Вбивчі смартфони: Чи справді гаджети знищують покоління

Так, з 2009 до 2017 кількість школярів, які бодай раз серйозно замислювалися про самогубство, зросла на 25%. Кількість підлітків з діагнозом "клінічна депресія" - на 37%. Серед 15-19-річних підлітків самогубців стало на 33% більше, передає ChildTrends.

Психологи з'ясовують, чи зіграли смартфони свою роль у людських трагедіях, і наскільки вона вагома, пише Брайан Резнік для Vox.

Зокрема, професорка Університету психології Сан-Дієго Джин Твенге вважає, що такий взаємозв'язок існує.

Небезпеку становить так звана "технологічна" аддикція, коли через доступність гаджетів у людини знижуються здатності фокусуватися і запам'ятовувати інформацію.

"Поява смартфонів радикально трансформувала кожен аспект життя підлітків, - пише пані Твенге, - Навіть якщо ви не погоджуєтеся зі словом "радикально", важко заперечувати, що вони змінили спосіб, в який тінейджери взаємодіють з іншими".

Вивчаючи різні дослідження та опитування молодих людей, професорка та її колеги дійшли висновку, що підліткам, які проводять багато часу у соціальних мережах та сматфонах загалом, більше властиві депресивні та суїцидальні настрої. Причому, серед дівчат тенденція сильніша.

При цьому причинно-наслідковий зв'язок не доведений, а "депресивні настрої" необов'язково означають клінічний діагноз. Це означає, що при опитуванні респонденти всього лише погодилися з твердженням "Життя часто здається мені позбавленим смислу".

Хоча зрештою Твенге та її дослідницька група дійшли до висновку, що тінейджери, які проводять за смартфонами понад сім годин на день, вдвічі вразливіші до депресії, такі результати навряд можна назвати точними.

Адже зазначимо, що базувалися вони виключно на самооцінках респондентів. І дуже можливо, що сучасні підліткисхильні до драматизації власних станів. До того ж, надмірна зацікавленість смартфонами і депресивні думки можуть бути паралельними, а не причинно-наслідковими процесами.

І хоча автори дослідження - не єдині, хто дійшов подібних висновків, різні вчені звертали увагу на різні сфери психічної активності - увагу, пам'ять чи то сон. Саме той випадок, коли досліджували вшир, а не вглиб.

Вчені закликають не робити передчасних висновків. Одна з причин - на смартфоні можна займатися різними речами і вони, відповідно, по-різному впливають на людину.

"Споглядання у смартфон - це не одна справа, це 100 речей. Це соціальні мережі, відеоігри, дослідження, читання. І ці категорії можна ділити далі. Бо грати в онлайн-гру з друзями - дещо інше, ніж грати в неї самому", - стверджує Флоренс Бреслін, вчена Інституту досліджень мозку.

До того ж, самі заняття змінюються разом із стрімким вдосконаленням технологій. Зокрема, сьогодні молодь зависає у TikTok (китайський застосунок для коротких відео, - ред.), а завтра в моду війдуть інші програми.

Наразі Бреслін з колегами задіяна у гігантському експерименті. Вчені залучили у нього 11 800 дітей віком від дев'яти років. Тривалість програми - декада. Щороку вчені отримують дані щодо різних аспектів життя учасників, включно з фізичною активністю та розумовим розвитком. Фізичні показники допомагає отримати програма Fitbits, а ментальні - сканування мозку. Себто, доля об'єктивності в експерименті присутня.

В підсумку вчені сподіваються виявити чи спростувати причиннно-наслідковий зв'язок. Якщо фіксуються зміни у настрої дітей чи то поява різного типу залежностей, дослідники намагаються встановити, що їм передувало.

Але і в такому підході не все ідеально. Адже щодо використання смартфонів, дослідники покладаються на слова самих дітей. Хоча для чіткості активність у гаджеті поділили на три категорії - "Ігри з іншими", "Самостійні ігри", "Мережева активність" - через постійні зміни технологій, точності в результатах досягнути важко.

І тут вчені сподіваються на допомогу цифрових гігантів - Apple та Google. Заручившись підтримкою компаній, зі згоди батьків та дітей, дослідники могли б отримати чітку і об'єктивну картинку щодо особливостей використання гаджетів. За словами Бреслін, з Google вже вдалося досягнути відповідних домовленостей.

Втім, таке втручання - навіть з науковою метою - правозахисники можуть визнати неприпустимим. Адже разом з категоріями перегляду, дослідники дістануть доступ до повної деталізованої картинки - які фільми любить ця дитина, що купує в Інтернет-магазинах, яким публікаціям приділяє найбільше уваги.

Тож під благим соусом "врятувати від самогубств та депресії" можуть проштовхнути потужний маркетинговий інструмент, а самі діти, які надали свої дані, - опинитися у небезпеці в майбутньому.

Як цього уникнути і чітко лімітувати доступ вчених, - питання відкрите.

Є ще один нюанс: навіть якщо вищеописаний зв'язок вдасться довести, далеко не факт, що йтиметься про надто потужний вплив. Вже зараз вчені стверджують, що кореляція між використанням смартфонів та депресією не більша, ніж між носінням окулярів та депрессією. І зрештою, приблизно дорівнює кореляції між депресією і звичкою їсти картоплю щодня. Можливий і ланцюг опосередкованих процесів - дитині не приділяють увагу близькі, вона більше часу проводить онлайн, не задовільняється онлайн-спілкуванням і впадає у депресію. При цьому велика спокуса списати порушення на гаджети, а не на помилки у вихованні.

Тож чимало психологів вважають, що доцільніше фокусуватися не на смартфонах в цілому, а на впливі визначених активностей на інші активності - наприклад, регулярного постингу у соцмережах на комунікацію з однолітками у реальному житті, чи то відеоігр на швидкість психологічних реакцій.