав в казанок. Сіли їсти – щось дивне, солодке якесь рагу. Може картопля мерзла?- Та наче ні, вдень готували – добра була. З’ясували, що те що прийняли в потьмах за ікру, - то насправді абрикосове варення було. Поїли, вийшло нічого – екзотична страва. А товаришу порекомендували, як закінчиться війна, рецепт запатентувати, та йти в шеф-кухарі.

Про забезпечення:
В армії заява "Ми забезпечили армію всім необхідним" вважається дійсною лише тоді, коли зроблена на війні, перед строєм озброєних бійців.

Анекдот:

Міністр оборони напередодні виборів готується до низки зустрічей. Питає в радника,

- Що сказати? – Та, кажіть, що все добре, авось пронесе.
Виступає на прес-конференції:

- Ми повністю забезпечили усім необхідним нашу армію в зоні АТО! – в кожного є нова якісна форма, повний комплект індивідуальних засобів захисту. В частинах - автомобілі, сучасніша військова техніка, годують, як в ресторані...
В залі лунають гучні оплески
Міністр, тихенько собі під ніс: "Фух, пронесло"
Виступає на зустрічі з представниками територіальних громад:
- Ми повністю забезпечили усім необхідним нашу армію в зоні АТО! – в кожного є нова якісна форма, повний комплект індивідуальних засобів захисту. В частинах - автомобілі, сучасніша військова техніка, годують, як в ресторані...

В залі лунають гучні оплески.

Міністр, тихенько собі під ніс: "Фух, пронесло"

Приїздить виступати у військову частину, яка щойно вийшла на ротацію, піднесено читає:

- Ми повністю забезпечили усім необхідним нашу армію в зоні АТО! – в кожного є нова якісна форма, повний комплект індивідуальних засобів захисту. В частинах - автомобілі, сучасніша військова техніка, годують, як в ресторані...

У залі встановлюється напружена гробова тиша.

Міністр піднімає голову, бачить перед собою стомлених, у різномастій формі воїнів, заглядає у вічі. Тихенько:

- Ой, ...ля...

Обертається до радника. Радник: "Ні, не так. Кажіть, що війна почалась зненацька і ми робимо..."

- Та тихше, тихше, мені здається, тільки що пронесло.

Анекдот:

Українській армії видали нову форму. – ...мать, ...мать, ...мать, - звично відгукнулось відлуння..

Легенда:

Генерал приїжджає до військових на передову. Ходить, дивиться що та як, пхає носа в мапу. Викликає командира батальйону:

- Комбате, маєте задачу – зібрати групу і зачистити лісосмугу до початку населеного пункту і встановити там спостерігачів. Сьогодні зможете зробити?

- Ні, товаришу командире – територія замінована, в лісосмузі укріпилися сили супротивника, озброєні нічними засобами спостереження та сучасними прицілами, - ми технічно не оснащені для успішного проведення такої операції.

- Що Ви мені розказуєте? Приціли, прилади... Раніше взагалі без прицілів воювали і перемагали.

- Так ще раніше зі списами воювали, і теж нормально було.

- Не сперечайтесь. Чому укріплення не побудовані? – Будуйте!

- Ми заявку на матеріали і техніку подали, але її не задовольнили. Нам потрібен екскаватор, бензинові пили, ліс, бетонні блоки, а також скоби та ін.

- Не вистачить на всіх вас екскаваторів – лопатами копайте. Пили ручні виділимо. Бліндажі не можете побудувати! Раніше он ніяких екскаваторів і бензопил не було, і люди замки будували.

- А ліс?

- Домовляйтесь самі! Що за дитсадок? В армії Ви маєте виконувати наказ, а як – це вже Ваша справа. Раніше солдати вміли накази виконувати і нагороджували їх за це, а як не виконували – то судили. Натяк зрозуміло?

- Раніше з командира, що віддавав накази, що призводили до поразки, живцем здирали шкіру, а пізніше просто розстрілювали без суду, прямо на позиціях. Вам натяк зрозумілий?

Жіноче:

Дівчину-волонтера питають чому вона вирішила допомагати на передовій, а не в тилу:

-... І ще, я тобі по секрету скажу. Мені подобаються чоловіки на війні. Це вдома вони: "де моя друга шкарпетка?", "Полиця - дуже складний предмет, що вимагає підготовки та інженерних рішень - я тобі не столяр-архітектор", а на твою пропозицію "звари собі яйце" робить такі здивовано-круглі очі, ніби ти щойно попросила його самому збудувати єгипетську піраміду. Зате на війні, блін, всі відразу стають будівельниками-сантехниками-кухарями - бліндажі зводять, і готують так, що мені і не снилося - за допомогою багаття і одного казанка приготувати печеню, а ?! Я навіть салати бачила! Уявляєш - фруктовий салат на війні, в суто чоловічому колективі? - Це сюр! Коротше, там я розумію: світ не такий поганий.

Військове давнішнє:

Сапери пішли перевіряти територію. Коли повернулися, принесли почорнілу гранату, що лежала в землі під деревом ще з часів Другої світової війни. Поруч знешкодили розтяжку сепаратистів також з гранатою. Під одним і тим самим деревом. До стовбура прикріпили табличку: "Щасливе дерево". Тепер на Донбасі є своє "Щасливе дерево".

Спокуса:

Досвідченого капітана знайомий переманює з батальйону ВМС до батальйону Збройних Сил України:

- Переходь до нас. У нас є печеньки.

Розмова:

ХХХ: Йду я якось лісом. Зупинився. І тут вилазить такий, як його?... Ну такий... Чорний, нахабний, землю риє. Ну як же... Ну підкажи... 

YYY- Я на цей прикол не куплюся

ХХХ: Що!?... Дурень ти і приколи знаєш лише дурні... О, згадав! Шахтер-сепаратист