Велика угода з Росією. Що там буде прописано

Путін застосував примітивний прийом, який він обігрував безліч разів. Суть прийому наступна: змусити суперника вважати, що справа зроблена, підігріти інформаційний шум (офіційні російські особи мовчали між іншим – і це ключовий момент), а потім відіграти все назад. І почати торги наново.

Справді, команда Зе дуже багато поставила на цей обмін. І Путін це знає. Команда Зе дуже далеко зайшла в інформаційному шумі і тут вони мають подякувати і Рябошапці, який, будучи генпрокурором, поставив пост з посиланням на простого працівника Ради (!!!!). Треба подякувати голові РНБО, який раніше часу поїхав до Жулян. Треба подякувати всім тим радникам, які просто не хочуть вчитися на наших же помилках. А варто було б згадати 2013 рік, коли Янукович зробив розворот від Європи і чекав, що на другий день "Газпром" дасть нову ціну на газ. В результаті "Газпром" вже за кілька годин після антиєвропейської заяви Януковича повідомив, що переговори з Україною потрібно починати майже з нуля.

Окремо треба подякувати багатьом людям у соцмережах, які підігрівали інформаційний шум, навіть не думаючи, що за цим шумом є долі людей, їхніх рідних і близьких.

Але є ще один момент, який є найглибшою причиною сьогоднішньої ситуації. В гонитві за піаром ми за останні роки просто розучилися ставити правильні питання самим собі. І поки ми не дамо відповіді на них самі собі, при чому бажано за закритими дверима, варто не думати про піар. Отже, які ці питання?

Перше і найголовніше: чому Путін пішов на обмін? Заради того, щоб знову опинитися у "Великій вісімці" і, щоб зняли санкції? Він міг і без цього обійтися. Це хороший бонус, але не більше того. Версія про те, що все це затівалося заради того, щоб виманити бойовика Цемаха, який є ключовим гравцем в майбутньому судовому позові щодо збитого малайзійського літака, звичайно, правильна. Але вона також є вторинною. Весь цей обмін – це лише перший крок до тієї великої угоди на яку має піти Зеленський і про яку говорив Трамп. І насправді, як би це цинічно не звучало, Цемах є нашим великим козирем. Можливо, одним з найкрупніших.

Друге важливе питання: чи припиниться війна на сході після можливого обміну полоненими? Вірогідність дуже мала. Війна потрібна Путіну для того, щоб тримати в тонусі Україну і, що не менш важливо, щоб все ж посадити за стіл переговорів лідерів терористів, зробивши їх частиною переговорного процесу.

Третє питання: а що ж буде з Кримом? Поки всі його виносять за дужки. Але ми повинні всі чітко пам'ятати, що питання Криму це такий собі Дамоклів меч, який через міжнародні суди висить над росіянами. І зняти цю проблему можна лише двома способами: або Україна визнає анексію в той чи інший спосіб, або треба розвалити Україну.

І, нарешті, четверте "поточне питання": а що ж буде в цій самій великій угоді, яку зараз в форматі Росія, Німеччина, США і Франція за участі України (доволі обмеженої і багато в чому символічної) готують до наступної зустрічі в "нормандському форматі"?

Наскільки мені відомо є наступні пункти:
1. Амністія всіх без будь-яких претензій. Поки Україна не була готова до цього.
2. Закон про регіональні мови, де по-суті повторяться основні новели закону Ківалова (є ідея прийняти його цієї осені).
3. Взаємне припинення судових позовів з одночасним підписанням газового контракту (поки деталі мені невідомі, але це один з ключових моментів для американців).
4. Запуск кримського каналу (договір буде прив'язаний до газового контракту і буде йти в парі з ним).
5. Окремий закон про особливості функціонування ЛДНР з закріпленням в Конституції всіх пунктів, які були прописані в мінських угодах (має бути прийнято до середини наступного року.
6. Найбільш дискусійне питання – контроль над кордоном. Зараз росіяни де-факто пропонують якийсь квазіконтроль із спільним контролем наших прикордонників, представників ООН та "народної міліції".
7. Окреме майнове рішення про повернення націоналізованої Л-ДНР власності колишнім власникам.
8. Буде підписано якийсь рамковий безпековий документ на кшталт будапештського меморандуму.
9. Буде створено якийсь фонд по відновленню Донбасу (обговорюється цифра в 10-15 млрд доларів).
10. Якщо все це втілюється в життя МВФ відкриває нам нову програму на 30-50 млрд доларів.

Важливий момент – для легітимації обговорюється можливість конституційного референдуму разом з місцевими виборами.

Окремо хочу наголосити – поки це лише побажання і це не офіційний документ. І зараз майже все буде залежити від майстерності наших дипломатів.

Також варто зазначити ще один момент – суспільство готове легітимізувати всі ці речі. Зараз українці знаходяться в тій дивній психологічній фазі, коли хочеться відмахнутися від будь-яких проблем і сказати собі: я це не бачу, значить цього не існує. Тому, якщо хтось вважає, що суспільство жорстко виступить проти цього – той глибоко помиляється. Проблеми, якщо вони і з'являться, то будуть проявлені не раніше, ніж за рік, коли реальні вбивці з Донбасу почнуть радісно і нахабно прогулюватися Хрещатиком.