Ведучий ZIKу Богдан Машай: "Справді важливих новин набагато менше, аніж може здаватись у наш час"

Богдане, ти на телебачення прийшов абсолютно з іншої сфери. Як це було?

Досить несподівано. Студентом я працював в одному з київських готелів. Достатньо швидко усвідомив, що сфера обслуговування – не моє. Якраз у період пошуку чогось нового в моє життя й прийшло телебачення. За порадою дружини-телевізійника прийшов на інформаційний канал у команду дуже сильного шеф-редактора. Тоді я тільки приблизно розумів, як все працює. Ключовим було те, що у мене повірили, дали шанс, яким я скористався.

Не відчуваєш нестачі журналістської освіти?

Журналістика – це не стільки про теорію, скільки про практику. У цій сфері досвід важливіший за диплом. На телебаченні багато людей не мають профільної освіти – це філологи, економісти, політологи і навіть технічні спеціалісти. І якщо вони талановиті, самокритичні і мають бажання розвиватися, гарантовано досягнуть більшого, аніж ліниві випускники журналістських факультетів.

Як "тренуєшся" для постійного інформаційного тонусу?

Сучасна людина перенасичена інформацією. Смартфони і соціальні мережі дають людям змогу за 15 хвилин дізнатися таку кількість новин, скільки ще 10 років тому вони могли отримати за цілий день. Раніше я думав, що випасти із інформаційного життя можна і за добу без інтернету та ЗМІ. Але потім з'ясував для себе цікавий факт: перебуваючи закордоном чи просто на відпочинку, я можу не читати новини цілий тиждень, а потім усвідомив, що нічого екстраординарного чи просто важливого я не пропустив. Справді важливих новин набагато менше, аніж може здаватись у наш час. Тому я намагаюсь приділяти більше часу тому, щоб читати книги, іноземні медіа, іноземну періодику та аналітичні статті. Вони дають трохи більше уявлення про сучасний світ, ніж новини. Та, звісно, я завжди в курсі всіх актуальних подій.

Прямий ефір – це завжди стрес чи для тебе вже буденність?

Коли ти перестанеш нервувати перед ефіром – можеш спокійно міняти професію. Вихід у прямий ефір я можу порівняти з польотами у літаку. Кожного разу, піднімаючись на борт, я трохи хвилююсь, хоча літав десятки разів і добре знаю статистику, яка стверджує, що авіаційний транспорт – найбезпечніший у світі. Для мене прямий ефір – це, в першу чергу, відповідальність перед глядачем. Тому для мене завжди було важливішим те, що говорю, аніж як виглядаю у кадрі.

Якщо в студії гість, чиї погляди ти не поділяєш, як вдається абстрагуватися?

Часто це буває дуже складно. Буває таке, що гість говорить абсолютно безглузді речі або відверту брехню. І коли хтось маніпулює, наприклад, фактами російської агресії у Криму і на Донбасі або просто говорить неправду, я не можу собі дозволити від цього абстрагуватися. Інколи доводиться спілкуватися з гостями, до яких у мене є різко негативне особистісне ставлення. Але важливо вміти відділяти професійне від особистого. Якщо гість цікавий моїй аудиторії, якщо його риторика не підпадає під визначення у кримінальному кодексі, я готовий з ним говорити попри особисту антипатію.

Що для себе ти вкладаєш в поняття "журналістська етика"?

Не маніпулювати фактами і не зраджувати особистим переконанням.

Вважаєш, варто допомагати глядачам в сучасних інформаційних потоках виокремлювати смисли? Чому?

Очевидна проблема нашого суспільства – надзвичайно коротка пам'ять. Більшість наших топ-політиків у владі десятки років, але на кожні вибори йдуть так, ніби вперше. Тому, я вважаю, що варто глядачам нагадувати про те, що було 5, 10 чи 15 років тому. Хто які рішення приймав, хто під яким прапором ходив і яку партію підтримував. Це не виокремлення смислів. Це факти, про які не можна забувати. Крім того, глядачам варто пояснювати, як розрізняти політичні маніпуляції, елементи інформаційної війни і пропаганди. Українці ще з радянських часів звикли вірити всьому, що показують по ТБ апріорі. І наш політикум користується тим, створюючи через медіа вигідну для себе альтернативну "правду".

Твоя дружина працює на телебаченні. Як під одним дахом вживаються двоє телевізійників?

Ми чудово вживаємося не лише в одному домі, а й на одному телеканалі. Моя дружина теж працює на ZIKу випусковим редактором. Навіть більше – в одній програмі зі мною. Я по цей бік екрану, а вона – по той. Вона бачить ефір цілісно, зі сторони. Тому ми часто радимося та обмінюємося ідеями. Нам не набридає обговорювати українську Верховну раду, Трампа чи Сирію. Обговорювати ефіри на інших каналах і разом дивитися різні програми та інтерв'ю. У телевізійників часто складний графік, робота 24 на 7, а тому тебе найкраще зрозуміє людина, яка працює у цій же сфері.

Спілкувалася Тетяна Сащук